Справа № 526/952/20
Провадження № 2/526/395/2020
іменем України
13 липня 2020 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого Киричка С.А.,
з участю секретаря Широколави О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/952/20 за позовом ОСОБА_1 до Сарівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Ніна Миколаївна, приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Антонова Тетяна Василівна про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом,
встановив:
11 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сарівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Ніна Миколаївна, приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Антонова Тетяна Василівна про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що житловий будинок в АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору і станом на 01.07.1990 року членами двору були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , батьки позивачки. Реєстрація права власності на будинок не проводилася, присадибна земельна ділянка не приватизована. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя заповіт не складав. Після його смерті спадкова справа не заводилася, а дружина ОСОБА_5 прийняла спадщину спільним проживанням. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після смерті якої була заведена спадкова справа за №33/2011 за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 брат позивачки ОСОБА_6 . Спадкова справа щодо майна померлого брата відкрита ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частину житлового будинку, оскільки на нього відсутні правовстановлюючі документи.
В судове засідання сторони подали заяви, в яких визнали позов та фактичні обставини справи.
Третя особа звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі.
Також сторони направили до суду заяви про розгляд справи без їх участі, тому відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Судом встановлено, що станом на 01 липня 1990 року будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до типу колгоспного двору. Членами двору були: голова двору - ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_5 .
Визначення суспільної групи господарства було урегульовано Технічними вказівками по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затвердженими Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26.
За змістом п. 20 Вказівок суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім'ї. Глава сім'ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім'ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім'ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім'ї, відносяться до господарства колгоспників.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 01.07.1990 року належало ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах, тобто по 1/2 кожному.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 03.03.2003 року складено відповідний актовий запис №17, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Сарівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області №207 від 26.02.2020 року померлий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований та проживав станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті з ним була зареєстрована дружина ОСОБА_5 . Інших зареєстрованих станом на 02.03.2003 року не значилось.
Згідно Витягу зі Спадкового реєстру №59260868 спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року . У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.
Оскільки ОСОБА_4 помер у 2003 році, відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно статей 525, 548 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця; прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За положеннями п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року вважається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 проживаючи на день смерті з спадкодавцем, прийняла спадщину після його смерті.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що 08.02.2011 року в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №10, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
Позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_5 , що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
Згідно довідки, виданої виконкомом Сарівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області №74 від 21.01.2020 року при будинковолодінні в АДРЕСА_1 значиться земельна ділянка площею 0,40 га, не приватизована і належить до фонду земель сільської ради.
Технічна інвентаризація будинковолодіння по АДРЕСА_1 проведена 16.01.2020 року.
Згідно пояснень приватного нотаріуса Заєць Н.М., нею 21.03.2011 року заведена спадкова справа №33/2011 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на підставі заяв сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_1 .
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 19.09.2019 року складено відповідний актовий запис №25, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №59260762 після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Антоновою Т.В заведена спадкова справа №152/2019.
Позивачці надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю у спадкоємців документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно від 22.01.2020 року.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно до ст. 1222 ч. 1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Статтею 346 ч.1 п.11 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі смерті власника.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Також, керуючись ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до п. 4.14 ст.4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги повністю знайшли своє підтвердження належними доказами по справі, є законними та обґрунтованими, тому підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 3,4, 5, 12, 13, 19, 81, 259,263-265, 273 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сарівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Ніна Миколаївна, приватний нотаріус Гадяцького районного нотаріального округу Антонова Тетяна Василівна про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спадкового майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку позначеного в технічному літерою «А-1», літньої кухні під літерою «Б,б», сараю під літерою «б1», літнього душу - «В», вбиральні під літерою «Г», погреба вхідного під літерою «Д», сараю під літерою «Е», сараю під літерою «Є», сараю під літерою «Ж», сараю під літерою «ж», огорожі №1, огорожі №2,що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 і розташоване на земельній ділянці фонду Сарівської сільської ради.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.07.2020 року.
Суддя: С. А. Киричок