ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 липня 2020 року м. Київ № 640/6162/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії за віком з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % при визначенні коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсії у межах строку позовної давності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.06.2017 позивачу було призначено пенсію за віком із застосуванням коефіцієнту страхового стажу 1, 35 % для оцінки одного року страхового стажу. Проте, після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %. На думку позивача, дії відповідача щодо зменшення йому величини оцінки одного року до пенсій, які були призначені до 01.10.2017 є такими, що не відповідають положенням Конституції України.
Ухвалою суду від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/6162/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, що має одночасне право на різні види пенсії, призначаються один з видів пенсії за її вибором. Водночас, відповідач посилається на приписи частини 4-3 Прикінцевих положень зазначеного закону, згідно з якими призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності 11.10.2017), з 1 жовтня 2017 року перераховується із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Вказане, на думку відповідача, свідчить про правомірність дій органу пенсійного забезпечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З червня 2017 року позивачеві призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як зазначає позивач, розмір його пенсії на момент призначення та станом на 30.09.2017 становив 11466,28 грн та при визначенні коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсії застосовувалась величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Після реформи 01.10.2017 відповідач при перерахунку пенсії позивача застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Вважаючи, що відповідачем протиправно проведено осучаснення пенсії позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
11.10.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким до частини першої статті 25 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) були внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Крім того, пункт 4 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV доповнено пунктами 4-3 та 4-4.
Так, пунктом 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Відповідно до пункту 4-4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Матеріалами справи підтверджено, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону № 1058-ІV до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Таким чином, пенсія позивача підлягає перерахунку з 1 жовтня 2017 року з врахуванням частини 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При цьому, суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії за віком з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% при визначенні коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсії.
Водночас суд наголошує, що згідно із положеннями абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
При цьому, при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 % до 1 % одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764, 40 грн.
Тобто, доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні із 1,35% призвело до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності, спростовуються вищевикладеним.
Водночас, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 по справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
Суд наголошує, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.
При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко