Справа №759/22346/19 Головуючий у І інстанції Ул'яновська О.В.
Провадження №22-ц/824/7639/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
24 липня 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві Нестеренко Тетяни Григорівни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що є постачальником житлово-комунальних послуг, споживачем яких є відповідач, як власник квартири АДРЕСА_1 . Однак відповідач не виконує належним чином зобов'язання щодо оплати за спожиті послуги, у зв'язку з чим у останньої виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 34177 грн.
На підставі викладеного позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість у визначеному розмірі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт») заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 34177 (тридцять чотири тисячі сто сімдесят сім) грн. 11 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» на користь 1921 (тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову та не врахував надані відповідачем заперечення, повернувши їх у зв'язку з пропуском строку на їх подання до суду.
Так, відповідачем 10 січня 2020 року було подано заперечення проти позову разом з копіями квитанцій за оплату житлово-комунальних послуг. Окрім того, було подано клопотання про витребування доказів, які відповідач не може отримати самостійно та заяву про застосування строку позовної давності. Зазначені документи були надіслані на адресу суду в межах п'ятнадцятиденного строку з моменту отримання копії ухвали суду про відкриття провадження та копії позовної заяви (26 грудня 2019 року), а тому висновок суду першої інстанції про повернення таких заяв є передчасним.
У зв'язку з тим, що відповідач з 10 січня 2020 року по 08 лютого 2020 року перебувала у відрядженні у місті Полтава, то 10 лютого 2020 року нею були подані додаткові докази, оскільки подати раніше такі докази не було можливості.
Окрім того, в доводах апеляційної скарги зазначає, що сам по собі розрахунок заборгованості, який було покладено в основу оскаржуваного рішення суду, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки не підтверджує факт надання та приймання житлово-комунальних послуг за відповідний період, а складення такого розрахунку повністю залежить від волевиявлення позивача у справі.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСББ «Моноліт» в якому зазначено, що твердження відповідача не відповідає матеріалам справи, оскільки останнім було дійсно пропущено строки подання документів, так як з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження та копію позовної заяви 26 грудня 2019 року, відповідно з 27 грудня 2019 року розпочався перебіг п'ятнадцятиденного строку на подання заперечень на позов, та який закінчився 10 січня 2020 року, тоді як відповідачем заперечення на позов були подані лише 16 січня 2020 року, тобто поза межами строку, визначеного як ухвалою суду, так і нормами чинного цивільного процесуального законодавства.
Щодо наданого суду розрахунку, то позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що такий розрахунок є первинним документом на підтвердження розміру заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг.
На підставі викладеного у відзиві ОСББ «Моноліт» просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з урахуванням такого.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСББ «Моноліт» було створене та зареєстроване 27 лютого 2001 року з метою забезпечення і захисту прав співвласників багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (а.с. 4, 5).
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 06 червня 2001 року, яке видане на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 31 травня 2001 року №539-С/КІ ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Як вбачається із розрахунку у ОСОБА_1 виникла заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , яка складає 34177 грн. 11 коп. (а.с. 7).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було безпідставно повернуто заперечення на позов, заяву про витребування доказів, заяву про застосування позовної давності та заяву про долучення додаткових доказів, то такі доводи апеляційної скарги є безпідставними, з урахуванням такого.
Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно ст. 128 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала копію ухвали суду про відкриття провадження та копію позовної заяви 26 грудня 2019 року, що також визнається відповідачем у справі.
Таким чином, перебіг п'ятнадцятиденного строку на подання відзиву на позов розпочався 27 грудня 2019 року та закінчився 10 січня 2020 року.
Однак, відповідно до експрес-накладної №59000479185627 поштове відправлення з вкладенням заперечень на позов з додатками, заяви про витребування доказів та заяви про застосування позовної давності було сформовано 16 січня 2020 року, тобто поза межами визначеного судом процесуального строку.
Клопотання про поновлення пропущеного строку або продовження такого строку з посиланням на обставини, які унеможливили своєчасне виконання вимог ухвали ОСОБА_1 до суду першої інстанції не подавала.
Таким чином висновки суду про повернення відповідачу вказаних документів відповідають вимогам чинного цивільного процесуального законодавства та не спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів відповідача про невідповідність розрахунку, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У зв'язку з тим, що відповідач своєчасно не подала докази на спростування заявлених позивачем вимог, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати наданий позивачем розрахунок заборгованості неналежним, оскільки поданий позивачем своєчасно та містить всю необхідно інформацію для визначення загального розміру сум, що підлягали сплаті за житлово-комунальні послуги та сум, які були фактично сплачені відповідачем у справі.
Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року за позовом за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач
Судді: