Справа № 372/2336/20
Провадження № 2-о-61/20
23 липня 2020 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Висоцька Г.В., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання правочину недійсним,
20.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання правочину недійсним.
У обґрунтування заяви зазначено, що заявник підписав нотаріально завірену заяву про те, що він не заперечує на виїзд його сина ОСОБА_3 до ФРН на постійне місце проживання. Згоду на виїзд сина заявник надав за умови, що вини з ОСОБА_2 укладуть нотаріально завірену угоду або договір про те, що вона не буде намагатись позбавляти сина громадянства України, не буде обмежувати заявника у спілкуванні з сином та він зможе брати його до себе на певний час. Після отримання зазначеної угоди ОСОБА_2 відмовилась від укладення з ним угоди чи договору та чинить перешкоди заявнику у спілкуванні з сином. Посилаючись на те, що нотаріусом йому роз'яснено, що відмова від одностороннього правочину може бути вирішена лише в судовому порядку з визнанням зазначеного правочину недійсним, просить заяву задовольнити.
Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У порядку окремого провадження, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначено у частині першій статті 315 ЦПК України.
Статтею 315 ЦПК України і передбачений розгляд судами справ про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, за правиламиглави 6 ЦПК України.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
З заяви вбачається спір про право, а заявником має бути доведений факт недійсності правочину про надання дозволу на виїзд на місце постійного проживання у ФРН його сина, що з урахуванням вищевикладеного, є очевидно також питанням спірним та підлягає доведенню в порядку позовного провадження.
Таким чином, з матеріалів справи вбачаються обставини, що можуть свідчити про виникнення спору та, відповідно, виключають наявність підстав для розгляду заяви по суті у порядку окремого провадження.
Відповідно до ч. 4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання правочину недійсним, слід відмовити, роз'яснивши заявнику, його вправо звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258-261, 315 ЦПК України, суд
У відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання правочину недійсним, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення через Обухівський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г.В. Висоцька