ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
23 липня 2020 року справа №640/1814/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомАкціонерного товариства «Укрпошта» (далі по тексту - позивач, АТ «Укрпошта»)
доГоловного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2018 року №0209521224 та від 31 серпня 2018 року №0005251225
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправного застосування штрафу за порушення граничних термінів подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки останнім днем для подання декларації є 20 лютого звітного року, відповідно спірна податкова звітність подана АТ «Укрпошта» у межах строку, встановлено у пункті 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2019 року відкрито провадження у справі №640/1814/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із тим, що за результатами перевірки встановлено порушення граничних термінів подання декларацій, що є підставою для застосування штрафу.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що згідно позиції Верховного Суду АТ «Укрпошта» не порушено граничний термін подання декларацій, оскільки встановлений строк з прийменником «до» включає цю дату і є кінцевою календарною датою чинності або виконання чого-небудь.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 31 серпня 2018 року №0005251225 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 1020,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 16 серпня 2018 року №45891/04-36-12-21560045 «Про результати камеральної перевірки ПАТ «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) з питання несвоєчасного подання податкової звітності по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» (далі по тексту - акт перевірки 1) з урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки, які листом ГУ ДФС від 29 серпня 2018 року №52439/10/04-36-12-23-20 залишено без задоволення, а висновки акта перевірки 1 - без змін.
Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України - платником несвоєчасно подано податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на 2018 рік, а саме: податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості за 2018 рік подана АТ «Укрпошта» 20 лютого 2018 року, граничний термін подання - 19 лютого 2018 року.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 28 серпня 2018 року №0209521224 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 170,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 10 серпня 2018 року №44577/04-36-12-24 «Про результати камеральної перевірки ПАТ «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) з питання несвоєчасного подання податкової звітності по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (далі по тексту - акт перевірки 2) з урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки, які листом ГУ ДФС від 28 серпня 2018 року №51638/10/04-36-12-23-20 залишено без задоволення, а висновки акта перевірки 2 - без змін.
Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України - платником несвоєчасно подано податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на 2018 рік, а саме: податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості за 2018 рік подана АТ «Укрпошта» 20 лютого 2018 року, граничний термін подання - 19 лютого 2018 року.
Рішенням ДФС України від 06 листопада 2018 року №36164/6/99-99-11-03-01-25 за наслідками розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року №0005251225 зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Рішенням ДФС України від 31 жовтня 2018 року №35474/6/99-99-11-03-01-25 за наслідками розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2018 року №0209521224 зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Положеннями статті 266 Податкового кодексу України регулюються, зокрема, порядок та строки подання податкової звітності податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
З наведених положень законодавства вбачається, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зобов'язані подавати до контролюючого органу декларацію у строк до 20 лютого звітного року.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували порушення позивачем граничних термінів подачі декларацій за 2018 рік.
Відповідно до висновків актів перевірок 1 та 2 граничним терміном подачі декларації є 19 лютого 2018 року, проте, в порушення вимог підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України позивачем подано декларації 20 лютого 2018 року, з приводу чого суд зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пунктом 31.2 статті 31 Податкового кодексу України строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Разом із тим, положення Податкового кодексу України не містять конкретизації, чи вказівки, що указана гранична дата подання податкової звітності не включається до строку протягом якого має бути подана податкова звітність, або, що така дата виключається із загального строку, встановлено для подання податкової звітності.
Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до статті 3 Конвенції строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день dies ad quem лише до закінчення нормального робочого часу.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №815/4720/16.
При цьому, як вбачається з роз'яснення Інституту української мови, наданого позивачу листом №307/672 від 29 грудня 2017 року, прийменник «до» в українській мові вживають для позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. Кінцева дата входить до визначеного часового терміну, вона є останнім днем чинності або виконання чого-небудь. Тому вживати після цієї дати прислівник «включно» зайве.
Системний аналіз наведених правових норм, положень Європейської конвенції про обчислення строків та граматичної конструкції норми підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України дає підстави зробити висновок, що 20 лютого звітного року є граничним днем для подання декларації, а тому суд вважає, що АТ «Укрпошта» належним чином виконано покладений на нього обов'язок подання декларації у встановлений термін.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Враховуючи те, що позивач подав вчасно податкову звітність за 2018 звітний рік, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2018 року №0209521224 та від 31 серпня 2018 року №0005251225.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов АТ «Укрпошта» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «Укрпошта» задовольнити повністю.
2. Визнати и та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28 серпня 2018 року №0209521224 та від 31 серпня 2018 року №0005251225.
3. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» сплачені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; ідентифікаційний код 21560045);
Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; ідентифікаційний код 39394856).
Суддя В.А. Кузьменко