Справа № 710/1238/17
Провадження № 2/710/23/20
23.07.2020 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Побережної Н.П.,
за участі секретаря судового засідання - Бараненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
13.11.2017 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить витребувати у Відповідача автомобіль «HONDA CIVIC», номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 2009 року випуску.
Аргументи учасників справи.
15.04.2015 позивачем було придбано в приватну власність автомобіль «HONDA CIVIC», номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 2009 року випуску. Даний транспортний засіб був переданий позивачкою своєму сину ОСОБА_3 . В кінці 2017 року позивачка вирішила передати даний автомобіль своєму внукові - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При оформленні документів на вказаний автомобіль з'явилась колишня дружина її сина - ОСОБА_2 , яка повідомила позивачці, що належний їй автомобіль за рішенням суду переданий у власність ОСОБА_2 . В послідуючому ОСОБА_2 забрала в позивачки документи на автомобіль, державний номерний знак, ключі від автомобіля, та сам автомобіль. На даний час позивачка позбавлена доступу до автомобіля. Вартість автомобіля становить 100 000,00 грн. Враховуючи той факт, що позивачка позбавлена доступу до належного їй автомобіля вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 17.11.2017 було відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 29.11.2017 відкрито провадження по справі.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 05.04.2018 року було відмовлено представнику позивача в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 08.05.2018 було зупинено провадження по справі до завершення касаційного розгляду у цивільній справі № 710/1731/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договір купівлі - продажу спірного автомобіля між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 29.04.2020 було відновлено провадження у справі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без його участі.
У судове засідання відповідач не з'явилася, надала письмову заяву про розгляд справи без її участі .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву в якій просив справу розглядати без його участі.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає до задоволення.
У суді встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого Центр ДАІ 7101, дата реєстрації 15.04.2015, за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки «HONDA», модель «CIVIC», Загальний легковий седан - В, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 2009 року випуску, колір Коричневий. (а.с.4, 8).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 виданого ТСЦ 7143, дата реєстрації 20.04.2018, за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки «HONDA», модель «CIVIC», Загальний легковий седан - В, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , 2009 року випуску, колір Коричневий. (а.с.81).
За змістом рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 05.10.2015 у справі №710/1731/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, визнано договір купівлі-продажу автомобіля «HONDA CIVIC», державний номер НОМЕР_2 , 2009 року випуску, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 - недійсним і сторони повернути в первісний стан. (а.с.113).
Відповідно до постанови Апеляційного суду Черкаської області від 13.02.2018 справа № 22ц/793/297/18 зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін. (а.с. 59-60, 89-90, 114-117).
Згідно постанови Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 710/1731/15-ц, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 05.10.2015 та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 13.02.2018, залишено без змін. Постановлено поновлення виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 05.10.2015 та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 13.02.2018. (а.с.118-123).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Згідно п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтями 8, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Необхідність дотримання даних норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод знайшло своє вираження в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.06.2013 року у справі " Цибулько та інші проти України" та від 01.06.2006 року "Федоренко проти України".
Згідно з ч.2 ст.181 ЦК України, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо і те прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст. 387 ЦК України.
Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
У Постанові Верховного Суду України від 02.11.2016, справа № 6-2161цс-16, зазначено, що відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово -правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Верховний Суд у справі № 752/12738/16-ц від 01.08.2019 зробив висновок, що у випадку, коли майно передане власником з його волі іншій особі у володіння, а ця особа відчужила це майно за оплатним договором третій особі, не маючи на це права, відсутні підстави для витребування майна у добросовісного набувача, оскільки воно вибуло із володіння особи, якій було раніше передане у володіння власником, за, а не поза волею цієї особи (законного володільця майна).
Верховний Суд у справі № 522/7636/14-ц від 15.05.2019 зробив висновок, що однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.
Судом встановлено, що автомобіль марки «HONDA», модель «CIVIC», загальний легковий седан - В, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 2009 року випуску, колір Коричневий, 15.04.2015 був зареєстрований за ОСОБА_6 . Позивач стверджує, що даний автомобіль був придбаний нею за договором купівлі - продажу від 15.04.2015. Тому даний автомобіль належить їй на законних підставах та повинен бути витребуваний у відповідачки. В той же час судом встановлено, що згідно рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 05.10.2015 у справі № 710/1731/15-ц, яке було залишено без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 13.02.2018 та постановою Верховного Суду від 26.03.2020 року, визнано договір купівлі-продажу автомобіля «HONDA CIVIC», державний номер НОМЕР_2 , 2009 року випуску, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 15.04.2015 - недійсним і сторони повернути в первісний стан (а.с.113 -123).
Згідно ч. ч.1 - 2, ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.
Отже твердження позивача, що автомобіль марки «HONDA», модель «CIVIC», Загальний легковий седан - В, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 2009 року випуску, колір Коричневий, належить саме їй, не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
В даному випадку позивач не є власником транспортного засобу, а тому не може ставити питання про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Згідно ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності наданих сторонами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в позові слід відмовити повністю.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то понесені позивачем судові витрати залишає на його рахунку.
На підставі ст.ст. 179,181,190, 317, 319, 321, 330, 387, 388 1212 ЦК України, до ч.ч. 2, 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76-81, 89, 133, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.П. Побережна