П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/267/20
Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Стас Л.В.,
суддів: Кравченка К.В., Джабурія О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" до Державної податкової служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чисто Клінінг" про скасування рішення від 06 грудня 2019 року №1346380/41528079,
Позивач, ТОВ "Мегабуд-Н", звернувся з позовом до ДПС України, третя особа: ТОВ "Чисто Клінінг", в якому просив:
- скасувати рішення комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 06 грудня 2019 року №1346380/41528079.
- стягнути з ДПС України судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач наголошував, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації спірної податкової накладної прийнято контролюючим органом без належної перевірки достовірності та аналізу наданих позивачем документів, не містить обґрунтувань щодо того, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв не обґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року позов ТОВ "Мегабуд-Н" - задоволено.
Скасовано рішення від 06 грудня 2019 року №1346380/41528079.
Відмовлено в задоволенні вимог в частині стягнення з ДПС України витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ДПС України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної прийнято відповідачем виключно в межах діючого законодавства та з дотриманням усіх необхідних критеріїв, що, на думку ДПС України, свідчить про їх правомірність та обґрунтованість.
ТОВ "Мегабуд-Н" не скористалося процесуальним правом на звернення до суду з відзивом на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні на підставі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Судом встановлено, що ТОВ «Мегабуд-Н» зареєстроване в якості юридичної особи, про що 17 серпня 2017 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №15111020000 008734.
Основними видами діяльності товариства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля фруктами й овочами, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням, оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля металами та металевими рудами, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, неспеціалізована оптова торгівля, тощо.
01 жовтня 2019 року ТОВ «Мегабуд-Н» (продавець) уклав договір купівлі-продажу №01-10-2019 з ТОВ «Чисто Клінінг» (покупець), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Згідно п.3.2. Договору, оплата за товар перераховується покупцем в безготівковій формі на поточний рахунок продавця. Оплата за товар може бути здійснена в будь-якій іншій формі, не забороненій чинним законодавством України.
Згідно видаткової накладної №199 від 22 жовтня 2019 року позивач поставив на адресу ТОВ «Чисто Клінінг» товар на суму 205,20 грн. з ПДВ.
22 жовтня 2019 року ТОВ «Мегабуд-Н» було складено податкову накладну №137 про постачання на адресу ТОВ «Чисто Клінінг» товару (ручка для валику, валик, батарейки) на загальну суму 205,20 гривень.
13 листопада 2019 року позивач направив на реєстрацію податкову накладну №137 на суму 205,20 грн., в т.ч. ПДВ 34,20 грн.
13 листопада 2019 року позивачем отримано від відповідача квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
27 листопада 2019 року позивач надає пояснення та копії фінансово-господарських документів.
06 грудня 2019 року позивач отримав рішення комісії ДПС №1346380/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13 листопада 2019 року №137 з підстав ненадання: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Правомірність прийнятого рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №137 є предметом судового спору у даній справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, однак, в даному випадку зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної неможливо встановити, під яку саме ознаку ризиковості із семи зазначених пп.1.6 п.1 Критеріїв підпадав позивач. Вказані обставини призвели до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин, критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом ДФС України №1962/99-99-29-01-01 від 07 серпня 2019 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 06 серпня 2019 року.
У вказаному листі ДФС України №1962/99-99-29-01-01 від 07 серпня 2019 року «Критерії ризиковості платника податку», зокрема, зазначено: « 1. Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і
пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.
Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.…».
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що належної мотивації підстав та причин віднесення ТОВ "Мегабуд-Н" та вчинених з ТОВ "Чисто Клінінг", операцій з постачання товару, до ризикових платників податків відповідно до пп.1.6 п.1 листа ДФС України №1962/99-99-29-01-01 від 07 серпня 2019 року, прийняте рішення про відмову в реєстрації податкової накладної матеріали справи не містять, відсутня така інформація і у Квитанціях про зупинення реєстрації.
Зазначене свідчить про безпідставність та необґрунтованість зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісією про відмову в реєстрації податкової накладної.
Пунктом 21 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженому 21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117, передбачено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства».
Колегія суддів звертає увагу на те, що фіскальним органом у спірному рішенні не вказано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а лише зазначено наступне: «первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні».
При цьому, колегія суддів зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення фіскальним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Оскільки відповідач у спірному рішенні продублював абз. 13 пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення є невмотивованим, оскільки їх зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що невиконання фіскальним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 та від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/1.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Згідно зіст. 242 КАС України,рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст.315,316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" до Державної податкової служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чисто Клінінг" про скасування рішення від 06 грудня 2019 року №1346380/41528079 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 23.07.2020 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Кравченко К.В. Джабурія О.В.