22 липня 2020 року м. Дніпросправа № 804/5924/16
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.
розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року (суддя Златін С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування довідки і наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», винесену стосовно позивача 03.08.2016 Міністерством юстиції України;
Про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 04.08.2016 № 3155-к про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області;
Про зобов'язання Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) поновити ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 04.08.2016;
Про стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 04.08.2016 по дату поновлення на роботі;
Про зобов'язання Міністерство юстиції вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування заборони, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 3 Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 04.08.2016 року № 3155к про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) з 05.08.2016 року.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2016 року по 24.04.2020 року в сумі 199 478,53 гривень без урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язових платежів.
Зобов'язати Міністерство юстиції вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування заборони, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 3 Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_1 .
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) з 05.08.2016 року та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6794,02 гривень без урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язових платежів.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Відповідачами подані апеляційні скарги.
Міністерство юстиції України просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зазначено, що судом першої інстанції не було враховано, що за встановлених обставин та з урахуванням вимог ЗУ «Про очищення влади» у Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не було іншого варіанту поведінки, як прийняти рішення( у вигляді наказу від 04.08.2016 №3155-к) про звільнення ОСОБА_1 . Також зазначено, що судом першої інстанції не було враховано вимог п. 1 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», не враховано відсутність підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, оскільки результати перевірки не скасовано. Також зазначено, що судом першої інстанції не було враховано відсутність вини відповідача в тривалому розгляді справи при вирішенні питання щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги Міністерства юстиції України.
Представник відповідачів апеляційні скарги підтримав.
Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечував.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню
Як було встановлено судом першої інстанції, наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 04.08.2016 № 3155-к позивача звільнено з посади державного виконавця Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі пункту 8 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 3 Закону України «Про очищення влади» (проходження військової служби на штатних посадах КДБ УРСР).
Наказ прийнято на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно позивача, яка складена Міністерством юстиції України. У вказаній довідці зазначено про те, що Служба безпеки України повідомила про те, що позивач з період з 10.09.1988 по 01.01.1992 проходив військову службу на штатних посадах у КДБ УРСР.
В якості підстави для звільнення позивача з посади вказано пункт 8 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 3 Закону України «Про очищення влади» (проходження військової служби на штатних посадах КДБ УРСР).
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив про недоведеність відповідачами під час судового розгляду справи правомірності звільнення позивача зі служби та порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час звільнення позивача із служби.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
У матеріалах справи міститься лист Служби безпеки України від 19.07.2016 № 24/151148-л, у якому вказано про те, що позивач з період з 10.09.1988 по 01.01.1992 проходив військову службу на штатних посадах у КДБ УРСР. У листі також вказано про те, що згідно розпорядження Центрального управління СБУ від 22.09.2015 року № 348 «Про деякі питання проведення в СБУ перевірки, передбаченої статтею 5 Закону України «Про очищення влади», підготовленим на підставі роз'яснення Міністерства юстиції України від 02.09.2015 року № 11.0.2/1674, під терміном «штатний працівник ЕДБ СРСР, КДБ УРСР, КДВ інший союзних республік колишнього СРСР» застосованим у пунктів 3 частини 4 статті 3 Закону України «Про очищення влади», слід розуміти військовослужбовців, робітників і службовців. Таким чином, відомості повідомлені ОСОБА_1 про незастосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», на підставі критерію, визначеного пунктом 3 частини 4 статті 3 цього Закону, є недостовірними. Листом СБУ від 24.03.2016 року № 24/117423-Л надалі не керуватись.
У матеріалах справи також міститься копія листа Служби безпеки України від 24.03.2016 № 24/117423-Л, у якому вказано про те, що у Службі безпеки України відсутні матеріали стосовно позивача.
У матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача, у якій міститься запис про те, що позивач з період з 10.09.1988 по 01.01.1992 проходив військову службу на штатних посадах у КДБ УРСР.
Факт перебування на військовій службі з 10.09.1988 по 01.01.1992 в КДБ УРСР позивачем не заперечується.
Вирішуючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частинами 1 та 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику ЄСПЛ як джерело права.
Європейський суду з прав людини своїм рішенням від 17.10.2019 у справі «Полях та інші проти України» (заяви №58812/15, 53217/16, 59099/16, 23231/18 та 47749/18), яке набуло статус остаточного 24.02.2020, визнав порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя) стосовно всіх заявників внаслідок їх звільнення з посад державної служби на підставі Закону України «Про очищення влади».
Європейський суду з прав людини у цій справі зазначив, зокрема, наступне:
294. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що застосування до заявників передбачених Законом «Про очищення влади» заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки. Насправді, ніколи не стверджувалося, що самі заявники вчинили які-небудь конкретні дії, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини. Вони були звільнені на підставі Закону лише тому, що обіймали певні відносно високі посади державної служби, коли пан Янукович був Президентом України. Подальші твердження про проступки третього заявника не змінюють цього факту (див. пункт 305).
295. Суду залишається визначити, чи відповідав застосований до заявників законодавчий механізм наведеним критеріям, розробленим практикою Суду.
296. Як зазначив Суд (див. пункти 208 - 211), застосовані до заявників заходи були дуже обмежувальними та широкими за обсягом. Тому необхідні були дуже переконливі підстави, щоб довести, що такі заходи могли бути застосовані за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки особи лише на підставі висновку, що їхнє перебування на посаді у період, коли пан Янукович обіймав посаду Президента України, достатньою мірою доводило відсутність у них відданості демократичним принципам державної організації або їхню причетність до корупції.
297. Уряд не зазначив про будь-який розгляд таких підстав під час обговорення Верховною Радою України Закону «Про очищення влади». Навпаки, у статті 1 Закону серед принципів, які мають керувати процесом очищення, наведено «презумпцію невинуватості» та «індивідуальну відповідальність». На думку Суду, це свідчить про певну неузгодженість між проголошеними цілями Закону та фактично оприлюдненими ним правилами (див. пункт 72). Конституційний Суд України досі не завершив розгляд питання конституційності Закону «Про очищення влади», а тому Суд не може скористатися його думками з цього приводу (див. для порівняння, наприклад, згадані рішення у справах «Енімал Дефендерз Інтернешнл проти Сполученого Королівства», пункти 13 - 33 і 113 - 116 та «Анчев проти Болгарії», пункт 110).
298. Крім того, Суд не переконаний, що законодавчий механізм був достатньо вузько розробленим для вирішення «нагальної суспільної потреби», яку мав би переслідувати Закон «Про очищення влади». У зв'язку з цим, слід зазначити, що законодавчий механізм був набагато ширшим та більш універсальним, аніж розроблений, наприклад, Польщею (див. згадане рішення у справі «Матиєк проти Польщі», пункти 27 - 29) або Латвією (див. згадане рішення у справі «Жданока проти Латвії», пункти 57 і 126), сфера застосування яких обмежувалася особами, які відіграли активну роль у діяльності колишньої влади, яка не була демократичною.
299. Наприклад, як вбачається зі справи другого та третього заявників, передбачені Законом «Про очищення влади» заходи могли бути застосовані навіть до державного службовця, призначеного на його посаду задовго до того, як пан Янукович став Президентом України, лише на тій підставі, що він не пішов зі своєї посади протягом року після приходу до влади пана Януковича.
300. Іншими словами, причиною застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом «Про очищення влади», є прихід до влади пана Януковича (див. пункт 7), а не будь-яка подія, що підірвала демократичний конституційний лад, яка могла статися під час його правління та до якої могла бути причетна відповідна посадова особа. Суд вважає, що обмежувальні заходи такої суворості не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави.
Підлягає врахуванню також правова позиція Верховного Суду, яка наведена у постанові від 13.11.2019 по справі №826/3328/16 і полягає в наступному:
17. Відповідно до частини першої статті Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
18. Відповідно до частини другої статті 1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
19. Під визначенням «принцип» - розуміється головне, важливе, суттєве, неодмінне. Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.
20. Тобто, частинами першою та другою статті 1 Закону №1682-VII визначено базові, основоположні принципи очищення влади та надано визначення терміну «очищення влади», виходячи з яких і застосовуються інші норми цього Закону до конкретних обставин та осіб у їх системному взаємозв'язку з принципами їх застосування, тобто дотримання вказаних принципів є передумовою застосування наслідків, передбачених цим Законом.
21. Разом з тим, частиною другою статті 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.
22. Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
23. Відповідно до пункту 12 резолюції Парламентської Асамблеї ради Європи № 1096 (1996) люстрація або інші адміністративні заходи, які запроваджує держава, будуть сумісними з принципами демократичної та правової держави лише якщо дотримано критеріїв стосовного того, щоб принцип вини був індивідуальним, а не колективним, і мав бути встановлений у кожному конкретному випадку. Відповідно до пункту 8 вказаних принципів, дискваліфікація може стосуватися лише тих осіб, які наказували вчиняти, або вчиняли серйозні порушення прав людини, або серйозно допомагали в їх вчиненні. Відтак, вказаний конституційний принцип презумпції невинуватості підлягає застосуванню також і при здійсненні очищення влади (люстрації)
24. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №800/186/17 судом вказано на необхідність дотримання принципу індивідуальної відповідальності та співмірності у справах, що стосуються застосування положень Закону №1682-VII.
Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для застосування до особи процедури люстрації необхідно, щоб остання своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювала заходи (та/або сприяла у їх здійсненні) спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України, або протиправне порушення прав і свобод людини.
Відповідач не довів належними засобами доказування фактів участі позивача під час його служби у КДБ УРСР у заходах спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України, або протиправне порушення прав і свобод людини.
Враховуючи надану Європейським судом з прав людини у справі «Полях та інші проти України» оцінку застосування Закону України «Про очищення влади» до осіб, які займали посади, що перелічені у ст.2 даного Закону, а також відсутність доказів належності позивача до кола осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги, то судом першої інстанції вірно було зазначено, що справа перебувала у провадженні суду з 15.09.2016, а зупинення провадження у справі відбувалось саме на підставі ухвали суду, яка була в подальшому скасована, то суд вважає, що вини позивача у розгляді справи протягом тривалого періоду часу немає, оскільки саме суд зупиняв провадження у справі, а позивач не вчиняв дій спрямованих на затягування розгляду справи, то суд повинен винести рішення про виплату середнього заробітку позивача за весь час вимушеного прогулу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерство юстиції вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування заборони, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 3 Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_1 , то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки публікація відомостей щодо позивача у Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», яка розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, до розгляду судами позову позивача порушує його права гарантовані статтею 8 Конвенції, то ефективний способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є саме зобов'язання Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування заборони, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 3 Закону України «Про очищення влади» стосовно позивача.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування довідки і наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 23 липня 2020 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш