Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 липня 2020 р. № 520/6752/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 на підставі п. 4.3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплачувати пенсію в основному розмірі за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017, в розмірі 6335,29 грн та провести індексацію цього розміру пенсії на підставі Постанови КМУ №124 з 20 лютого 2019 року та проводити в подальшому перерахунки та індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році".
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 12.02.2020 звернувся до відповідача із письмовою заявою, якою просив не здійснювати перерахунок пенсії відповідно до п. 4.3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV з 1 жовтня 2017 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014. 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Відповідач листом від 18.03.2020 №18/02.13-20 повідомив позивача, що всі перерахунки за пенсійною справою позивача проводяться автоматизованим способом згідно норм діючого чинного законодавства, а саме відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач посилається на ч.4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно якого: з 01 жовтня 2017 р. по 31 грудня 2017 р. при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015, 2016 р. із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що згідно абз. 1 п. 4-4 Розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Таким чином, застосовування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, є можливим при призначенні особі пенсії у період часу з 01.10.2017 по 31.12.2017. Отже, з 01.10.2017 року повивачу проведено перерахунок пенсії за віком, яка була призначена йому раніше, а саме з 20.08.2016 року, у зв'язку з чим, вищенаведена норма діючого законодавства про застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% не поширюється на спірні правовідносини. Таким чином, відповідач вважає правомірним застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 року.
Позивач надав через канцелярію суду відповідь на відзив, у якому підтримав вимоги та доводи заявленого позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком з 20.08.2016 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач 12 лютого 2020 року звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив не здійснювати йому перерахунок пенсії відповідно до п.4.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058- IV з 1 жовтня 2017 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 18.03.2020 №18/02.13-20 повідомило позивача, про те, що всі перерахунки за пенсійною справою позивача проводяться автоматизованим способом згідно норм діючого чинного законодавства, а саме відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо не розрахунку пенсії із застосуванням заробітної плати 3764,40 грн. та коефіцієнту страхового стажу 1,35%, звернувся до суду з даним позовом.
Суд, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV, (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч.1 ст.25 Закону України №1058-ІV, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См*Вс)/100%*12; Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.
Частиною першою статті 27 Закону України №1058-ІV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VІІІ, яким до ч. 1 ст. 25 Закону України №1058-ІV внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Крім того, п. 4 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV, доповнено пунктами 4-3 та 4-4.
Так, відповідно до ч. 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Відповідно до частини 4-4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Отже, Законом №2148-VІІІ з 01.10.2017 року визначено новий порядок та умови перерахунку саме раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримує пенсію з 20 серпня 2016 року.
Відтак, пенсія підлягає перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням ч. 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки внесено відповідні зміни до законодавства. При цьому проведений перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 згідно Закону України №2148-VIII здійснено із використанням показника середньої заробітної плати в розмірі 3764,40 грн.
Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.
Відповідно абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
При зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням більшого показника середньої заробітної плати, як при попередньому перерахунку.
Також на виконання пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2148-VIIІ та пункту 4 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV розмір пенсії позивача не зменшився.
Судом встановлено, що проведений перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 згідно Закону України № 2148-VIII здійснено із використанням показника середньої заробітної плати в розмірі 3764,40 грн. Зменшення величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% не призвели до зменшення розміру пенсії позивача та не погіршили умов отримання пенсії позивачем.
Прийняття Закону № 2148-VIII не мало наслідком звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення розміру його пенсії.
З наявного в матеріалах справи витягу з електронної програми пенсійного органу судом встановлено, що під час застосування величини оцінки одного року страхового стажу, що дорівнює 1,35 % пенсія позивача складала 5740,88 грн, як і після перерахунку 01.10.2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% пенсія позивача залишилась у розмірі 5743,19 грн.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
При цьому, положення Закону України №2148-VІІІ не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави.
Водночас, при розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" та від 12.10.2004 у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії", в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зменшено коефіцієнт страхового стажу позивача при розрахунку пенсії з 1,35% до 1%, з огляду на вищезазначене.
Щодо застосування до позивача пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Виходячи з даного положення коефіцієнт 1,35% застосовувався для визначення розміру пенсії особам, яким пенсія призначалась у період з 01.10.2017 по 31.12.2017, тоді як позивачу пенсія призначена з серпня 2016 року, відтак на нього не розповсюджуються положення частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя С.О.Чудних