08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 199/2819/17
провадження № 61-20307св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада, в інтересах якої діє заступник прокурора Дніпропетровської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс», комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2018 року, ухвалене в складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 09 жовтня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради (далі - прокурор) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс» (далі - ТОВ «Тулс»), комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (далі - КЖЕП «Лівобережжя» ДМР) про витребування майна.
Позовну заяву прокурор мотивував тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття із комунальної власності територіальної громади
м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь інших осіб, в тому числі приміщення АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року
№ 232-10/ХХІУ «Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради від 18 серпня 2003 року № 159-р «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади
м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя», до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі
від 18 серпня 2003 року (пункт 1 рішення міської ради).
З урахуванням положень статті 128 Цивільного кодексу Української РСР
( далі - ЦК УРСР), статей 31, 35 Закону України «Про власність» (чинних на час прийняття зазначених вище рішень) територіальна громада міста набула право власності на об'єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме: з 18 серпня 2003 року.
Відповідно до підпункту 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради
від 19 листопада 2003 року № 11/13 комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.
Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого 2004 року № 15-КВ було затверджено нову редакцію статуту КЖЕП «Лівобережжя».
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради
від 18 серпня 2003 року № 159-р, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року № 232-10/ХХІУ, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 15 квітня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на приміщення АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 58622112101).
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема КЖЕП «Лівобережжя» ДМР, передано на баланс комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» (далі - КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю»). Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства, наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».
06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство
КЖЕП «Лівобережжя» ДМР.
Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство
КЖЕП «Лівобережжя» рішення сесії Дніпропетровської міської ради
від 02 березня 2011 року № 16/9 в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6636/2012 КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором КЖЕП «Лівобережжя» призначено арбітражного керуючого Барановського О. М., яким всупереч вимог чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності приміщення № 108
АДРЕСА_2 , з метою продажу включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржою «Регіональна універсальна біржа» торгів, оформлених протоколом № 30
від 27 грудня 2012 року, переможцем яких визначено Компанію з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД».
На підставі протоколу № 30 проведення біржових торгів з купівлі-продажу приміщення, 05 червня 2013 року між КЖЕП «Лівобережжя» та Компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» укладено договір купівлі-продажу приміщення
АДРЕСА_1 загальною площею 28,1 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу
Мудрецькою І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 782, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня
2016 року у справі № 38/5005/6636/2012, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня
2016 року, задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу їх
з відкритих біржових торгів, а також визнано недійсними договори купівлі- продажу, укладені на підставі таких торгів.
Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора
КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута приміщення АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року товарною біржою «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме - приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 28,1 кв. м., оформлених протоколом № 30 від 27 грудня 2012 року, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу № 782 від 05 червня 2013 року.
Спірне нерухоме майно Компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» було відчужено на користь ТОВ «Тулс» за договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2013 року № 1346, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу
Небосенко О. А.
В подальшому, спірне нерухоме майно відчужено ТОВ «Тулс» на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 08 липня 2016 року № 2546, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г.
Відповідач ОСОБА_1 здійснила реконструкцію спірного приміщення у квартиру.
Прокурор вказував, що внаслідок реконструкції не змінились основні технічні характеристики майна, а саме: площа та місце розташування, що свідчить про можливість витребування спірного приміщення на користь дійсного власника з володіння якого воно вибуло поза його волею.
За таких обставин прокурор просив витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради приміщення № 108, за адресою: вул. Василя Тютюнника, 12 в м. Дніпро загальною площею 28,1 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2018 року позов заступника прокурора задоволено.
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 108 загальною площею 28,1 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 58622112101).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що договір купівлі-продажу від 05 червня 2013 року № 782, на підставі якого компанія з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД » набула право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, визнаний недійсним за рішенням суду, тобто спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника, а тому наявні підстави для повернення вказаного майна шляхом його витребування від добросовісного набувача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 червня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпровської міської ради поза її волею, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 09 жовтня 2019 року, ухвалити судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу з місцевого суду, зупинено виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 25 червня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в момент придбання майна у ТОВ «Тулс», вона не могла проявити розумну обачність та не мала знати про те, що майно ще у 2013 році вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею. Вказує, що вона є добросовісним набувачем майна. Вважає, що витребування майна, яким вона володіє з 2016 року, становитиме втручання у мирне володіння цим майном, що призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних слобод.
Крім того, вказує, що зміна функціонального призначення та технічно-економічних показників спірного приміщення здійснена шляхом проведення реконструкції. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існувала в натурі на момент подання позову, якщо річ, перебуваючи у чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, мають бути застосовані зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83
ЦК України. Оскільки вона здійснила переобладнання приміщення із нежитлового у жилу квартиру, то відсутній об'єкт витребування.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року прокурором подано до Верховного Суду відзив, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу на те, що оскільки рішенням суду визнано недійсними результати біржових торгів та договір купівлі-продажу спірного приміщення, то визнання недійсними наступних правочинів не є необхідним, а відповідне майно, яке було предметом цих правочинів, підлягає витребуванню на користь власника - територіальної громади.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Дніпропетровської обласної ради
від 23 жовтня 2003 року № 232-10/ХХІУ «Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради від 18 серпня 2003 року № 159-р «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя».
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 № 11/13 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя», до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі
від 18 серпня 2003 року (пункт 1 рішення міської ради).
Відповідно до підпункту 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради
від 19 листопада 2003 року № 11/13 комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства.
Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого 2004 року № 15-КВ було затверджено нову редакцію статуту Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, перереєстрованого Виконкомом Дніпропетровської міської ради
25 лютого 2004 року, реєстраційна справа № 04052092Ю0040072.
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради
від 18 серпня 2003 року № 159-р, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року № 232-10/ХХІУ, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 15 травня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на приміщення № АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 58622112101).
На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року, № 16/9 об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КЖЕП «Лівобережжя» передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю». Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».
06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради.
Судами встановлено, шо на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 02 березня
2011 року № 16/9 КЖЕП «Лівобережжя» в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року в справі № 38/5005/6636/2012 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (далі -
КЖЕП «Лівобережжя») визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП «Лівобережжя» призначено арбітражного керуючого Барановського О. М. приміщення № 108 АДРЕСА_2 , з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржою «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року №30, переможцем яких визнано Компанію з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД».
На підставі протоколу № 30 проведення біржових торгів з купівлі-продажу приміщення АДРЕСА_1 , 05 червня
2013 року між КЖЕП «Лівобережжя» та Компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» укладено договір купівлі-продажу приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 28,1 кв.м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу
Мудрецькою І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 782, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня
2016 року в справі № 38/5005/6636/2012, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня
2016 року, задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів, а також визнано недійсними договори купівлі- продажу, укладені на їх підставі.
Зокрема визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута приміщення АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року товарною біржою «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме - приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 28,1 кв. м., оформлених протоколом № 30 від 27 грудня 2012 року, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу № 782
від 05 червня 2013 року, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та Компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» та зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В.
Спірне нерухоме майно Компанією з обмеженою відповідальністю «ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД» було відчужено на користь ТОВ «Тулс» за договором купівлі-продажу від 23 жовтня 2013 року № 1346, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу
Небосенко О. А., в подальшому відчужено ТОВ «Тулс» на користь
ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 08 липня 2016 року № 2546, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г.
Згідно Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до
І-ІІІ категорії складності від 18 серпня 2016 року, виконана реконструкція нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Підстави передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Згідно зі статтями 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
За змістом статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 ЦК України.
Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.
Згідно із частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Частинами п'ятою, восьмою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності; об'єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у подібній справі № 199/7377/16-ц за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Тулс», КЖЕП «Лівобережжя» про витребування майна, постановою від 21 серпня 2019 року залишила без змін рішення Амур-Ниждньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області
від 19 вересня 2018 року, якими у ОСОБА_2 було витребувано на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № АДРЕСА_5 .
Разом із тим вирішуючи інші подібні спори Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду та Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшли протилежного висновку.
Так, у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18) за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Солярис», КЖЕП «Лівобережжя» про витребування майна, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову прокурора.
Крім того, у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц (провадження № 61-13212св19) за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до
ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Тулс», КЖЕП «Лівобережжя», ОСОБА_5 про витребування майна, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовив.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справах № 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18) та № 199/8047/16-ц (провадження № 61-13212св19) колегії суддів Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду виходили із того, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірного нерухомого майна у відповідачів як добросовісних набувачів на користь міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції принципово різного підходу до вирішення подібних справ щодо витребування майна, яке вибуло із володіння Дніпровської міської ради в ході ліквідаційної процедури КЖЕП «Лівобережжя».
При цьому, колегія суддів враховує, що у справах № 199/7375/16-ц, № 199/8047/16-ц, № 199/8047/16-ц, № 199/2819/17 судами встановлені аналогічні обставини щодо вибуття майна із володіння Дніпровської міської ради в ході ліквідаційної процедури КЖЕП «Лівобережжя», правовідносини врегульовані одними й тими ж нормами матеріального права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду у справах
№ 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18) та № 199/8047/16-ц (провадження № 61-13212св19).
При цьому, колегія суддів враховує, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року в справі № 38/5005/6636/2012, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного приміщення та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року оформлених протоколом № 30 від 27 грудня 2012 року, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу № 782 від 05 червня 2013 року, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та Компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД», а отже суди попередніх інстанцій у розглядуваній справі дійшли обґрунтованого висновку, що спірне майно вибуло із володіння власника - територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради поза її волею та підлягає витребуванню у ОСОБА_1 , як особи за якою на час вирішення справи зареєстроване право власності на спірне майно.
При цьому, ОСОБА_1 , за наявності законних підстав, не позбавлена можливості реалізувати свої права передбачені частинами третьою - четвертою статті 390 ЦК України, а також вимагати від особи, яка продала їй спірне приміщення повернення коштів сплачених за договором купівлі-продажу від 08 липня 2016 року.
З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судами обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.
Вирішення справи Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сприятиме забезпеченню сталості та єдності судової практики у подібних справах як в касаційному суді так і в судах попередніх інстанцій.
Наразі на розгляді у Касаційному цивільному суді перебуває подібна справа № 199/7376/16-ц за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_6 , треті особи ТОВ «Ренессанс-Клуб», КЖЕП «Лівобережжя», про витребування майна.
Крім того за даними Єдиного державного реєстру судових рішень на розгляді в місцевих судах м. Дніпра та Дніпровському апеляційному суді перебуває значна кількість справ за позовами прокурора в інтересах Дніпровської міської ради до фізичних осіб про витребування майна, яке вибуло із володіння територіальної громади в ході ліквідаційної процедури
КЖЕП «Лівобережжя».
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 199/2819/17 (провадження № 61-20307св19) за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс», комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», про витребування майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 09 жовтня 2019 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович