17 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали контрольного провадження у кримінальному проваджені № 42017000000001037 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 квітня 2020 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_7
ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
захисників ОСОБА_10
ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 квітня 2020 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів, починаючи з 7 квітня 2020 року до 5 червня 2020 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на практику Європейського суду з прав людини просить скасувати ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_5 .
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки постановлена без додержання вимог КПК України, та необґрунтованою, оскільки не ґрунтується на матеріалах справи та об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами. Стороною обвинувачення не було заявлено відповідного клопотання, що є порушенням положень ст.ст. 184, 199 КПК України.
Захисник вказує на те, що оскаржувана ухвала є фактичною копією попередньої ухвали суду від 6 лютого 2020 року. Окрім того, як наголошує захисник, суд не взяв до уваги, що фактично судовий розгляд у справі не відбувається. Нових мотивів щодо доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 судом не наведено.
На переконання апелянта, про наявність існування ризиків суд зазначив формально, не врахувавши практику Європейського суду з прав людини.
Крім того, як зазначає апелянт, судом не було враховано, що сукупний строк тримання під вартою ОСОБА_5 тривалий строк, а у статусі підозрюваного, обвинуваченого на час досудового розслідування тримання під вартою не повинен перевищувати 12 місяців, а тому останній підлягає звільненню.
Окрім того захисник в апеляційній скарзі наголосив на тому, що судом не було враховано перебування ОСОБА_5 під екстрадиційним арештом на території Угорщини та Російської Федерації, який відповідно до Закону України № 838-VIII складає 4 роки 6 місяців.
Також, на переконання захисника, судом не враховані документи, які були долучені стороною захисту до матеріалів справи відповідно до клопотання від 6 квітня 2020 року щодо зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу у зв'язку з всесвітньою пандемією короновірусу COVID-19.
Як вказує захисник в апеляційній скарзі, в обґрунтування продовження строку тримання під вартою суд послався на обвинувачення ОСОБА_5 у вчинення тяжкого злочину, здійснення ним втечі з-під варти, перебування у розшуку та те, що ОСОБА_5 є громадянином Канади.
На переконання захисника, судом допускаються численні порушення прав та свобод ОСОБА_5 , а в останнього фактично немає захисту від свавілля суду при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та обвинуваченого, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити, додатково пославшись на те, що 6 квітня 2020 року судом не вирішений відвід, який був заявлений прокурорам, а відтак ухвала винесена незаконним складом суду; прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а також про те, що у судовому засіданні 6 квітня 2020 року відвід прокурорам не заявлявся; дослідивши матеріали контрольного кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, пп.1,5, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
5 травня 2018 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (ас. 14 т.1). Як зазначено в ухвалі суду, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, крім того, наявний ризик переховуватися останнім від суду, оскільки ОСОБА_5 вчинив втечу з-під варти в даному кримінальному провадженні та був оголошений у розшук.
У кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжувався неодноразово.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, на даний час з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами не закінчені.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Згідно з аудіозаписом судового засідання, зафіксованому на технічному носії, 6 квітня 2020 року в порядку ст. 331 КПК України головуючим поставлено на обговорення учасників судового розгляду питання про доцільність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Прокурор вважав доцільним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, посилаючись на те, що ризики, які були заявлені стороною обвинувачення під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності та не зменшилися. На сьогодні продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливу на свідків з метою схилити їх до відмови від дачі показань або давати неправдиві показання, вчиняти інші злочини, продовжити свою злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 ухилявся від органів досудового розслідування, двічі оголошувався у міжнародний розшук, здійснювалась процедура екстрадиції з Угорщини. Після екстрадиції ОСОБА_5 йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, що не забезпечило його належної процесуальної поведінки, оскільки 6 липня 2014 року ОСОБА_5 здійснив втечу з-під варти і почав переховуватись на території Російської федерації. ОСОБА_5 повторно було оголошено у міжнародний розшук та розпочата процедура екстрадиції. Однак, у видачі ОСОБА_5 було відмовлено, і на даний час ОСОБА_5 на території РФ користується статусом біженця, тобто, є особою, стосовно якої є заборона у видачі правоохоронним органам України для притягнення до кримінальної відповідальності. Також на непідконтрольній території України у Донецькій області у родини ОСОБА_5 на праві приватної власності наявне майно, яке може використовуватися ОСОБА_5 для переховування. Окрім того, не виключається, що на підконтрольну Україні територію ОСОБА_5 потрапив з непідконтрольної території України з Донецької або Луганської області, так як відомості про офіційний перетин ОСОБА_5 кордону України відсутні. Також прокурор вважав, що слід врахувати, що на даний час щодо ОСОБА_5 на розгляді у судах м. Києва та Київської області перебувають обвинувальні акти по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема, і здійснення втечі з-під варти. А тому, у даному кримінальному провадженні існують підвищений ступінь ризиків, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, він же вчиняв дії, пов'язані з уникненням від слідства та суду, будучи раніше народним депутатом, має численні зв'язки поза межами України, дружина та батько ОСОБА_5 мають громадянство Канади, що може використовуватися обвинуваченим з метою переховування від суду, а тому вказані обставини є достатніми для обмеження права ОСОБА_5 на свободу. Окрім того, прокурор вказав, що слід врахувати і характер вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, вчинення ним злочинів проти власності, життя, здоров'я та недоторканості особи. За таких обставин, як зазначив прокурор, існуючи ризики не зменшилися, а тому просив продовжити строк тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин, пов'язаний із застосуванням насильства до особи. При цьому прокурор вважав доводи сторони захисту про те, що вичерпані передбачені ст.197 КПК України строки тримання під вартою, безпідставними, оскільки ця норма розповсюджується на стадію досудового розслідування. На даний час триває судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
Представник потерпілого підтримав позицію прокурорів та вважав необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.
Обвинувачений та його захисники вважали, що немає доцільності продовжувати ОСОБА_5 строк тримання під вартою. З посиланням на положення ст. 197 КПК України вважають, що є підстави стверджувати, що сплинув 12-місячний термін тримання під вартою ОСОБА_5 . Продовження строку тримання під вартою в порядку ст. 331 КПК України відсилає до глави 18 КПК України, а тому і ст. 197 КПК України повинна використовуватися судом на стадії судового провадження, оскільки у ст. 197 КПК України є слово і «обвинувачений». Посилаючись на рішення Європейського Суду з прав людини, сторона захисту вважає, що в разі наявності норм, які покращують стан особи, то такі норми повинні бути застосовані. Окрім того, захисники вказали, що є підстави для звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв'язку з наявністю ряду захворювань, в т.ч. серцево-судинних, оскільки він перебуває в групі ризику по відношенню до короновірусу. Документи про стан здоров'я ОСОБА_5 наявні у матеріалах кримінального провадження, а, відтак, перебування ОСОБА_5 під вартою в ІТТ, де відсутня медична частина, створюють загрози для його життя та здоров'я. На даний час щодо ОСОБА_5 немає жодного обвинувального вироку. З урахуванням введеного карантину у країні, стану здоров'я, рекомендацій та рішень міжнародних організацій, наявні підстави для звільнення ОСОБА_5 з-під варти, у зв'язку з чим наявні підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою. Окрім того, сторона захисту, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зазначила, що ОСОБА_5 станом на 2 квітня 2020 року у вказаному кримінальному провадженні перебуває під вартою 1 рік 10 місяців 28 днів. При цьому, продовжуючи тримання ОСОБА_5 під вартою суд зазначає одні й ті ж самі ризики. Також захисники акцентують увагу, що у вказаному кримінальному провадженні відсутні загиблі особи. Окрім того, сторона захисту зазначила, що ОСОБА_5 не вчиняв втечі з-під варти та не переховувався від правоохоронних органів, оскільки покинув з родиною Україну у 2012 році, не маючи жодної підозри чи запобіжного заходу або обвинувального акта в суді. У розшук ОСОБА_5 був оголошений безпідставно. Також на даний час Деснянським районним судом м. Києва не винесено обвинувальний вирок, начебто, втечі ОСОБА_5 з-під варти. На даний час не зафіксовано жодного впливу з боку ОСОБА_5 на свідків. За таких обставин відсутні ризики, на які посилається прокурор. Також в більшості інших кримінальних провадженнях запобіжний захід щодо ОСОБА_5 відсутній.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 квітня 2020 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, зважаючи на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: необхідності запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду та впливати на потерпілих і свідків на даній стадії процесу, а також враховуючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Як зазначено в ухвалі, судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, крім того, наявний ризик переховуватися останнім від суду, оскільки останній здійснив втечу з-під варти та перебував у розшуку саме у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_5 є громадянином іншої держави (Канади), що є ризиком спроби переховуватись від суду. Крім того, суд дійшов висновку, що на даному етапі розгляду провадження не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, виходячи з характеру пред'явленого обвинувачення, даних про особу обвинуваченого, а також з метою запобігання перешкодити встановленню істини у справі.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
Так, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до матеріалів контрольного провадження питання продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою вирішено на стадії судового розгляду кримінального провадження, а, відтак, обґрунтованість висунутого обвинувачення на даний час перевіряється судом першої інстанції шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, та яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні.
За таких обставин суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказав про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави суду вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі.
Виходячи з характеру висунутого обвинувачення та тяжкості покарання, яке може бути призначене обвинуваченому в разі доведеності його вини, втеча останнього з-під варти та перебування обвинуваченого тривалий час у розшуку у вказаному кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду та впливу на потерпілих і свідків на даній стадії процесу, і колегія суддів погоджується з таким висновком суду .
При цьому колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 , хоча і має міцні соціальні зв'язки, проте раніше тривалий час перебував у розшуку у даному кримінальному провадженні, переховувався від слідства поза межами України, є громадянином іншої держави, що свідчить про реальність наявного ризику переховування від суду.
Під час розгляду кримінального провадження як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду встановлено, що на даний час Деснянським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.369, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 393 КК України, що не заперечується й стороною захисту.
Не даючи оцінки обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні втечі з-під варти, колегія суддів звертає увагу на фактичні обставини, які є предметом розгляду у кримінальному провадженні, які безумовно указують на існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Відповідно до наявних матеріалів контрольного судового провадження ОСОБА_5 , перебуваючи у міжнародному розшуку у кримінальному провадженні, переховувався на території Російської Федерації, де отримав свідоцтво про надання тимчасового притулку на території Російської Федерації, де йому було дозволене тимчасове проживання до 23 січня 2020 року (ас. 159-161 т.1).
Окрім того Генеральною прокуратурою Російської Федерації було відмовлено у задоволенні запиту української сторони про видачу ОСОБА_5 (ас. 162-163 т.1).
При цьому в подальшому ОСОБА_5 був затриманий 8 лютого 2018 року на трасі Столичне шосе, зупинка Козин-1, у кримінальному провадженні № 12012000000000029 у зв'язку з тим, що підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 37, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 115 п. 6, 11, 12; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. 1, 5, 9, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, однак, при поверненні ОСОБА_5 на територію України відомості про перетинання державного кордону України, лінії зіткнення між Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 1 листопада 2017 року по 8 лютого 2018 року ОСОБА_11 в базі даних не виявлено (ас. 61-65, 181 т.1).
Сукупність вказаних обставин, на переконання колегії суддів, свідчить про наявність реального ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.
Також, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі доведеності його вини,обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину, у тому числі і мотиви вчинення злочину, які поставлені у вину обвинуваченому, дають підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків з обвинуваченого, в разі зміни йому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Наявні у кримінальному провадженні обставини у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а, відтак, і на наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, враховуючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
З огляду на встановлені обставини, доводи апеляційної скарги захисника про те, що ухвала суду не ґрунтується на матеріалах справи та об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, а також про те, що стороною обвинувачення не було заявлено відповідного клопотання, спростовуються наведеним вище.
Посилання захисника про те, що судом не було враховано, що сукупний строк тримання під вартою ОСОБА_5 складає тривалий строк, а у статусі підозрюваного, обвинуваченого на час досудового розслідування тримання під вартою не повинен перевищувати 12 місяців, а тому останній підлягає звільненню, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи сторони захисту про те, що судом не було враховано перебування ОСОБА_5 під екстрадиційним арештом на території Угорщини та Російської Федерації, який відповідно до Закону України № 838-VIII складає 4 роки 6 місяців, є необґрунтованими, оскільки продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виконує фактично завчасного виконання вироку.
Також, на переконання колегії суддів, за встановлених у кримінальному провадженні обставин доводи сторони захисту про те, що судом не враховані документи, які були долучені стороною захисту до матеріалів справи відповідно до клопотання від 6 квітня 2020 року щодо зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу у зв'язку з всесвітньою пандемією короновірусу COVID-19, є необґрунтованими, оскільки не зазначені обставини не є безумовною підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Окрім того не знайшли свого підтвердження пояснення захисників, надані під час апеляційного розгляду, щодо нерозгляду головуючим суддею 6 квітня 2020 року відводу прокурорам, оскільки вказані обставини не підтверджені аудіозаписом судового засідання, який зафіксований на технічному носії, а також на архівній копії, витребуваній апеляційний судом для перевірки зазначених доводів сторони захисту.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а, відтак, підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 квітня 2020 року щодо ОСОБА_5 - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________________ _______________________ ______ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3