21 липня 2020 року
м. Київ
справа № 816/1851/17
адміністративне провадження № К/9901/1037/17
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі: Івашків Р.В.,
за участю представника позивача: Прокопчука О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс", третя особа: Державна податкова інспекція у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про стягнення коштів з рахунків платника за податковим боргом, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (суддя - Супрун Є.Б.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі №816/1851/17.
встановив:
ГУ ДФС у Полтавській області звернулось до адміністративного суду з позовом до ПП "Технікс", третя особа: ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про стягнення коштів з рахунків платника за податковим боргом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017, провадження закрито.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Полтавській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.1 статті 59, підпункту20.1.19 пункту 20.1 статті 20, підпункту 19№.1.45 пункту 19№.1 статті 19№, пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України та порушення процесуальних норм статтей 7, 9, частини другої статті 11, статтей 69, 86, 157, 159 КАС України. Позивач звертає увагу, що суд помилково вважав про наявність спору між тими самими сторонами та про той же предмет, оскільки у вказаних справах різні підстави для подання позову.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі №816/1851/17.
На виконання вимог закону особам, які беруть участь у справі, надіслано копії ухвали про відкриття касаційного провадження та інформація про їхні права та обов'язки, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою суду від 24.02.2020 розгляд справи у порядку письмового провадження призначено на 25.02.2020.
Під час письмового розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність касаційного розгляду справи у судовому засіданні.
Ухвалою від 25.02.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.03.2020.
Судове засідання, призначене на 17.03.2020, з розгляду касаційної скарги у справі №816/1851/17, не відбулось у зв'язку з неприбуттям представників сторін у судове засідання.
Розгляд касаційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі №816/1851/17 призначено на 21.07.2020.
Ухвалою від 14.07.2020 задоволено клопотання ГУ ДФС у Полтавській області про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2020 доводи та вимоги касаційної скарги підтримав, просив касаційну скаргу задовольнити.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції 21.07.2020, розглянувши справу №816/1851/17, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ГУ ДФС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.20, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про скасування рішення судів попередніх інстанцій та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області звернулося з адміністративним позовом до ПБП "Технікс", третя особа: ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, у якому просить стягнути кошти з рахунків платника за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 4'449'963,90грн., з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5'301'477,04грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач має непогашений податковий борг, який складається із сум узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств нарахованих контролюючим органом за податковими повідомленнями рішеннями від 12.12.2014 №0001702310 та №0001712310. У зв'язку з несплатою відповідачем суми боргу добровільно, позивач просив стягнути даний борг у судовому порядку.
У свою чергу, відповідач вказував, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 у справі №816/3343/15 за поданням ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області до ПБП "Технікс" вже прийнято судове рішення про стягнення коштів за податковим боргом ПБП "Технікс", що виник внаслідок нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2014 №0001702310 та №0001712310.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що безвідносно до обставин формування нової податкової вимоги, з урахуванням лише факту наявності чинної постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 №816/3343/15 в адміністративній справі у спорі між тими ж особами про той же предмет, суд вважав за неможливе подальше провадження у даній справі до скасування вищевказаної постанови суду в порядку, визначеному розділом 4 КАС України (перегляд судових рішень).
Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, з огляду на їх передчасність. Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи, з урахуванням наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до абзацу «е» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування своїх вимог ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області посилається на ті обставини, що за позивачем рахується податковий борг у загальному розмірі 9'751'440,94грн.:
заборгованість з ПДВ у розмірі 4'449'963,90грн. (у тому числі пеня 704893,90грн);
заборгованість з податку на прибуток у розмірі 5'301'477,04грн. (у тому числі пеня 807060,38грн.)
Підставами виникнення податкового боргу позивач вказує податкові повідомлення-рішення, які прийнято на підставі акту від 03.11.2014 №6698/16-01-00-07-12 за результатами проведеної документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2013, з ПДВ за період з 01.01.2010 по 31.08.2014, інших податків, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.08.2014, зокрема:
податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 №00017002310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5'495'676,00грн. (основний платіж - 4'396'541,00грн., штрафні санкції - 1'099135,00грн). Станом на момент звернення до суду з позовом, заборгованість за податковим повідомленням-рішенням становить 4'494'416,66грн. (частково погашено за рахунок переплати у розмірі 1'001'259,34грн.);
податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 №0001712310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3'745'070,00грн. (основний платіж - 2'496713,00грн., штрафні санкції - 1'248'357,00грн.).
Податковий орган наголошував, що за наслідками судового оскарження податкові повідомлення-рішення вважаються узгодженими на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі №819/5074/14.
Надалі, в автоматичному режимі в облікових картках платника нараховано пеню: з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 807060,38грн., з ПДВ - 704893,90грн.
