21 липня 2020 року справа №200/369/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Кобець О.А., за участю представника позивача Груєнка С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року (повний текст складено 17 травня 2019 року в м. Слов'янськ ) у справі № 200/369/19-а (суддя І інстанції - Циганенко А.І. ) за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу,-
08 січня 2019 року позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення з платника податків податкового боргу.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не сплатив у визначений законодавством строк податковий борг, який виник з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. З посиланням на статті 59, 87 Податкового кодексу України позивач просив стягнути з відповідача суму податкового боргу у розмірі 29 558,33 гривень.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 200/369/19-а позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 29558 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 33 копійок на р/р 31412512005015, отримувач - Бахмутське УК/м. Бахмут/ 18010300, код ЄДРПОУ 37868870, банк одержувач - Казначейство України (ЄАП), МФО 899998, код платежу - 18010300.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не взяв до уваги і не перевірив, а позивач не надав суду повний витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого вбачається, що позивач перестав бути власником ще15.11.2013 року, так як належне йому майно було продано згідно акту про реалізацію предмета іпотеи від 13.09.2013 року затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецької області і в результаті чого ПАТ «ПУМБ» перейшло право власності на підставі свідоцтва від 15.11.2013 року виданого приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Барановим М.С., зареєстрованого в реєстрі за №2783.
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 17 жовтня 2007 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на податковому обліку у Бахмутській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за №1186.
07 грудня 2017 року відповідачем отримано податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 27 листопада 2017 року №907-42, яким нарахована сума податкового зобов'язання у розмірі 29 558,33 гривень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с.11).
12 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформована податкова вимога форми “Ф” №52889-42 про визначення ОСОБА_1 загальної суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 11 березня 2018 року в розмірі 29 558,33 гривень (а.с. 10).
Податкова вимога направлена на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням.
Згідно розрахунку суми позову податковий борг відповідача з податку на нерухоме майно за 2015 рік розрахований за 11 місяців складає 29 558,33 гривень (а.с.12).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкові повідомлення-рішення, згідно з вимогами підпункту 266.7. 2 пункту 266. 7 статті 266 ПК України, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266. 7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
За приписами пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 59.3 статті 59 цього ж Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
За приписами статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Згідно пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач взятий на облік як платник податків в Бахмутській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за податковою адресою: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, б.97, кв.5.
Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про зміну своєї податкової адреси.
З наявних в матеріалах справи вбачається, що позивач належним чином надіслав відповідачу для узгодження податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу.
Судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Тобто, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
За приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (пункт 102.4 статті 102 ПК України).
З огляду на встановлене, враховуючи норму пункту 87.11 статті 87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно пункту 87.1 статті 87 ПК України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу у розмірі 29 558,33 гривень, такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, і такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів не приймає як довід апеляційної скарги, посилання позивача на те, що він перестав бути власником ще 15.11.2013 року, так як належне йому майно було продано згідно акту про реалізацію предмета іпотеки від 13.09.2013 року, з огляду на те, що предметом даної справи є стягнення угодженого податкового боргу, а ні правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення форми “Ф” від 27 листопада 2017 року №907-42, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання у розмірі 29 558,33 гривень з податку на нерухоме майно.
Судом встановлено, що 07 грудня 2017 року відповідачем отримано податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 27 листопада 2017 року №907-42, яким нарахована сума податкового зобов'язання у розмірі 29 558,33 гривень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідачем у апеляційній скарзі вказана обставина не спростовується. Також відповідач не зазначив у апеляційній скарзі, та не надав суду доказів оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 200/369/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 200/369/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 23 липня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко