Справа №491/208/20
23 липня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області
у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Гули О.Р.,
розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
До Ананьївського районного суду Одеської області звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між ним та громадянкою Ісламської Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_2 в Україні 20 грудня 2018 року було зареєстровано шлюб.
Реєстрація шлюбу проведена Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у місті Києві, про що 20.12.2018 року складено відповідний актовий запис за №1500.
Як зазначає позивач, що після укладення шлюбу останнім місцем проживання його з відповідачкою була квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
За час шлюбу позивач та відповідачка спільних дітей не мають. На підтвердження обставин відсутності спільних дітей, в інтересах позивача адвокатом Федоришиним О.О. було подано адвокатський запит з проханням: «письмово повідомити чи містяться в державному реєстрі актів цивільного стану громадян відомості про державну реєстрацію народження дитини, батьками якої є громадянин ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько), та громадянка Ісламської Республіки Іран ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (мати), якщо - так, надати копії таких відомостей».
У відповідь на адвокатський запит Подільським районним у місті Києві відділом ДРАЦС в листі від 25.02.2020 року повідомлено, що: «актового запису про народження дитини, батьками якої зазначені Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати), зареєстрованого відділом не виявлено».
З позовної заяви вбачається, що спільне життя позивача та відповідачки склалося по різному, внаслідок неспівпадіння життєвих інтересів та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя, вони перестали вести спільне господарство і проживають окремо. Адреса, де зараз може проживати відповідачка позивачеві невідома. Будь-яке примирення неможливе, а подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Спільного майна позивач та відповідачка не набули та не мають.
Таким чином, припинення шлюбних відносин із відповідачкою є необхідним для позивача через відсутність близьких відносин, шлюб носить формальний характер і є правовою перешкодою для влаштування його особистого життя.
28 травня 2020 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання, що призначене на 23 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Федоришин Олександр Олександрович, повноваження якого підтверджені ордером серії АА №1019480 від 18 лютого 2020 року (а.с.23), не з'явилися. При цьому, 14 липня на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача - адвоката Федоришин О.О., в якому він зазначає, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, та просять суд ухвалити заочне рішення по справі (а.с.59-60).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 23 липня 2020 року не з'явилася, про дату час та місце проведення якого була сповіщена належним чином, а саме на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про її виклик до суду на 23 липня 2020 року (а.с.56).
Крім того, як вбачається з копії реєстру, що відповідачці було направлено рекомендованим відправленням поштовий конверт, в якому містилася судова повістка про виклик до суду на 23 липня 2020 року та копія ухвали про відкриття провадження у справі та присвоєно номер відправлення поштовому конверту - 6640101043275 (а.с.61).
Відповідно, до витягу з офіційного сайту «Укрпошта» адреса: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode, вбачається, що відповідачці було 04 липня 2020 року вручено поштовий конверт трек-номер якого - 6640101043275 (а.с.62).
Також, суд звертає увагу на те, що відповідачка неодноразово викликалася до суду через розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик до суду (а.с.50, 56).
Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі від 28 травня 2020 року було встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України.
В установлений строк в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачкою не було подано відзив на позовну заяву до суду, тому відповідно до вимог ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, положення ч.3 ст.223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за учасників справи.
При цьому, ч.4 ст.223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
При цьому, з наведених вище обставин вбачається, що відповідач, неодноразово була належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, при цьому у судові засідання не з'явилася без повідомлення причин неявки, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1 та 2 частини 1 статті 280 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, що відповідає умові визначеній п.3 ч.1 ст.280 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень ч.1 ст.281 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати постановлено відповідну ухвалу.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачем у справі є громадянин Ісламської Республіки Іран, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією посвідки на постійне місце проживання тип НОМЕР_1 , виданий 26 жовтня 2017 року, органом - 5101 (а.с.14-15).
Відповідачкою у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка Ісламської Республіки Іран, що підтверджується копією паспорту (а.с.9-12), останнє відоме місце перебування на території України: АДРЕСА_2 .
З оригіналу свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого повторно 16 жовтня 2019 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області вбачається, що 20 грудня 2018 року було укладено Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином Ісламської Республіки Іран, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою Ісламської Республіки Іран, про що складено відповідний актовий запис №1500 (а.с.36).
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13, підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається у попередньому засіданні відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до якої суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи-відповідача.
Частиною 1 статті 26Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп роз'яснено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод.
Правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються статтею 60 Закону України "Про міжнародне приватне право". Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Наприклад, якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України. У випадку відсутності такої ситуації - правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Спільним особистим законом подружжя, які є громадянами України, незалежно від місця їхнього постійного проживання є право України, а тому розірвання шлюбу між ними здійснюється за законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Тому, з урахуванням вищезазначеного в даній справі застосовуються вимоги Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Аналогічні положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року). Так, відповідно до ст.12 зазначеної Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст.5 Протоколу №7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності,поваги до себе.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд приймаючи до уваги те, що позивач та відповідачка тривалий час не підтримують шлюбних стосунків, та те що їх шлюб носить лише формальний характер, вважає можливим шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - розірвати.
Оскільки, в позовній заяві позивач зазначає, що позивачем будуть понесені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору та в прохальній частині не зазначено про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат, суд вважає за можливе залишити судові витрати по справі за позивачем.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином Ісламської Республіки Іран, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , посвідка на постійне місце проживання тип НОМЕР_1 , виданий 26 жовтня 2017 року, органом - 5101, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою Ісламської Республіки Іран, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків - невідомі, який зареєстрований 20 грудня 2018 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1500 - розірвати.
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Роз'яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач:ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
Представник позивача:ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків - відсутні;
Відповідач:ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків - відсутні.
Суддя: О.О. Желясков
Рішення набуло законної сили «____»_______________20__року.