Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 липня 2020 р. № 520/2619/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,
за участі:
представника позивача Межирицького А.О.,
представника відповідача Зекової С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс” до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
26.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000070518 від 13 січня 2020 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 298446,25 грн., в тому числі основний платіж у сумі - 238757 грн., штрафні санкції у сумі - 59689,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкове повідомлення-рішення № 00000070518 від 13 січня 2020 року, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання представник позивача прибув, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.
В судове засідання представник відповідача прибула, проти позовної заяви заперечувала та просила відмовити в її задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс”.
За результатом перевірки складено акт від 20.12.2019 року № 1302/20-40-05-18-09/38277927 (надалі - Акт перевірки).
Згідно висновків акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс” встановлено порушення:
- пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 238 757 грн., в тому числі на 24 166,67 грн. за вересень 2017 року, на 82 000 грн. за жовтень 2017 року, на 36 717,5 грн. на лютий 2018 року, на 20 158,4 грн. за квітень 2018 року, на 75 714 грн. за листопад 2018 року, в результаті чого: занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 238 757 грн., в тому числі на 24 166,67 грн. за вересень 2017 року, на 82000 грн. за жовтень 2017 року, на 36 717,5 грн. на лютий 2018 року, на 20 158,4 грн. за квітень 2018 року, на 75714 грн. за листопад 2018 року;
- п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) - у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності;
- п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) - платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів, що передбачає штраф в розмірі 510,0 грн.
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 00000070518 від 13 січня 2020 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 298446,25 грн., в тому числі основний платіж у сумі - 238757 грн., штрафні санкції у сумі - 59689,25 грн.
Так, вищевказане податкове повідомлення - рішення винесено Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області за результатом аналізу правовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс” з ТОВ «Орланд Груп» та ТОВ «Нортлейк».
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс” (Замовник) та ТОВ «Орланд Груп» (Підрядник) укладено договір підряду від 10.08.2017 року № 10/08.
Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано до суду довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, виписки з банківського рахунку позивача.
Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс” (Замовник) та ТОВ «Нортлейк» (Виконавець) укладені договори від 15.10.2018 року № 15/10-ПС, від 16.10.2018 року №16/10-ЕМ, від 15.10.2018 року №15/10-НО, від 04.01.2018 року №04/01-ЕМ.
Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано до суду довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Приписами п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Згідно з пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1, п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію
Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість формування витрат та які є передумовою їх формування. Такі правові наслідки наступають у разі:
1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування;
2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами;
3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності;
4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мас намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений із врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.
Умовою достовірності доказів щодо придбання послуг є перш за все конкретизація змісту, обсягу та результату цих послуг.
Так, під час перевірки податковим органом аналізом наявної в органі ДФС інформації, згідно IC «Податковий блок» підсистеми «СФП» (Суб'єкти фіктивного підприємництва) встановлено, що по підприємству ТОВ «Орланд Груп» в наявності інформація щодо порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України. Зазначена ознака фіктивності - «зареєстровано (перереєстровано) в органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження». Враховуючи надані до перевірки документи, відомості з інформаційних ресурсів ДПС України, отриману податкову інформацію встановлено наступне: на підставі наданих до перевірки первинних документів неможливо ідентифікувати на якому об'єкті, за який термін, якою кількістю робітників виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи слаботочних систем, а отже реальність їх здійснення.
Крім того, під час перевірки податковим органом аналізом наявної в органі ДФС інформації, відповідно до 1С «Податковий блок» підсистеми «СФП» (Суб'єкти фіктивного підприємництва) встановлено, що по підприємству ТОВ «Нортлейк» в наявності інформація щодо порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України. Зазначена ознака фіктивності - «зареєстровано (перереєстровано) в органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження».
Крім того, під час перевірки податковим органом зі змісту ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 18.02.2019 по справі №756/1406/19 встановлено, що кримінальне провадження №42018101050000128 від 23.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою та частиною другою статті 205 КК України здійснюється за фактом злочинної схеми, за якою податки не нараховувались та не сплачувались, а кошти, які у рахунок сплати податків підлягають спрямуванню до Державного бюджету, в дійсності незаконно переводилися у готівку, минаючи при цьому систему оподаткування України зокрема за господарськими операціями за участі ТОВ "Нортлейк". Так, у вказаній ухвалі вказано, що у результаті проведеного досудового слідства, було встановлено, що невстановлені особи шляхом використання реквізитів суб'єктів господарювання, надавали незаконні послуги іншим суб'єктам реального сектору економіки для формування безпідставного податкового кредиту з ПДВ протягом 2018 року.
За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс” задекларовано взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Орланд Груп» та ТОВ «Нортлейк», діяльність яких має ознаки фіктивності.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду належним чином оформлених документів, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс” з ТОВ «Орланд Груп» та ТОВ «Нортлейк».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган під час винесення податкового повідомлення-рішення № 00000070518 від 13 січня 2020 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 298446,25 грн., в тому числі основний платіж у сумі - 238757 грн., штрафні санкції у сумі - 59689,25 грн. діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому таке рішення скасуванню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Пожкомплекс Плюс” (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92-А, корп. В, кв. 509) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)”.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 24.07.2020 року.