Справа № 365/217/20 Номер провадження: 3/365/77/20
іменем України
23.07.2020 року смт. Згурівка
Суддя Згурівського районного суду Київської області
ХИЖНИЙ Р. В.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 справу про адміністративне правопорушення за адміністративним матеріалом, який надійшов від Згурівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , працездатного непрацюючого, ідентифікаційний номер суду не відомий,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
08.06.2020 року о 15 год. 17 хв. в с. Вознесеньке по вул. Запоріжська, водій ОСОБА_3 керував автомобілем «ВАЗ - 21043», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим водій порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Прокурор, повідомлений про розгляд справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, на розгляд справи не з'явився, проте це не перешкоджає розгляду.
В судовому засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 вину у вчиненому не визнав. Невизнання вини обґрунтовував тим, що він не керував автомобілем. Визнав, що перебував в стані алкогольного сп'яніння, також факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Від проходження огляду він відмовився, оскільки не керував автомобілем, а тому обов'язок пройти такий огляд у нього не виник.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що є односельцем ОСОБА_3 . Він знаходився в будинку, поруч з яким мав місце інцидент з працівниками поліції. Свідок не бачив, щоб ОСОБА_3 керував автомобілем.
Суддя критично ставиться до пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 , оскільки їх пояснення повністю спростовуються іншими доказами по справі, зокрема відеозаписом знятим на портативний відеореєстратор № 1014812197 та Xiaomi Mi Cam 1S, яким чітко зафіксовано зупинку транспортного засобу «ВАЗ - 21043», д.н.з. НОМЕР_1 , керування ОСОБА_3 цим транспортним засобом, а також його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків.
Винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 083317 (а.с.2), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.06.2020 та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, в яких зафіксована відмова ОСОБА_5 від проходження такого огляду. Зазначені документи містять підписи двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в присутності яких мала місце така відмова (а.с.6,7), відеозаписом знятим на портативний відеореєстратор № НОМЕР_2 та Xiaomi Mi Cam 1S (а.с.8).
Приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення суддя керується практикою Європейського суду з прав людини.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Суддя приходить до висновку, що зібраними у справі доказами, повністю доводиться вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до частини першої ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у частині другій ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія.
Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема, ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на не реалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникнуть після набрання ним чинності.
Виходячи із цих положень до осіб, які до 1 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення , має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Не вбачається підстав для закриття провадження у справі, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки з 1 липня 2020 року юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння була не скасована, а навпаки посилена.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Своїми діями особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 вчинив відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, яка діяла до 01.07.2020 року), є винним в його вчиненні, підлягає адміністративній відповідальності, пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено, майнова шкода не заподіяна, посвідчення водія не вилучалось.
ОСОБА_3 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 15.07.1992 року (довідка Згурівського ВП - а.с.9).
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність пом”якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, суддя вважає за необхідне накласти на правопорушника ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмір 420,40 грн.
Керуючись ст.ст.40-1,130,245,268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( в редакції статті, яка діяла до 01.07.2020 року) та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Постанова набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
СУДДЯ Р. В. ХИЖНИЙ