Головуючий суддя в суді І інстанції
Козіна С.М.
Єдиний унікальний 374/101/20
01 липня 2020 року м. Ржищів
Ржищівський міський суд Київської області у складі:
головуючої судді Козіної С.М.,
за участі секретаря - Маламан Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179953 від 10 березня 2020 року,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що листом Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 22461/18/24-20 від 11 березня 2020 року, який він отримав у квітні 2020 року, його було повідомлено про те, що 10 березня 2020 року Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179953, якою мені, на підставі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" нараховано штраф у розмірі 17 000 грн. Вважає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179953 від 10 березня 2020 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята відповідачем без дотримання вимог та приписів законодавства та нормативно-правових актів, встановлюючих порядок здійснення контролю та нагляду у сфері безпеки на транспорті. 1 лютого 2020 року інспекторами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 198694, в якому зазначено про порушення вимог абз. 14 та 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (перевищення допустимих вагових норм на одну вісь при дозволених 11,0 т фактично 11,36 т, на здвоєну при дозволених 16,0 фактично 17,2 т). Транспортний засіб марки SCANIA д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE ZZP18 д.н. НОМЕР_2 належить позивачу на праві власності. 1 лютого 2020 року транспортним засобом марки SCANIA д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE ZZP18 д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 здійснювалося перевезення цементу. Вантаж, який перевозився, є сипучим, у зв'язку з чим його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що могло призвести до зміщення вантажу.
Позивач в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0923001158652 від 05.06.2020, заперечень проти позовних вимог, заяв та клопотань на момент розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
1 лютого 2020 року інспекторами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 198694, в якому зазначено про порушення вимог абз. 14 та 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (перевищення допустимих вагових норм на одну вісь при дозволених 11,0 т фактично 11,36 т, на здвоєну при дозволених 16,0 фактично 17,2 т) (а.с. 5).
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179953 від 10 березня 2020 року, ОСОБА_1 на підставі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" нараховано штраф у розмірі 17 000 грн. (а.с. 7).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
За змістом частини сьомої статті 6 названого Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пунктом 4 Положення № 103 основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація, державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Абзацом 1 пункту 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпеки здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Укртрансбезпеки як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком №3, в тому числі Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Також, згідно п.п. 12, 13, 18 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Отже, результати габаритно-вагового контролю створюють юридичні наслідки для перевізника тільки у випадку, якщо зазначений вид контролю здійснений справними, пройшовшими періодичну повірку (метрологічну атестація) засобами контролю, результати якого оформлюються довідкою про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, яка видається водієві.
Доказів здійснення вагового контролю справними, пройшовшими періодичну повірку (метрологічну атестація) засобами контролю відповідачем не надано, як і доказів складення за його результатами та надання водію відповідної довідки.
Таким чином, належні та допустимі докази обставин, за які до ОСОБА_1 застосовано відповідальність передбачену абз. 14 та 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відсутні.
Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Крім того, позивач просив забезпечити його право на захист, шляхом надання адвоката, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, але його вимога була проігнорована і як наслідок не занесена до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 198694 від 1.02.2020, тому він відмовився від подальшого надання пояснень та від підпису.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем ОСОБА_1 заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"
Тобто, аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності. Останній, скориставшись своїми правами на власний розсуд, до суду відзиву на позовну заяву не подав. Крім того, відповідачем не доведено правомірності кваліфікації дій позивача, виходячи з обставин дорожньої обстановки, котра мала місце на момент складення оскаржуваної постанови.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу саме правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179953 від 10 березня 2020 року.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має, зокрема право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу потрібно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ст. 77, 241, 242, 243-246, 251, 255, 286 КАС України, ст. 9, 33, 126, 245, 251, 280, 286, 293 Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179953 від 10 березня 2020 року,- задовольнити у повному обсязі.
Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179953 від 10 березня 2020 року та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду через Ржищівський міський суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Строки застосовувати з урахуванням п.3 розділу VІ "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя