Справа № 530/521/20
2/530/356/20
23.07.2020 року місто Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Дем'янченка С.М., за участю секретаря Соловей Т.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження, в місті Зіньків, Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позовна заява мотивована тим, що 21.04.2018 року ОСОБА_1 дав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 38300 грн. Відповідач ОСОБА_2 за письмовою розпискою зобов'язалася повернути кошти до 25.04.2018 року. Однак, свого зобов'язання відповідач не виконала і гроші позивачу не повернула. У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся з позовом до суду в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 38300 грн. боргу, 5000 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.
Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 28.05.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 , та його представник адвокат Тараненко С.О. не з'явились, надіслали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутність позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена, про причину неявки суд не повідомила, відзив на позов не надала.
Суд, прийнявши до уваги заяви позивача ОСОБА_1 , та його представника адвоката Тараненко С.О., дослідивши письмові докази по справі і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 в борг 38300 грн., які зобов'язалася повернути останній до 25.04.2018 року, що підтверджується борговою розпискою (а.с.7).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір позики є укладений з моменту передання грошей. Договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст.1046 ЦК України).
Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК).
Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Отже, відповідно до вимог норм ЦК України, розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.
Проаналізувавши зміст поданої на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 розписки та виходячи з вищезазначених норм матеріального права суд вважає, що між сторонами було укладено договір позики, який укладено у письмовій формі відповідно до вимог ч.1 ст.1047 ЦК України.
Тобто, відповідно до положень ст.ст.1046-1047 ЦК України, а також правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 13 грудня 2017 року у справі №309/3458/14-ц слідує, що підтвердженням факту передачі грошей є розписка і в такій ситуації не обов'язково укладати окремий договір позики або нотаріально посвідчувати підпис боржника.
Крім того, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №483/1953/16-ц письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін/.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору складають умови /пункти/ взаємно визначені сторонами і погоджені ними, і умови, що є обов'язковими у відповідності до актів цивільного законодавства.
ОСОБА_2 до теперішнього часу не виконала зобов'язання, суму боргу у розмірі 38300 грн. позивачу ОСОБА_1 не повернула.
За нормою ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором.
Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовились.
Враховуючи викладене, а також наявність оригіналу розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов договору позики та порушення ним вимог ст. 1049 ЦК України. Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Судом достовірно встановлено, що 21.04.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено розписку про отримання грошових коштів, за яким ОСОБА_2 взяла у позику у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 38300 грн. Дана обставина підтверджується розпискою, копія та оригінал якої наявна в матеріалах справи (а.с. 7). З наведеної розписки постає, що ОСОБА_2 взяла кошти в сумі 38300 грн. які зобов'язалась повернути в строк до 25.04.2018 року. Станом на день розгляду справи відповідач фактично не повернула позивачеві взяті у позику кошти. Спір про розрахунок (обчислення) розміру боргу між сторонами у справі відсутній. Відповідач не подала суду належних і допустимих доказів на спростування встановлених судом вказаних обставин та позову.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що розписка ОСОБА_2 , як борговий документ, свідчить про існування між сторонами невиконаних позичальником зобов'язань по договору позики, і є підтвердженням укладення договору позики, умови якого відповідач не виконала. Отже, суд приходить до висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов'язань, зокрема, позики, встановив, що права позивача відповідачем порушені, тому вони підлягають захисту. Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 38300 грн підлягають задоволенню.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме квитанції за №0.0.1701713644.1 від 12.05.2020 року, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн (а.с.1).
На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 840,80 грн., що стосується стягнення витрат на користь позивача за професійну правничу допомогу то суд виходить з наступного: Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» п. 47, 48 також роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також, відповідно до абз. 5 п. 3.1 та п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року (Справа N 1-23/2009) конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Так, аналізуючи норми чинного законодавства та встановленні по справі обставини, враховуючи, що ОСОБА_1 скориставсь своїм правом, на правову допомогу, та уклав договір з адвокатом (Ордер серія ПТ № 190340) від 12.05.2020 року, в якому зазначено обсяг та форми надання правничої допомоги, розмір витрат на оплату такої допомоги з яким погодився позивач, обставини щодо сплати клієнтом адвокату коштів в розмірі 5000 гривень за професійну правничу допомогу, які підтверджуються квитанцією від 12.05.2020 року.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із справи вбачається, що позивач просила стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. На підтвердження понесених вказаних витрат позивачем надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.13), ордер серія ПТ №190340 від 12.05.2020 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 (а.с.9), договорів №1 про надання правової допомоги № 60 від 12.05.2020 року .(а.с.10-12), квитанція про сплату судових витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 5000 грн.( а.с.14). Оцінюючи розрахунки наданих послуг, суд вважає, що адвокатом була витрачена значна кількість часу на надання консультацій, підготовку процесуальних документів, проте, необхідність чи неминучість надання послуг саме у такому об'ємі не обґрунтована. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи обставини справи, з урахуванням повного задоволення позову та керуючись положеннями ст. 89 ЦПК України, суд діючи за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що заявлений розмір вартості послуг за професійну допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, а тому слід визначити розмір витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн.
Враховуючи, що заявлений розмір вартості послуг за професійну допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 215, 203, 526, 527, 610, 625, 1046, 1047, 1048-1050 ЦК України, ст. 12,13, 81,137,141, 210, 247,258-259, 263-268, 274, 279,354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер суду невідомий, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 борг за договором позики в сумі 38300 ( тридцять вісім тисяч триста ) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер суду невідомий, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 (три тисячі п'ятсот ) грн 00 коп - судових витрат за професійну правничу допомогу та 840 ( вісімсот сорок) грн 80 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.
Суддя -