24 липня 2020 року
м. Київ
справа № 140/1504/19
адміністративне провадження № К/9901/32736/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року (суддя Сорока Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді - Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі №140/1504/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСП ТРЕЙД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСП ТРЕЙД» (далі - «ОСП ТРЕЙД», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000201202, №0000211202, №0000251202 від 4 лютого 2019 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що встановлені податковою перевіркою факти беззаперечно свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, однак суди цим обставинам надали неправильну правову оцінку й безпідставно задовольнили позовні вимоги Товариства.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОСП ТРЕЙД» з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень-листопад 2018 року та декларування сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявлених на рахунок платника у банку за жовтень-листопад 2018 року, за результатами якої складений акт перевірки від 9 січня 2019 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2018 року на 189451,67 грн, за жовтень 2018 року на 316573,33 грн; завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення за жовтень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2018 року у розмірі 167665,00 грн.
На підставі акта перевірки 4 лютого 2019 року ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення: №0000201202, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2018 року на суму 316573,33 грн та донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 79143,33 грн; №0000211202, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2018 року на суму 189451,67 грн та донараховано штрафні санкції в розмірі 47362,92 грн; №000251202, яким зменшено розмір податкового кредиту, від'ємного значення за жовтень, листопад 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періодів на 167665,00 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вважав, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем спірних господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податковою перевіркою встановлено нереальність (безтоварність) господарських операцій ТОВ «ОСП ТРЕЙД» із контрагентами ТОВ «ВАЛ-СОЯ», ТОВ «КОМПАНІ-ГРУП», ТОВ «АГРО-ОПТ», ТОВ «БІЗНЕС АГРО-ТРАНС» у серпні - жовтні 2018 року, в яких позивач придбавав соєву олію.
Як встановили суди, витрати з придбання товару у контрагентів ТОВ «ВАЛ-СОЯ», ТОВ «КОМПАНІ-ГРУП», ТОВ «АГРО-ОПТ», ТОВ «БІЗНЕС АГРО-ТРАНС» були відображені у податковому обліку Товариства, а придбаний був реалізований, зокрема, HUB AGROL Sp. Z o.o. (Польща) та «ZIMTREX» Sp. Z o.o. (Польща).
На підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами позивачем надано договори, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.
Дослідивши й проаналізувавши вказані документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі містять відомості, пов'язані із рухом активів позивача та виконанням зобов'язань за вказаними господарськими операціями, а отже свідчать про наявність у позивача права на віднесення до складу витрат, пов'язаних із господарською діяльністю, у декларації з податку на прибуток сум по взаємовідносинах з контрагентами, а також формування податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Натомість, контролюючий орган наголошував на безтоварності означених вище операцій позивача з контрагентами. До таких висновків відповідач дійшов висновку з огляду на наступне: контрагенти позивача не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів та мають ознаки фіктивності; у контрагентів відсутня необхідна кількість основних засобів та трудових ресурсів для виконання спірних операцій; згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, контрагент позивача - ТОВ «Вал-Соя» є фігурантом в низці кримінальних проваджень; в інформаційній системі відеофіксації номерних знаків «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» не зафіксовано рух автомобілів, зазначених у товарно-транспортних накладних, якими здійснювалась доставка товару від контрагентів, що, на переконання податкового органу, ставить під сумнів факт перевезення олії.
Оцінюючи доводи податкового органу про те, що контрагенти позивача не є виробниками чи імпортерами реалізованих товарів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі висновки були зроблені за результатами опрацювання зібраної податкової інформації з баз даних ІС «Податковий блок». Поряд із тим, суди врахували, що факт поставки товару (олії соєвої) від контрагентів до позивача підтверджується наявними у справі документами, які зазвичай супроводжують здійснення операцій такого роду.
Окрім того, суди виходили з того, що відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Відтак, позивач не може нести відповідальність за можливе неналежне виконання контрагентами податкового законодавства його контрагентами-постачальниками.
Щодо доводів податкового органу про відсутність у системі відеофіксації номерних знаків «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» автотранспортних засобів, якими здійснювалася доставка товару від контрагентів позивача, колегія суддів вважає, що ця обставина не може бути беззаперечним свідченням про відсутність факту поставок товару з огляду на інші, наявні у справі докази. Більш того, мета функціонування цієї системи переслідує інші цілі.
Аналізуючи аргументи контролюючого органу щодо відсутності у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості основних засобів, трудових ресурсів тощо, суди вважали, що такі не можуть спростовувати фактичне виконання угод з поставки товару позивачу, й, більш того, така поставки відбулася.
Окрім того, сам по собі факт, що контрагент позивача є фігурантом у незавершеному кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки їх реальність підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, і не спростована у встановлений законом спосіб (належними й допустимими доказами).
Отже, аналізуючи наведені контролюючим органом доводи суди вважали, що такі не свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, а наведені позивачем аргументи та докази, надані на їх підтвердження, повною мірою спростовують висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваних в цій справі податкових повідомлень-рішень.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи, колегією суддів також не встановлено.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
Доводи заявника касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі доводи сторін. Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій при дослідженні доказів судом касаційної інстанції не встановлено.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
У зв'язку з цим, касаційна скарга контролюючого органу підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ним судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська