Справа № 752/26827/19 Головуючий у І інстанції Дмитрук Н.Ю.
Провадження № 33/824/1492/2020 Доповідач у 2 інстанції Шроль В.Р.
22 липня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду В.Р.Шроль, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
закрито за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 073053 від 11.12.2019 року, ОСОБА_1 , 11.12.2019 р. о 08 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві, по Столичному шосе, в порушення п. 2.3, 10.1 ПДР, при зміні напрямку руху не впевнився у безпечності, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та при розвороті не надав перевагу у русі транспортному засобу Land Rover н.з. НОМЕР_2 , який рухався назустріч по головній дорозі, що призвело до зіткнення транспортних засобів та отримання ними механічних пошкоджень.
Постановою судді провадження по справі закрито у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Мотивуючи постанову, суддя дійшов висновку про відсутність доказів порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3-б, 10.1 ПДР.
В апеляційній скарзі представник потерпілого просить скасувати постанову та прийняти нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накласти відповідне адміністративне стягнення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими б підтверджувались висновки судді про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, а пояснення ОСОБА_1 не є доказом, оскільки відображають суб'єктивне сприйняття ним обставин ДТП. Представник потерпілого вважає, що ОСОБА_1 мав добру видимість і переваги на першочерговий рух не мав, а тому перед початком руху повинен був переконатися, що своїми діями не створить небезпеки іншим учасникам руху, а тому його дії знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП. Зазначає, що суд, послався на неналежні та не допустимі докази, зокрема, на відеозапис на якому зафіксовано ДТП, який має ознаки монтажу і зміни, а висновок спеціаліста № 90 від 03.02.2020 р. підписаний особою, який є фахівцем за кваліфікацією аналітика комп'ютерних систем та не має відповідної кваліфікації для проведення автотехнічної експертизи, хоча містить висновки про швидкість руху автомобіля, що є предметом дослідження автотехнічної експертизи, крім того, такий висновок зроблений на підставі перегляду відеофайлу на електронному носії, без зазначення дати створення цього файлу, а тому і висновок експертного дослідження № 23 від 11.02.2020 р. є неналежним і недопустимим доказом, оскільки зроблений на підставі висновку спеціаліста № 90 від 03.02.2020 р.
Захисником подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без зміни. Вважає, що докази, які потерпіла сторона хоче подавати до апеляційного суду є неналежними та недопустимими, оскільки ОСОБА_2 був обізнаний про складення протоколу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 , знав про розгляд справи у Голосіївському районному суді м. Києва, а тому не був позбавлений права подати такі докази у суді першої інстанції.
Заслухавши представника потерпілого, який підтримав апеляційну скаргу, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи про адміністративні правопорушення випливає, що зіткнення транспортних засобів мало місце під час виконання водієм автомобіля Hyundai Tucson маневру розвороту на Столичному шосе у м. Києві.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
За змістом п.2.3-б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
З пояснень ОСОБА_1 , викладених у постанові судді, випливає, що він перед здійсненням розвороту переконався , що смуги руху в зустрічному напрямку вільні від транспортних засобів, тобто його маневр буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.
Доказів спростування пояснень ОСОБА_1 про його уважність під час руху чи не здійснення ним інших обов'язків,передбачених п.2.3-б, 10.1 ПДР, матеріали справи про адміністративні правопорушення не містять.
Отже, висновок судді про відсутність даних про порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 , є вірним.
Доводи апеляційної скарги висновок судді не спростовують.
У матеріалах справи містяться два висновки спеціалістів у сфері автотехнічних досліджень, надані адвокатами, що представляють у справі інтереси потерпілого та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно яких у даній дорожній обстановці ОСОБА_1 мав би керуватися не тільки п.10.1 ПДР, а й п.10.4 ПДР, що регулює правила здійснення розвороту поза перехрестям.
Доводи апеляційної скарги представника потерпілого зводяться до того, що ОСОБА_1 не дотримався правил здійснення розвороту поза перехрестям, оскільки мав би надати перевагу у русі автомобілю, що рухався у зустрічному напрямку.
Проте, особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушення правил здійснення розвороту поза перехрестям не інкримінуються. Крім того, у протоколі зазначено про не надання ним переваги у русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, поняття якої застосовується при регулюванні порядку проїзду перехресть.
Оскільки судовий розгляд обмежений суттю правопорушення, викладеному у протоколі про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги про недотримання ОСОБА_1 вимог п.10.4 ПДР не можуть бути піддані оцінці у даному провадженні.
Порушень процесуального права, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
За таких обставин, постанова судді є законною.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу представника потерпілого залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Р. Шроль