Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 липня 2020 р. Справа №520/7466/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445) про скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якому просить суд:
- скасувати постанову від 01.06.2020 ВП № 61147615 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що управлінням було виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі №520/9588/18, з 02.12.2019 ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсії в розмірі 544 грн. тобто не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 07.10.2009. Доплата пенсії за період з 07.10.2009 по 30.09.2018 була нарахована на додаткову виплату відомість на січень 2020 (ІЗ число) в сумі 58646,71 грн. яка не була отримана, та на додаткову відомість на лютий 2020 (13 число) повторно в сумі 58646,71 грн. та пенсія за період з 01.10.2018 по 31.01.2020 в сумі 8704,00 грн. Однак ОСОБА_1 знову не отримав нараховану пенсію, Управління повторно нарахувало пенсію на березень, квітень, травень однак вона не була отримана. Пенсія та борг нараховані знову на червень 2020 року у розмірі 1000 грн. та 70526,71 грн. додатковою відомістю. Позивач зазначив, що невиконання вимог державного виконавця може проявлятись або у вигляді ухилення від виконання, або шляхом перешкоджання. Тому для притягнення управління до відповідальності необхідною умовою є існування умислу вичинювання дій (бездіяльності), направлених на ухилення або протидію (перешкоджання) виконання судового рішення та, відповідно, законних вимог державного виконавця. А також, що немало важливо, наявність реальної можливості виконати судове рішення. З огляду на викладене позивач вважає, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є протиправною, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що оскаржувана постанова винесена у повній відповідності до вимог законодавства та у зв'язку з недоведенням позивачем самостійного виконання рішення суду у повному обсязі.
Щодо заявлено у відзиві клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає, що відповідачем на виконання вимог ч. 4 ст. 49 КАС України, не зазначено на якій підставі належить залучити третю особу. Крім цього, суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є акт індивідуальної дії, а саме постанова про накладення штрафу на суб'єкта владних повноважень, що, в свою чергу, не передбачає виникнення для інших осіб прав чи обов'язку. У зв'язку з чим вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі № 520/9588/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 № 115 від 08.06.2018. Визнано протиправною бездіяльність Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне" страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Вказане рішення суду набрало законної сили та 27.03.2019 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист позивачу по справі №520/9588/18.
На виконання виконавчого листа по справі державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Лактіоновою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61147615 від 13.02.2020, яку направлено сторонам виконавчого провадження. Також вказаною постановою встановлено виконати боржнику рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.02.2020 №2000-0326-8/2322 державного виконавця повідомлено, що на виконання рішення суду рішенням відділу від 02.12.2019 поновлено виплату пенсії ОСОБА_2 в розмірі 544 грн, тобто не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 07.10.2009. До виплати пенсія за період з 07.10.2009 по 30.09.2018 була нарахована на додаткову виплату відомість на січень 2020 (13 число) в сумі 58646,71 грн. яка не була отримана, та на додаткову відомість на лютий 2020 (13 число) повторно в сумі 58646,71 грн та пенсія за період з 01.10.2018 по 31.01.2020 в сумі 8704,00 грн.03 березня 2020 року Ізюмському Міському голові направлено вимогу з проханням повідомити про стан виконання рішення суду та заходи, які були вжиті.
29 квітня 2020 року державним виконавцем сформовано вимогу виконавця, відповідно до державний виконавець вимагав повідомити, чи отримано ОСОБА_2 заборгованість з пенсійних виплат.
У відповіді представника ОСОБА_2 на вказану вимогу зазначено, що боржник не виплачує пенсію стягувачу на його банківський рахунок. У його електронному пенсійному кабінеті відсутня та від боржника не надходила інформація про спосіб виплати пенсії стягувачу. Також у вказаній відповіді зазначено, що в свою чергу представниками стягувача ще 08.10.2018 був направлений боржнику оригінал заяви стягувача про нарахування пенсії на банківський рахунок. Разом із вказаною відповіддю представником стягувача додану вказану заяву.
01 червня 2020 року державним виконавцем Лактіоновою О.В. винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн за невиконання у повному обсязі рішення суду, яка є предметом оскарження в межах даної справи.
Не погодившись із постановою державного виконавця від 01.06.2020, позивач звернувся з даним позовом до суду про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як передбачено частиною 6 статті 26 цього Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому, згідно з ч.4 ст.19 №1404, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Частиною 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, аналіз вказаних вище норм Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє прийти до висновку, що невиконання боржником рішення без поважних причин у визначений строк є підставою для накладення на боржника штрафу.
Судом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/9588/18 не виконано в частині виплати (стягувач не отримав відповідні кошти). Вказане не заперечується позивачем.
Обставиною, що зумовила вказану невиплату, стало неотримання стягувачем нарахованим відповідачем пенсійних виплат у відділенні пошти.
Водночас судом встановлено, що представниками стягувача 08.10.2018 був направлений боржнику оригінал заяви стягувача про нарахування пенсії на банківський рахунок. Вказане не спростовано сторонами у справі.
Відповідно до п. 3 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662) виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: між уповноваженими банками та органами соціального захисту населення або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат; між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.
Враховуючи вище наведену норму та поданий представниками стягувача боржнику оригінал заяви стягувача про нарахування пенсії на банківський рахунок, суд приходить до висновку, що пенсійний орган мав нараховувати пенсійні виплати на банківський рахунок стягувача, у зв'язку з чим суд вважає, що боржником не вчинено всіх залежних від нього дій, спрямованих на виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова від 01.06.2020 ВП № 61147615 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. 00 коп. за невиконання рішення суду винесена з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для її скасування відсутні.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43315445) про скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 24 липня 2020 року.
Суддя О.Г. Котеньов