21 липня 2020 року справа №200/3052/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Кобець О.А., за участю представника позивача Онищенко І.В., представника відповідача Груєнко С.Л. , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року (повний текст складено 21 квітня 2020 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/3052/20-а (суддя І інстанції - Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що був суб'єктом господарювання, який відповідно до пп. 38.7 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період з 14.04.2014 року по 31.12.2014 року, тому він не сплачував задекларовані податкові зобов'язання за відповідний період 2014 року (на підставі поданої ним декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік), внаслідок чого у нього виник податковий борг в розмірі 48260,02 грн., який обліковується в його інтегрованій картці платника податків.
Оскільки встановлений Податковим кодексом України строк, протягом якого такий податковий борг міг бути стягнутий (1095 днів), закінчився - для податкового боргу за 2014 рік - 30.01.2018 року, тому податковий борг набув статусу безнадійного податкового боргу стосовно якого минув строк давності, визначений ст. 102 Кодексу, та підлягав списанню.
Сплив 1095 днів визнається підрозділом відповідача в листі від 10.03.2020 року за №19944/10/05-99-55-33 про відмову у прийнятті уточнюючої звітності з показниками “ 0” за відповідний період 2014 року. З вказаної відповіді він дізнався про наявність безнадійного податкового боргу в розмірі 48260,02 грн. за 2014 рік по поданій ним декларації.
Між тим, безнадійний податковий борг відповідачем списаний не був, чим допущено бездіяльність.
Така бездіяльність призвела до порушення права позивача розпоряджатися своїм майном (продажем власного автомобіля), оскільки за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно нього зареєстроване публічне обтяження - податкова застава від 20.01.2016 року за №15665606, обтяжувач: Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, де він перебував на податковому обліку та до якої подавав звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та по якій протягом шести місяців 2014 року сплачував орендну плату.
Вважаючи свої права порушеними позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо несписання йому безнадійного податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 48260,02 грн., який виник у платника податків - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області списати безнадійний податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 48260,02 грн., який виник у платника податків - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 200/3052/20-а позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо несписання безнадійного податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб в сумі 48 260,02 грн., який виник у платника податків - ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області списати безнадійний податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 48 260,02 грн., який виник у платника податків - ОСОБА_1 .
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час розгляду справи судом не повно з'ясовано усі обставини справи, не надано вірної оцінки обставинам справи та судове рішення винесено з порушенням норм матеріального права, а саме пп. 38.2 п. 38 підр. 10 розділу XX Податкового кодексу України та процесуального права, ст. 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства, без урахування обставин, що мають суттєве значення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги., проти чого заперечував представник позивача, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 11.05.1998 року по 23.06.2017 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, був платником, зокрема, плати за землю, який як платник вказаного податку щодо 2014 року перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецькій області (Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області). Натепер перебуває на податковому обліку у Слов'янсько-Лиманському управлінні Головного управління ДПС у Донецькій області. Проживає в м. Хрестівка Донецької обл., тобто у населеному пункті, який віднесений до тих населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Податкові зобов'язання з плати за землю у платника податків виникли на земельні ділянки комунальної власності, які перебувають в користуванні у позивача на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.10.2012 року №141250004000050, що укладений між позивачем як орендарем та Кіровською міською радою Донецької області як орендодавцем, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку несільськогосподарського призначення, кадастровий номер: 1412500000:00:001:0274, площею 7199,0000, що розташована в м. Кіровське, мкр. Гірняцький,18, Донецької обл. (тобто на тимчасово окупованій території), на якій знаходяться об'єкт нерухомого майна позивача (торгівельний комплекс - ринок). Строк дії договору - десять років з переважним правом його продовження.
Позивач на період з 14.04.2014 року, зокрема по 31.12.2014 року, відповідно до пп. 38.7 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України був звільнений від нарахування та плати за користування вказаною земельною ділянкою, що розташована на тимчасово окупованій території.
Позивачем подана звітна податкова декларація з плати за землю (за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік (від 22.01.2014 року №9001501468), в якій самостійно визначена річна сума орендної плати за землю у розмірі 96524,19 грн. зі сплатою щомісячно податкового зобов'язання в сумі 8043,68 грн. у строки, встановлені Податковим кодексом України.
Протягом перших шести місяців 2014 року позивач сплачував вказану суму орендної плати.
У зв'язку з тим, що позивач з 14.04.2014 року по 31.12.2014 року, відповідно до пп. 38.7 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України був звільнений від плати за користування вказаною земельною ділянкою, він не сплачував задекларовані податкові зобов'язання за наступний період 2014 року, внаслідок чого у нього виник податковий борг в розмірі 48260,02 грн.
Відповідно до поданих відповідачем довідки та інтегрованої картки платника податків з вказаного податку сума податкового боргу в розмірі 48260,02 грн. виникла через несплату позивачем задекларованих податкових зобов'язань щодо періоду, який розпочався після 14.04.2014 року, а саме: по строку сплати розпочався з 30.08.2014 року і закінчився 30.01.2015 року.
У зв'язку з наведеним 25.02.2020 року позивач звернувся до Слов'янсько-Лиманського управління Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою про прийняття уточнюючої декларації від 21.02.2020 року з плати за землю за 2014 рік.
До заяви додав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою зменшена сума податкових зобов'язань за липень - грудень 2014 року на загальну суму 48262,11 грн.
Листом Слов'янсько-Лиманського управління Головного управління ДПС у Донецькій області від 10.03.2020 року за №19944/10/05-99-55-33 позивачу надана відповідь про відмову у внесенні уточнюючих звітностей до бази “Податковий блок” через те, що вони подані з пропуском строку 1095 днів. Також зазначено, що в інтегрованій картці платника податків за позивачем дійсно обліковується податковий борг у розмірі 48260,02 грн. з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який виник відповідно до поданої у 2014 році податкової декларації з плати за землю. На теперішній час питання надання уточнюючих декларацій з плати за земельні ділянки, на які поширюється дія пп. 38.7 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України за періоди, щодо яких минув термін позовної даності, не врегульовано.
Відповідно до поданих відповідачем довідки та інтегрованих карток платника з орендної плати з фізичних осіб (код платежу у 2014 році 13050500, код платежу у 2015 році - 18010900) за позивачем продовжував рахуватися та й надалі рахується податковий борг в сумі 48262,11 грн.
Оскільки встановлений Податковим кодексом України строк, протягом якого такий податковий борг міг бути стягнений (1095 днів), закінчився - останній день стягнення для податкового боргу за 2014 рік - 30.01.2018 року, тому податковий борг набув статусу безнадійного податкового боргу щодо якого минув строк давності, визначений ст. 102 Податкового кодексу України, та підлягав списанню.
Між тим, безнадійний податковий борг відповідачем списаний не був.
Станом на день розгляду справи безнадійний податковий борг не списаний.
Судом також встановлено, що за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно позивача зареєстроване публічне обтяження - податкова застава від 20.01.2016 року за №15665606, обтяжувач: Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).
Пунктом 288.7 ст. 288 розд. Кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до ст. 285 розд. Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з п.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 розд. Кодексу, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 розд. Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Отже, Податковим кодексом України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно та обов'язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.
Пунктом 38 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об'єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Згідно з пп. 38.2 п. 38 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:
1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань;
2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.
Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.
Норми цього підпункту не застосовуються:
з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;
з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.
Відповідно до пп. 38.7 п. 38 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
Позивач на період з 14.04.2014 року по 31.12.2014 року, відповідно до пп. 38.7 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України був звільнений від нарахування та від плати за користування земельною ділянкою, що розташована на тимчасово окупованій території, з огляду на що він не сплачував задекларовані податкові зобов'язання за відповідний період, внаслідок чого у нього виник податковий борг в розмірі 48 260,02 грн.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, якою встановлені строки давності та їх застосування, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.4 ст. 102 Кодексу визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п. 101.2 ст. 101 вказаного Кодексу під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Контролюючим органом протягом 1095 днів заходи щодо примусового стягнення з позивача податкового боргу в сумі 48 260,02 грн. (останній день стягнення податкового боргу за 2014 рік - 30.01.2018 року) не вживалися.
Отже, щодо податкового боргу позивача минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, у зв'язку з чим він набув статусу безнадійного податкового боргу.
Однією з функцій контролюючих органів є списання безнадійного податкового боргу (пп. 191.1.24 п. 191.1. ст. 191 вказаного Кодексу).
Списання безнадійного податкового боргу врегульовано ст. 101 Податкового кодексу України, згідно з п. 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно з п.п. 101.5 ст. 101 Кодексу контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577.
Згідно з пп. 3 п. 2.1 розд. ІІ вказаного Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.
Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктом 3.2 розд. ІІІ Порядку визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
Відповідно до п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.
Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду, зокрема від 04.09.2018 року в справі № 813/4430/16, 09.07.2019 року в справі №0240/2269/18-а, від 23.12.2019 року в справі №813/3277/18, від 03.04.2020 року в справі №822/2243/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Судом встановлено, що в порушення наведених вимог законодавства контролюючим органом безнадійний податковий борг списаний не був, що призвело до порушення прав позивача вільно розпоряджатися своїм майном (ст. 19 Цивільного кодексу України) у зв'язку з наявністю в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження у вигляді податкової застави.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржені дії відповідача в спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року в справі № 813/4430/16), оскільки право позивача на списання безнадійного податкового боргу підтверджується матеріалами справи, що є безумовною підставою для списання такого боргу, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язання відповідача списати безнадійний податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 48 260,02 грн., який виник у позивача як платника податків.
Посилання відповідача на справу №200/3051/20-а, за позовом ОСОБА_1 до відповідача, яка перебуває в провадженні Донецького окружного адміністративного суду і провадження в якій відкрито після відкриття провадження в даній справі, є неприйнятними, оскільки підстави і предмет позову в ній відмінні від тих, що в даній справі.
Посилання відповідача лише на положення пп. 38.2 п. 38 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України (тобто без пп. 38.7 п. 38 підрозд. 10 розд. XX Кодексу) є неприйнятним, оскільки він є загальним, зокрема, для таких платників як позивач.
В той же час в спірних правовідносинах обов'язковому застосуванню підлягають положення пп. 38.7 п. 38 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, які є спеціальними для такого виду податку як плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території або на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 200/3052/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 200/3052/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 22 липня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко