Справа №357/2363/19Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1819/2019
22 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110030000288, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 21.11.1996 року Харківським районним судом м. Києва за ч.2 ст.144, ч.2 ст.206, ст.72 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 09.10.2000 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч.1 ст.145 КК України до 8 років позбавлення волі;
- 15.04.2008 року Бориспільським міським судом Київської області за ч.3 ст.187, ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ст.ст.70, 71 КК України до 10 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 18.07.2014 звільнений умовно-достроково на 2 роки 6 місяців і 6 днів відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 18.07.2014 року;
- 25.03.2015 року Бориспільським міським судом Київської області за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, 70, 71 КК України до 9 років і 6 місяців позбавлення волі; 26.09.2017 звільнений умовно-достроково на 2 роки 2 місяці і 3 дні відповідно до ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.09.2017 року,
та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 05.07.1995 року Харківським районним судом м. Києва за ч.3 ст.117 КК України в редакції 1960 року до 10 років позбавлення волі, звільнений в 2004 році по відбуттю покарання;
- 29.03.2010 року Ніжинським міським судом Чернігівської області за ч.3 ст.28 ч.5 ст.185, ч.2 ст.185, ст.69, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений в 2015 році по відбуттю покарання;
- 22.06.2018 року Глухівським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки;
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року,-
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна.
На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю вироків визначено, шляхом приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, не відбутої частини покарання за вироком Бориспільського міського суду Київської області від 25.03.2015 року, у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 01.02.2019 по 06.02.2019 року з розрахунку день за день та ухвалено рахувати початок строку відбування покарання з 20.01.2020 року.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю вироків визначено, шляхом приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, не відбутої частини покарання за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22.06.2018 року, у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 01.02.2019 з розрахунку день за день та ухвалено рахувати початок строку відбування покарання з цієї дати.
По справі вирішено питання про речові докази та заходи забезпечення кримінального провадження.
За вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнані винуватими у тому, що вони 01.02.2019 о 18 год. 30 хв., діючи за попередньою змовою, перебуваючи на першому поверсі в під'їзді №3 будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, через незамкнені двері проникли до квартири АДРЕСА_4 , де побачили власницю квартири ОСОБА_10 біля вхідних дверей. ОСОБА_8 схопив ОСОБА_10 та заштовхав її до ванної кімнати, де став утримувати її, а ОСОБА_7 в свою чергу шукав грошові кошти у квартирі. В подальшому ОСОБА_7 став утримувати потерпілу, а ОСОБА_8 пішов до кімнати, де продовжив пошук грошових коштів. Знайшовши на полиці шафи ланцюжок з металу білого кольору, який для потерпілої матеріальної цінності не становить, поклав до кишені куртки, в яку був одягнутий. Залишаючи квартиру, обвинувачені помітили на тумбочці, яка знаходилась біля вхідних дверей, сумку потерпілої, в якій знаходився гаманець. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 викрав з гаманця належні потерпілій грошові кошти в сумі 24 гривні, а ОСОБА_7 забрав записник червоного кольору, який для потерпілої матеріальної цінності не становить.
Викравши грошові кошти в сумі 24 гривні, ланцюжок з металу білого кольору та записник червоного кольору, які для потерпілої матеріальної цінності не становлять, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли з квартири потерпілої, закривши вхідні двері на ключ, та зникли у невідомому напрямку, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що зібрані у справі докази не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину. За доводами захисника, обвинувальний вирок ґрунтується лише на суперечливих показаннях потерпілої та низці недопустимих доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку. В той же час судом не надано належної оцінки показанням обвинуваченого ОСОБА_8 , який вказує, що перебуваючи в квартирі потерпілої, грошові кошти з гаманця викрав без відома ОСОБА_7 . При цьому протиправних дій по відношенню до потерпілої не чинив та їй не погрожував.
Вважає недопустимим доказом протокол пред'явлення ОСОБА_7 для впізнання від 02.02.2019 року, який проведено без участі захисника, чим порушено право обвинуваченого на захист.
Також захисник зазначає, що під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 працівниками поліції до нього застосовувався фізичний та психологічний вплив, а тому його результати не можуть бути належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження закрити.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що на прохання свого знайомого Канарського він зайшов до квартири потерпілої ОСОБА_10 , щоб забрати документи на автомобіль. Проте ця обставина судом не була перевірена, оскільки суд відмовив в задоволенні його клопотання про допит Канарського. Перебуваючи в квартирі потерпілої, він дійсно викрав гроші та ланцюжок, однак потерпіла цього не бачила, а тому його дії не можуть кваліфікуватися за ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна.
Апелянт стверджує, що до нього застосовувався фізичний та психологічний тиск з боку органів досудового розслідування з метою змусити його визнати вину у інкримінованому злочині.
Крім цього зазначає, що, призначаючи покарання, суд помилково не взяв до уваги дані про наявність у нього батьків похилого віку, які потребують стороннього догляду та не врахував це як пом'якшуючу обставину.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення обвинувачених та захисника ОСОБА_9 на підтримку проданих апеляційних скарг, прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинувачених, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Згідно статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Суд першої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини кримінального провадження за висунутим обвинуваченням, свій висновок про винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину обґрунтував доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_10 про те, що вона 01.02.2019 року о 18 год. поверталась до себе додому за адресою: АДРЕСА_3 . Біля квартири зустріла невідомого чоловіка. Коли вона відкрила вхідні двері і зайшла в квартиру, за нею увійшли двоє чоловіків, на руках у них були рукавички. Обвинувачений ОСОБА_8 закрив їй рот рукою, одів їй на голову капюшон і затягнув до ванної кімнати, де посадив на підлогу і залишив з обвинуваченим ОСОБА_7 . Через деякий час до ванної кімнати увійшов ОСОБА_8 і залишився біля неї, а ОСОБА_7 перебував у кімнаті. Так обвинувачені тричі мінялися місцями. Бачила, що обвинувачені рилися в її особистих речах і шукали якісь документи, яких не змогли знайти. Залишаючи квартиру, обвинувачені закрили двері на ключ із зовнішньої сторони. Зазначає, що обвинуваченими у неї було викрадено 24 гривні, записник червоного кольору, шматок штучного хутра та біжутерію з білого металу;
- протоколом огляду місця події від 01.02.2019 року, а саме квартири АДРЕСА_5 , де в житловій кімнаті виявлені розкидані речі і документи (а.с.191-200 т.1);
- протоколом огляду місця події від 01.02.2019 року, в ході якого було оглядну автомобіль «Citroen» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.201-209 т.1);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 02.02.2019 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 впізнала обвинуваченого ОСОБА_8 як особу, яка проникла в її квартиру та заволоділа грошовими коштами (а.с.210-212 т.1);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 02.02.20219 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 впізнала обвинуваченого ОСОБА_7 як особу, яка проникла в її квартиру та заволоділа грошовими коштами (а.с.214-216 т.1);
- даними протоколу затримання ОСОБА_8 від 01.02.2019 року, згідно якого в останнього з кишені куртки вилучено грошові кошти в сумі 24 грн. та ланцюжок з кулоном білого кольору, які в подальшому визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12019110030000288 (а.с.222-223 т.1);
- протокол проведення слідчого експерименту від 02.02.2019 року, в ході якого обвинувачений ОСОБА_8 показав, як 01.02.2019 року він з ОСОБА_7 проникли до квартири АДРЕСА_5 , де незаконно заволоділи грошовими коштами потерпілої (а.с.225-226 т.1);
- протокол проведення огляду місця події від 02.02.2019 року, відповідно до якого в присутності обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника оглянуто транспортний засіб «Citroen» д.н.з. НОМЕР_1 та вилучено з нього блокнот та документи на ім'я потерпілої (а.с.228-230 т.1);
- протокол пред'явлення речей для впізнання від 20.02.2019 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 впізнала зазначений записник (блокнот), який у неї було викрадено за місцем проживання (а.с.232-234 т.1).