11.05.2016 ДПІ сформовано податкову вимогу №1176-17 на суму 8'273'253,15грн., яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача 12.05.2016 та отримана останнім 01.06.2016.
Судом першої інстанції зауважено, що як вказала у судовому засіданні представник позивача, в даному провадженні контролюючий орган звертається з позовом про стягнення податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями на підставі нової податкової вимоги від 11.05.2016 №1176-17, яка є чинною.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає наступне. У провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувала справа №816/3343/15 за наслідками розгляду якої, суд 21.08.2017 ухвалив постанову про задоволення подання ДПІ у м.Полтаві щодо стягнення з рахунків у банках ПБП "Технікс" коштів на погашення податкового боргу в сумі 23'033'394,98грн. Судове рішення у даній справі набрало законної сили.
З метою погашення боргу, 19.06.2015 контролюючим органом винесено податкову вимогу №1169-23 на суму 13'664'589,71грн., яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням 19.06.2015.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, зміст постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 у справі №816/3343/15 свідчить, що подання про стягнення податкового боргу ґрунтувалося на податковій вимозі ДПІ у м.Полтаві від 19.06.2015 №1169-23.
Судами зауважено, що вказана вимога була відкликана податковим органом у зв'язку зі зміною суми боргу в процесі судового оскарження податкових повідомлень-рішень. Після узгодження сум грошового зобов'язання в судовому порядку, була сформована нова податкова вимога від 11.05.2016 №1176-17, на якій і ґрунтується даний адміністративний позов.
Відтак, безвідносно до обставин формування нової податкової вимоги, з урахуванням лише факту наявності чинної постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2015 №816/3343/15 в адміністративній справі у спорі між тими ж особами про той же предмет, суди вважали за неможливе подальше провадження у даній справі до скасування вищевказаної постанови суду в порядку, визначеному главою 4 КАС України.
На підставі положення пункту 4 частини першої статті 157 КАС України, суди дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.
У свою чергу, обґрунтовуючи свої доводи, податковий орган посилався на різні підстави для подання позову, зокрема, підставою для звернення до суду з позовом у справі №816/3343/15 була несплата позивачем задекларованих зобов'язань згідно податкової декларації за травень 2015 року №9125777041, несплата зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 05.11.2014 №0000532308 та від 12.12.2013 №0001712310, №0001702310, №0001722310, що узгоджені у судовому порядку на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі №816/5072/14. З метою погашення заборгованості відповідачу виставлено податкову вимогу від 19.06.2015 №1169-23 на суму 13'664'589,71грн.
При цьому, підставою для подання позову у даній справі була несплата відповідачем зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2013 №0001712310, №0001702310, №0001722310, що узгоджені у судовому порядку на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 у справі №816/5074/14. Контролюючим органом виставлено податкову вимогу від 11.05.2016 №1176-17 на суму 8'273'253,15грн.
Пунктом 4 частини першої статті 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Умовами застосування цієї підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Суд застосовує положення пункту 4 частини першої статті 157 КАС України у разі, якщо набрало законної сили судове рішення у тотожній адміністративній справі, тобто: спір у такій справі виник між тими самими сторонами; спір у справі стосується одного й того самого предмета; позов у справі заявлений з тих самих підстав.
Таким чином, закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена у адміністративній справі за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Разом з тим, слід враховувати, що ухвала про закриття провадження у справі має відповідати вимогам статті 165 КАС ( у редакції, чинній на час постановлення судових рішень судами попередніх інстанцій), положення якої кореспондуються з вимогами статті 248 КАС України (у чинній редакції) як нормам процесуального права, які визначають обов'язок судді (суду) мотивувати свій висновок.
Зі змісту рішень у справі, яка розглядається, вбачається, що суди лише констатували висновок про встановлення рішення, яке набрало законної сили, рішення судів з того самого спору і між тими самими сторонами, проте немає відповідного мотивування прийнятих рішень, не досліджено підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Верховний Суд, розглядаючи справу в межах наданих йому повноважень, позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини справи та давати оцінку доказам.
Відповідно до положень статті 69 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції інстанції) та статті 72 КАС України (чинного з 15.12.2017) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з вимогами статті 86 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) та статті 90 КАС України (у чинній редакції) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд наголошує, що суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 90 КАС України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доказам позивача, якими він мотивує правомірність своєї позиції.
За вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи та їм надана правильна юридична оцінка.
Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлено неповно, не досліджено доказів, які мають значення для встановлення достовірних обставин, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 52, 195, 250, 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області.
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі №816/1851/17 - скасувати.
Направити справу №816/1851/17 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду