Справа №761/4868/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2595/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
« 23 » липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Салтикова Дівиця Куликівського району Чернігівської області, українця, гр. України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого на посаді водія тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2 КП 1 Київпастранс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цим же вироком вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
07.10.2019р. приблизно об 11 год. 43 хв., водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним тролейбусом марки «ЛАЗ Е-301», бортовий номер НОМЕР_1 , маршруту №26, рухався по вул. Щербаківського зі сторони вул. Безручка у напрямку просп. Перемоги та наближався до регульованого світлофорними об'єктами перехрестя вул. Щербаківського - просп. Перемоги у м. Києві, з метою виконання розвороту та подальшого руху у зворотному напрямку, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 13.1 ПДР України, невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність та, не дотримавшись безпечної дистанції на перехресті вул. Щербаківського та просп. Перемоги, допустив зіткнення лівої передньої частини, керованого ним тролейбуса, та правої задньої частини автобуса «Богдан А092» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався у попутному напрямку попереду та зупинився на вищевказаному перехресті на червоний сигнал світлофору.
Внаслідок проявленої злочинної недбалості водієм ОСОБА_7 та порушення ним правил ПДР України, пасажирка тролейбусу «ЛАЗ Е-301» бортовий номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 отримала тілесне ушкодження у виді закритої травми правого стегна у вигляді перелому діафізу стегнової кістки на протязі дистальної третини зі зміщенням уламків.
Згідно висновку експерта № 042-2501-2019, виявлене тілесне ушкодження у ОСОБА_10 відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Під час керування транспортним засобом водій тролейбусу марки «ЛАЗ Е-301» бортовий номер НОМЕР_1 , маршруту № НОМЕР_3 ОСОБА_7 порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України, що стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали в результаті ДТП.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи вирок в частині доведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину та вірності кваліфікації його дій, просив вирок змінити в частині додаткового покарання, призначивши покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, що суд І інстанції призначаючи йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в порушення вимог ст.ст. 65,66 КК України залишив поза увагою дані про його особу, ступінь тяжкості та наслідки вчиненого злочину, намагання відшкодувати збитки, завдані злочином, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що він працює на посаді водія тролейбусу тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №2 «Київпастранс» більше 30 років, і це є єдиним джерелом засобу його існування та утримання сім'ї, а саме неповнолітнього сина, дружини, яку звільняють у зв'язку зі скороченням штату та матері, якій більше 70 років.
В судове засідання обвинувачений та потерпіла не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, обвинувачений подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, клопотання від потерпілої про перенесення розгляду справи не надходило.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, вирок суду підлягає зміні в частині призначеного покарання з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він визнаний винним, відповідає фактичним обставинам провадження і учасниками судового розгляду не оспорюється.
З журналу судового засідання вбачається, що розгляд провадження проведений на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного покарання у зв'язку з призначенням йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Так, з вироку суду вбачається, що при призначенні ОСОБА_7 покарання, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, його наслідки, дані, що характеризують особу обвинуваченого, вік та стан його здоров'я, також судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_11 , в силу вимог ст. 89 КК України, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи на посаді водія тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2 КП «Київпастранс», обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого-щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків потерпілій та відсутність обставин, що обтяжують покаранняі дійшов до вірного висновку про призначення ОСОБА_7 основного покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_12 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке відповідно до санкції ч.1 ст.286 КК України є альтернативним, суд не в повній мірі врахував обставини, що впливають на призначення додаткового покарання і належним чином не обґрунтував свій висновок щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання взявши до уваги лише те, що ОСОБА_12 грубо порушив ПДР та наслідки, що настали, що є складом злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, при цьому, суд не врахував те, що ОСОБА_7 в момент вчинення злочину щиро розкаявся у скоєному,має на утриманні неповнолітню дитину та дружину, мати похилого віку за якою доглядає, добровільно відшкодував потерпілій завдані збитки пов'язані з її лікуванням, посада водія є єдиним джерелом засобу його існування.
З урахуванням сукупності наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе не призначати ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у зв'язку з чим вирок в частині покарання підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
ВирокШевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року щодо ОСОБА_7 в частині покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді у виді 2 років обмеження волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України визначених судом І інстанції.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня оголошення.
Судді _________________ ___________________ _____________________