Справа № 372/879/20
Провадження № 2-1045/20
21 липня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Потабенко Л.В.,
при секретарі Буртовій О.Є.,
за участю представника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області, Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій працівників поліції,
09.03.2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача Управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області завдану їх незаконним притягненням до адміністративної відповідальності матеріальну шкоду в розмірі 8 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., та стягнути сплачений нею судовий збір. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначила, що працівниками поліції відносно неї було складено адміністративний протокол про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Постановою Обухівського районного суду Київської області провадження відносно позивача про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Позивач вказує на те, що такими діями працівників поліції було завдано їй матеріальну шкоду, яка складається з витрат на залучення адвоката, та моральну шкоду, яка полягає у приниженні її честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, завдання шкоди її здоров'ю. Тому, за захистом своїх прав та інтересів позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 03.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та просила їх задовольнити, пославшись на підстави вказані в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог вказуючи на те, що Управління казначейської служби України в Обухівському районі Київської області не уособлює Державний бюджет України, а є окремою юридичною особою, яка не може нести відповідальність на неправомірні дії чи бездіяльність інших установ, підприємств або державних органів.
Представник відділу поліції просила відмовити в задоволенні позову в з в'язку з його необґрунтованістю, безпідставністю та недоведеністю, та подала до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Судом встановлено, що 24.01.2020 року постановою Обухівського районного суду Київської області закрито провадження у справі відносно ОСОБА_2 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
У відповідності до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ч.6).
Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно роз'яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Головною умовою покладення на особу обов'язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.
Відповідно до п.п.3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, з детального аналізу матеріалів справи та вимог чинного законодавства вбачається, що саме по собі притягнення до адміністративної відповідальності не може свідчити про встановлений факт спричинення моральної шкоди позивачу за відсутності понесеної позивачем шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між нею на неправомірними діями поліції.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з нормою ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
При цьому, позивач не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту завдання їй моральної шкоди, не довела в чому саме вони полягали, та яких втрат вона зазнала внаслідок неправомірних дій щодо неї з боку працівників поліції.
Наявність постанови суду про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, не є безумовною підставою для відшкодування особі моральної шкоди, за відсутності на те чіткої норми закону, оскільки ст. 1176 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відшкодування державою шкоди незалежно від вини її заподіювача, до якої не віднесено притягнення особи до адміністративної відповідальності.
На підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», частин 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України моральна шкода може бути відшкодована лише за наявності обставин, визначених ст. 1 цього Закону, а право на її відшкодування виникає у випадках, зазначених у ст. 2 Закону.
Положеннями ст. 1, п.1-1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду» моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відповідно до ст. 1176 ЦК України, спеціальні підставами відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16.
Відповідно до п.3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Позивач не довела та не надала докази того, що дії працівників поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення, а також того, що внаслідок притягнення її до адміністративної відповідальності їй завдано моральної шкоди.
Положеннями ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо.
У разі заподіяння збитків скаржник повинен довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.
Суттєві моральні страждання, про які позивачем зазначено у своїй позовній заяві є лише припущенням, оскільки підтверджуючих доказів за нормою статті 81 ЦПК України позивачем не надано.
Також не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв'язків через діяльність або бездіяльність посадових осіб органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , у зв'язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області, Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій працівників поліції, відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 23 липня 2020 року.
Суддя: