23 липня 2020 року
м. Київ
справа № 640/5215/19
адміністративне провадження № К/9901/35506/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 липня 2019 року (головуючий суддя Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді - Єгорова Н.М., Бараненко І.І.) у справі за адміністративним позовом Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Делішес Фуд Рітейл" Всеукраїнської громадської організації "Народна академія творчості інвалідів" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2019 року Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Делішес Фуд Рітейл" Всеукраїнської громадської організації "Народна академія творчості інвалідів" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2019 року №0002091404, яким зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за вересень 2018 року у розмірі 9797782 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2449445,50 грн; №0002101404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року у розмірі 1959206 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2019 року №0002091404 та №0002101404. Стягнуто судові витрати у сумі 19210 на користь позивача, шляхом їх безспірного списання з рахунків ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводи податкового органу зводяться до дублювання висновків Акта перевірки від 11 грудня 2018 року № 1213/26-15-14-04-01/409.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 21 листопада 2018 року по 4 грудня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року, за результатами якої 11 грудня 2018 року складено Акт № 1213/26-15-14-04-01/409 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, позивачем порушено пункт 198.5 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за вересень 2018 року на 9797782 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року на 1959206 грн.
На підставі Акта перевірки, 17 січня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення №0002091404, яким зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за вересень 2018 року у розмірі 9797782 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2449445,50 грн; №0002101404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року у розмірі 1959206 грн.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем 17 січня 2019 року податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємство звернулося до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів, засновником Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Делішес Фуд Рітейл" Всеукраїнської громадської організації "Народна академія творчості інвалідів" є Всеукраїнська громадська організація "Народна академія творчості інвалідів".
У липні 2018 року на Підприємстві за основним місцем роботи працювало 4 працівники, у тому числі 3 особи з інвалідністю (що становить 75%); у серпні 2018 року за основним місцем роботи працювало 9 працівників, у тому числі 8 осіб з інвалідністю (що становить 89%); у вересні 2018 року за основним місцем роботи працювало 14 працівників, у тому числі 13 осіб з інвалідністю (що становить 93%).
1 серпня 2018 року між позивачем та ТОВ "IPC СІСТЕМ" було укладено Договір оренди №01/08/18, згідно умов якого Підприємство орендує виробничі та складські приміщення загальною площею 146,00 м.кв, за адресою Волинська область, Луцький район, село Тарасове, вулиця Жовтнева 2а.
Також, між позивачем та ТОВ "АКТИВ-ЗАХІД" 1 серпня 2018 року було укладено договір оренди № 09-ОР, за умовами якого Підприємство орендує нерухоме майно, а саме частину приміщення по вулиці Д. Галицького, 16, смт Торчин, Луцького району Волинської області, площею 100 кв.м.
Згідно умов Договору суборенди від 1 жовтня 2018 року укладеним між Підприємством та ТОВ "Альянс-112", позивачем орендовано приміщення, розташоване за адресою: Волинська область, м. Рожище, вулиця Мазепи, 2.
3 вересня 2018 року позивачем та ТОВ "БІ-3С" було укладено договір оренди виробничого обладнання № 03-09, згідно якого Підприємство отримало у користування обладнання для виготовлення цукрового сиропу та для виробництва джемів.
Також позивачем цього ж дня з ТОВ "БВС-НЬОРДС" було укладено договір суборенди, за умовами якого Підприємство орендувало приміщення площею 119,5 кв.м, розташоване за адресою місто Київ, вулиця Кирилівська, 102 (літ. Б).
Згідно висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки, причиною виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість є придбання винограду столового, нектарину, моркви, полуниці, цукру білого, преформи, а також виробництво сиропу цукрового, джемів, придбання одягу та взуття, що було у використанні, ремонт одягу та взуття, що було у використанні, продаж якого звільнено від оподаткування відповідно до пункту 197.6 статті 197 ПК України.
Разом з тим, аналізуючи зміст Акта перевірки, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві не було виявлено жодних порушень у правильності декларування Підприємством податкового кредиту у розмірі 2126948 грн за серпень 2018 року та у розмірі 11756988 грн за вересень 2018 року, з урахуванням отриманих від контрагентів податкових накладних, що підтверджується самим Актом перевірки (пункти 3.2 - 3.15 Акта перевірки).
На підтвердження виготовлення товару та його подальшої реалізації, позивачем було надано замовлення покупця, видаткові накладні, договори купівлі-продажу, договори поставки, які наявні у матеріалах справи.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належними та допустимими доказами здійснення позивачем господарської діяльності та є підставою для відображення сум за укладеними угодами в податковому обліку.
Відповідно до пункту 197.6 статті 197 ПК України, звільняються від оподаткування операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями, які засновані громадськими організаціями інвалідів, де кількість інвалідів, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств.
Вказуючи на те, що засновником Підприємства є Всеукраїнська громадська організація "Народна академія творчості інвалідів", працівниками підприємства є особи з інвалідністю, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначили, що всі виготовлені та реалізовані позивачем товари та послуги у серпні-вересні 2018 року, на підставі пункту 197.6 статті 197 ПК України були звільнені від оподаткування.
Що стосується доводів податкового органу щодо заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень-вересень 2018 року, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, обґрунтованих відсутністю у позивача сировини, виробничих потужностей, складських приміщень, матеріалів, готової продукції із посиланням на акти від 28 листопада 2018 року №1830/26-15-14-04-01 та від 3 грудня 2018 року №1844/26-15-14-04-01, то судами попередніх інстанцій зазначено наступне.
У зв'язку з тим, що у період з 21 листопада 2018 року по 11 грудня 2018 року лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства у присутності представників, що здійснюють перевірку від позивача до контролюючого органу не надходив, ГУ ДФС у м. Києві було здійснено виїзд за адресами Підприємства та складено акти від 28 листопада 2018 року №1830/26-15-14-04-01 та від 3 грудня 2018 року №1844/26-15-14-04-01.
Відповідно до пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючий орган під час проведення перевірки має право, зокрема, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків. При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення.
Правила проведення інвентаризації для юридичних осіб, у тому числі обов'язкові випадки її проведення та оформлення результатів інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року № 879 (далі - Положення №879), пунктом 5 розділу І якого встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Пунктом 7 розділу І Положення №879 встановлено випадки обов'язкового проведення інвентаризації, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що директором було отримано саме лист податкового органу від 21 листопада 2018 року № 106523/10/26-15-14-04-01-12 щодо призначення та проведення інвентаризації, а не належним чином оформлену вимогу на проведення інвентаризації.
За приписами пункту 1 розділу II вказаного Положення, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання вимог Положення №879 на підприємстві 28 листопада 2018 року була створена інвентаризаційна комісія.
При цьому, жодним нормативно правовим актом не передбачено, що Підприємство повинно направляти лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників.
В даному випадку, податковим органом самостійно визначено коли повинна розпочатися інвентаризація, але проігноровано початок такої інвентаризації, посилаючись на не отримання листа (повідомлення) від позивача.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належними та допустимими доказами, договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами).
Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суди дійшли правомірного висновку, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог Підприємства про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих ГУ ДФС у м. Києві.
Доводи касаційної скарги відповідачем зводяться виключно до дублювання висновків Акта перевірки від 11 грудня 2018 року № 1213/26-15-14-04-01/409 та повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, ГУ ДФС у м. Києві не зазначено.
Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 липня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частин першої-другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною третьою статті 343 вказаного Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх