Справа 2-а-3472/09
08 грудня 2009 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Іващенко С.О.
при секретарі Байбак О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонд України у Фрунзенському районі м. Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просить визнати бездіяльність відповідачів по призначенню та перерахунку йому пенсії незаконною, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова зробити донарахування та перерахунок його пенсії , встановивши основну щомісячну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з встановленої мінімальної пенсії за віком в розмірі не менше встановленого законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, діючого на момент нарахування пенсії, з 01 січня 2006 року. Після здійснення перерахунку та виплати належних йому виплат призначити до виплати державну пенсію в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії, посилаючись на те, що відповідачі всупереч діючого законодавства здійснює виплату основної та додаткової пенсій в розмірах, що не відповідає вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На звернення до відповідача отримав відмову в перерахунку пенсії. Крім того, позивач просить провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за період з 2006-2008 роки.
У судове засідання позивач надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідачі не з'явилися у судове засідання, надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутність та заперечення за позовом, якими просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається з посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А№145055с, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, інвалід 3 групи з 12 01.1998 року від захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії ЧАЄС. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, отримує пенсію.
Позивач 14 вересня 2009 року звертався до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, але йому було відмовлено в належному призначенні державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4,встановлюються у вигляді : державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу з зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим, по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 , призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Положення даних норм співпадає з приписом п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523.
Згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абз.3 ст.1 вищевказаного закону державні соціальні гарантії встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд, зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, при значених по закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з положеннями ч 4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 застосуванню підлягають ч 1 ст.50 та ч 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум становить в жовтні 2007 році - 411 грив.
Відповідно до ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року прожитковий мінімум становить з 1 січня 2008 року - 470 грив., з 1 квітня 2008 року - 481 грив., з 1 липня 2008 року -482 грив., з 1 жовтня 2008 року - 498 грив. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч 1 цієї статті, збільшений на 1%.
Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству.
Задовольняючи частково позовні вимоги стосовно щорічної допомоги на оздоровлення суд враховує наступне.
Позивач у 2006-2008 роках, згідно п. 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, згідно ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 р., яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік»: п.13 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст.13 „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;- п.30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію абз.2 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", Верховна рада України внесла зміни у вказані вище закони, надавши право КМ України визначати розміри соціальних виплат і тому відповідач призначив в поточному році позивачу соціальні виплати: допомогу на оздоровлення 90 грн. Конституційний суд своїм рішенням № 10 рп від 22.05.2008 року визнав внесення змін в закони неконституційними.
Щорічна грошова допомога на оздоровлення здійснюється щороку та має разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, суд застосовує законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Матеріали справи свідчать, що на підставі розпоряджень Фрунзенського районного управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 були нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення соціальні виплати у таких розмірах :
- квітень 2006 року - 90 грн.,
- вересень 2007 рік -90 грн.,
- вересень 2008 рік -90 грн.,
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, позивачу, який отримав таку допомогу протягом 01.01.2007 року - 09.07.2007 року та 01.01.2008 року - 22.05.2008 року, у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, зокрема компенсацію на оздоровлення ЧАЄС за 2007р., щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік та за 2008 рік.
Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
Між тим, позивач, який протягом визначеного часу з 01.01.2008 року - 22.05.2008 року не отримав виплату щорічної допомоги на оздоровлення, яка була йому сплачена після 22.05.2008 року у вересні 2008 року у розмірі 90 грн., має право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Така позиція ґрунтується на приписах ч.2 ст.152 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Враховуючи зазначені рішення, якими визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни або зупинено на відповідний рік дію ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з моменту їх ухвалення, а саме з 22.05.2008 року, органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними діяли всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру допомоги на оздоровлення.
Суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної в м. Харкові ради та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації по не виконанню приписів ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне отримання доплати сум допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки. При цьому суд враховує, що саме до повноважень Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної в м. Харкові ради входить призначення вказаних соціальних виплат, а до компетенції Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації нарахування та виплата вказаних соціальних виплат у розмірах встановлених чинним законодавством.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд покладає на відповідачів обов'язок по нарахуванню та здійсненню виплат недоплаченої суми на оздоровлення за 2007-2008 роки , у відповідність до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням здійснених виплат.
Позивач, як і відповідач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати треба віднести за рахунок держави.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 14 вересня 2009 року, а позовні вимоги заявлені за період часу 2006-2009 роки.
Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що відповідач ПФУ у Фрунзенському районі в м. Харкові в своїх заперечення наполягав на застосуванні по даній справі наслідків пропущення строку позовної давності, позивач знав про порушення своїх прав, але до відповідача та до суду у встановлені терміни не звертався, також позивачем не надано доказів поважності причин пропущення строків звернення до адміністративного суду, суд не має підстав для визнання причини пропуску такого строку поважною.
Крім того, відповідно до роз'яснень Вищого Адміністративного Суду України від 21.04.2008р. № 704/100/13-08 законодавчі акти, визнані неконституційними згідно рішень Конституційного Суду України, втрачають чинність від дня прийняття такого рішення, отже положення про таку неконституційність не мають зворотної сили. Положення зазначеного вище Закону України про державний бюджет втратили чинність лише у 2007 році, до цього ж часу вони були чинними та підлягали застосуванню.
За таких обставин вимога про стягнення суми недоплати у період 2006-2007 роки, як її вважає позивач, є необґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18, 22, 70, 71, 160, 161, 162, 167 КАС України, ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.13 ч.5, 17, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.ст.46, 48, 64, п.1 ч.1 ст.92 Конституції України, ч.1 ст.19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, ст.ст.29, 62, 71, 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного суду України № 10 рп від 22.05.2008 року, Постановою КМУ № 279 від 13.03.2002 р., Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р., Порядком використання коштів державного бюджету, затверджений Постановою КМУ № 936 від 20.09.2005 р., суд -
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 - незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеною ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та провести виплату недоплаченої пенсії з 01 жовтня 2007 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради зробити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки згідно ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням здійснених виплат.
Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації перерахувати Харківському обласному центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації для нарахування та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки у відповідності зі ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням здійснених виплат.
Зобов'язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки у відповідності зі ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання її в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч 5 ст.186 КАС України.
Суддя: