Справа № 500/1742/20
24 липня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.
представника позивача: Парубія І.М.;
представника відповідача: Ячменьова С.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, -
17 липня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільському районі від 25.07.2018:
- ВП №56896801 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у сумі 15306,09 грн у виконавчому провадженні відкритому 02.08.2018;
- ВП №56896698 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у сумі 91,35 грн у виконавчому провадженні відкритому 02.08.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із оскаржуваними постановами, оскільки усі дії у виконавчих провадженнях здійснювалися приватним виконавцем Мелихом А.І. та були завершені у зв'язку із повному сплатою боргу.
Ухвалою судді від 17.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/1742/20.
Також ухвалою суду від 17.07.2020 заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено стягнення виконавчого збору на підставі постанов Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 25.07.2018 №56896698 та від 25.07.2018 №56896801.
24 липня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, вказує, що згідно із п.5 ч.5 ст. 27 Закону України «Про виконавче впровадження» виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем. Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Отже, в державного виконавця, на даний час, відсутні законні підстави для завершення вищезазначених виконавчих проваджень, значені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору винесені державним виконавцем правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а тому у задоволенні позову слід відмовити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 15.06.2016 Тернопільським міськрайонним судом було видано виконавчий лист у цивільній справі №607/6626/15-ц про стягнення з ТзОВ «ГАЗ-ПЛАСТ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 солідарно в розмірі 3270355,68 грн та 913, 50 грн понесеного судового збору.
Судом встановлено, що вказаний виконавчий лист був пред'явлений до виконання до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільському районі, однак згодом був відкликаний стягувачем і в подальшому пред'явлений до виконання приватному виконавцю ОСОБА_4 .
З пояснень учасників справи слідує, що на час відкриття виконавчого провадження позивач частково сплатив борг, несплаченою залишалась сума 153060,94 грн.
Як вбачається із постанов від 16.01.2020 ВП №57170078 та ВП №57169916 виконавчі провадження, що здійснювалися приватним виконавцем були завершені у зв'язку із повною сплатою боргу.
Так відповідно до постанови від 16.01.2020 виконавче провадження ВП №57150078 з виконання виконавчого листа №607/6626/15-ц від 15.06.2016 закінчене у зв'язку із сплатою заборгованості на користь стягувача в повному розмірі згідно платіжного доручення приватного виконавця Мелиха А.І. №57 від 16.01.2020. основну винагороду сплачено повністю згідно платіжного доручення №58 від 16.01.2020 року. Витрати виконавчого провадження сплаченого у повному розмірі.
Відповідно до постанови від 16.01.2020 виконавче провадження ВП №57169916 з виконання виконавчого листа №607/6626/15-ц від 15.06.2016 закінчене у зв'язку із сплатою заборгованості на користь стягувача в повному розмірі згідно платіжного доручення приватного виконавця Мелиха А.І. №53 від 16.01.2020. основну винагороду сплачено повністю згідно платіжного доручення №54 від 16.01.2020 року. Витрати виконавчого провадження сплаченого у повному розмірі.
Поряд із цим, 25.07.2018 Кременецьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільському районі було винесено постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 15306,09 грн (ВП №56896801) та у сумі 91,35 грн (ВП №56896698) у виконавчому провадженні відкритому 02.08.2018.
Не погоджуючись із такими діями та вказаними постановами позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 вказаного Закону визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:
1) фактичне виконання судового рішення;
2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Суд зазначає, що за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, провадження № 11-445апп19.
Верховний Суд у справі № 520/17779/14-ц від 16.01.18, зазначив, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку, та у спосіб, що встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.5 ч.5 ст. 27 Закону України «Про виконавче впровадження» виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Суд приймає до уваги той факт, що усі дії у виконавчих провадженнях здійснювалися приватним виконавцем Мелихом А.І. та були завершені у зв'язку із повному сплатою боргу, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваних постанов.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільському районі від 25.07.2018 ВП №56896801 про стягнення виконавчого збору.
Визнати протиправною та скасувати постанову Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільському районі від 25.07.2018 ВП №56896698 про стягнення виконавчого збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Кременецький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), місцезнаходження: вул. Козубського, 4, м. Кременець, Тернопільська область, 47001 код ЄДРПОУ 34566896.
Головуючий суддя Баранюк А.З.