Надаючи оцінку показанням потерпілої ОСОБА_10 , суд визнав їх належними та достовірними доказами, які в сукупності з іншими доказами підтверджують те, що обвинувачені, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло.
Оцінивши ці докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
Суд також вмотивовано спростував позицію сторони захисту про те, що вказаний злочин був спланований працівниками поліції, тобто мала місце провокація злочину.
Апеляційним переглядом встановлено, що суд першої інстанції також належним чином оцінив показання обвинувачених, в яких вони заперечують свою винуватість у вчиненні грабежу, та у сукупності з іншими доказами обґрунтовано визнав їх недостовірними, мотивувавши це тим, що такі свідчення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є їх намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Колегія суддів визнає необґрунтованими апеляційні доводи сторони захисту про застосування до обвинувачених на стадії досудового розслідування незаконних методів слідства працівниками поліції, що також було предметом перевірки і в суді першої інстанції.
Зокрема, в суді апеляційної інстанції обвинувачені не змогли повідомити суду, які ж саме недозволені методи слідства до них були застосовані на стадії досудового розслідування і які докази, які покладені судом в основу обвинувального вироку, здобуті саме таким шляхом.
Як вірно встановив суд першої інстанції, під час слідчого експерименту, який проводився з обвинуваченим ОСОБА_8 за участі захисника ОСОБА_11 , останній в своїх показаннях підтвердив, що разом з обвинуваченим ОСОБА_7 проникли до квартири потерпілої, звідки викрали належні їй грошові кошти та інші речі, які для потерпілої не становлять цінності. Протокол підписаний ОСОБА_8 та його захисником без доповнень та зауважень, що може свідчити про те, що його показання були добровільними. Отримані в такий спосіб показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями потерпілої та іншими доказами, наведеними у вироку.
Цим самим спростовуються апеляційні доводи захисника ОСОБА_9 про те, що вирок ґрунтується лише на суперечливих показаннях потерпілої та низці недопустимих доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку.
В поданій апеляційній скарзі захисник також посилається на порушення права обвинуваченого ОСОБА_7 на захист з тих підстав, що впізнання ОСОБА_7 потерпілою проводилось без участі захисника.
Проте такі доводи захисника спростовуються матеріалами справи, оскільки із дослідженого в суді апеляційної інстанції протоколу пред'явлення особи для впізнання вбачається, що така слідча дія, за результатами якої потерпіла впізнала ОСОБА_7 як особу, яка проникала в її квартиру та заволоділа грошовими коштами, проводилась за участі захисника ОСОБА_11 , про що свідчить його підпис на процесуальному документі. Зазначені доводи були предметом перевірки і в суді першої інстанції.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду не встановлено невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, як про це посилається обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 у поданих апеляційних скаргах.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який раніше судимий і вчинив новий злочин, будучи звільненим умовно-достроково від відбування покарання за попереднім вироком, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, є фізичною особою-підприємцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжують покарання, суд обґрунтовано визнано рецидив злочину.
Оскільки ОСОБА_7 вчинив новий злочин, до повного відбування покарання, призначеного йому за вироком Бориспільського міського суду Київської області від 25.03.2015 року, суд правильно призначив йому остаточне покарання за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який раніше судимий і вчинив новий злочин під час іспитового строку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжують покарання, суд обґрунтовано визнано рецидив злочину.
Всупереч апеляційним доводам обвинуваченого ОСОБА_8 , матеріали кримінального провадження та поданої апеляційної скарги не містять доказів того, що на його утриманні перебувають будь-які особи. Решта обставин, на які звертає увагу обвинувачений, враховані судом при призначенні покарання.
Оскільки ОСОБА_8 вчинив новий злочин, до повного відбування покарання, призначеного йому за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22.06.2018 року, суд правильно призначив йому остаточне покарання за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України.
Колегія суддів погоджується з призначеним ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покаранням, як за новим вироком, так і за сукупність вироків, яке за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого ними злочину та особам обвинувачених та є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а подані апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2020 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.
Судді:
__________________ _________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4