ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 липня 2020 року м. Київ № 640/20949/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕН БУД"
до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю:
від позивача - Бут Д.Л. ;
від відповідача - Сороколіт І.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНЗАС.ЮА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.10.2018:
- № 0052141404, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн;
- № 0052101404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 409134,00 грн, у тому числі: 272756,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 136378,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам. Стверджує, що господарські операції позивача з ТОВ "Компанион" оформлені належним чином складеними первинними документами. Зазначив, що позивач не несе відповідальності за порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками та/або будь-якими їх контрагентами, якщо таке мало місце. За наведених обставин вважає, що спірні рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20949/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 24.01.2019.
09.01.2019 до суду від представника відповідача Козій А.М. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що позивачем не було надано до перевірки первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ "Компанион" за лютий 2017 року, що зафіксовано відповідними актами. Поряд з цим, за результатом проведеного аналізу податкової інформації, контролюючим органом встановлено, що операції, здійснені ТОВ "Компанион" не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації послуг на адресу постачальника, що свідчить про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.
Ухвалою суду від 24.01.2019 задоволено клопотання представника позивача, зупинено провадження в адміністративній справі № 640/20949/18 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/14883/18.
Відповідно до ухвали суду від 07.12.2019 поновлено провадження в адміністративній справі № 640/20949/18 та призначено підготовче судове засідання на 23.12.2019.
Ухвалою суду від 23.12.2019 вирішено вважати вірним найменування позивача у справі № 640/20949/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДЕН БУД" та відкладено підготовче судове засідання на 09.01.2020.
У судовому засіданні 09.01.2020 оголошено перерву до 30.01.2020.
27.01.2020 представником позивача Бутом Д.Л. подано до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі.
29.01.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 30.01.2020 оголошено перерву до 05.03.2020.
20.02.2020 представником позивача Бутом Д.Л. подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи від 13.02.2020 № 2937. Також, у вказаному клопотанні представник позивача зазначив про відсутність необхідності вирішення судом попередньо заявленого клопотання про призначення аналогічної експертизи судом.
03.03.2020 відповідачем подано до суду заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 05.03.2020 адміністративну справу № 640/20949/18 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 02.04.2020.
31.03.2020 до суду від представника відповідача Гаврилюк Н.О. надійшло клопотання, у якому остання просить суд замінити відповідача його правонаступником та оголосити перерву у справі.
Зважаючи на неявку представників сторін, 02.04.2020 фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, наступне судове засідання призначено на 30.04.2020.
У судовому засіданні 30.04.2020 оголошено перерву до 28.05.2020.
25.05.2020 до суду від представника відповідача Гаврилюк Н.О. надійшло клопотання, у якому остання просить суд замінити відповідача його правонаступником та оголосити перерву у справі.
У підготовчому судовому засіданні 28.05.2020 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено процесуальне правонаступництво відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.
Ухвалою суду від 28.05.2020 закрито підготовче провадження у справі № 640/20949/18 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 09.07.2020.
Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2020 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2020 заперечував проти позову та проси суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У період з 07.09.2018 по 13.09.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Канзас.ЮА" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанион" за лютий 2017 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2018 № 920/26-15-14-04-05/38557120 (том 1 а.с. 29-36).
Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Канзас.ЮА":
- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 272756,00 грн за лютий 2017 року;
- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, не надано документи до перевірки.
Не погодившись з висновками акта перевірки, позивачем були подані до контролюючого органу відповідні заперечення від 28.09.2018 № 50/18-1 (том 1 а.с. 40-43).
Листом від 09.10.2018 № 78732/10/26-15-14-04-05-12 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що висновки акта перевірки від 20.09.2018 № 920/26-15-14-04-05/38557120 залишено без змін (том 1 а.с. 44-45).
На підставі виявлених порушень 12.10.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0052101404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 409134,00 грн, у тому числі: 272756,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 136378,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 57);
№ 0052141404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн (том 1 а.с. 56).
Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав їх процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 19.11.2018 № 37513/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12.10.2018 № 0052141404, № 0052101404, а скаргу - без задоволення (том 1 а.с. 53-55).
Вважаючи неправомірними податкові повідомленн-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 12.10.2018 № 0052141404 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Підставою для прийняття вказаного рішення було ненадання позивачем документів для проведення перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2018 та 12.09.2018 відповідачем було скеровано на адресу позивача запити про надання інформації та підтверджуючих документів (том 1 а.с. 82-85).
Актами від 11.09.2018 № 1391/26-19-14-04-05, від 12.09.2018 № 1396/26-15-14-04-05, від 13.09.2018 № 1407/26-15-14-04-05 посадовими особами контролюючого органу зафіксовано ненадання до перевірки документів ТОВ "Канзас.ЮА" по взаємовідносинах з ТОВ "Компанион" за лютий 2017 року (том 1 а.с. 86-89).
У акті від 12.09.2018 № 1396/26-15-14-04-05 представник позивача зазначив, що питання правомірності проведення перевірки розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.
Так, у вересні 2018 року ТОВ "Канзас.ЮА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 06.09.2018 № 13521.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2019 у справі № 826/14883/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Канзас.ЮА".
За змістом пункту 85.2 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
З аналізу наведеної норми вбачається, що з моменту початку проведення перевірки, у позивача виник обов'язок надати контролюючому органу документи, що стосуються предмету перевірки. При цьому, у даному випадку, оскарження позивачем в судовому порядку наказу про проведення перевірки не позбавляло останнього від надання запитуваних первинних документів.
За змістом пункту 85.7 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у спосіб, встановлений ПК України засвідчено факт відмови платника податків надати первинні документи на запит контролюючого органу, відтак, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію спірним рішенням та відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 12.10.2018 № 0052101404 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в сумі 272756,00 грн за лютий 2017 року.
Обґрунтовуючи вказаний висновок, відповідач у акті перевірки зазначив, що відповідно до податкових накладних ТОВ "Компанион" реалізувало на адресу ТОВ "Канзас.ЮА" послуги (комплекс будівельних робіт з утеплення фасаду та монтажу навісного вентильованого фасаду з повітряним прошарком з керамограніту, електромонтажні роботи, сантехнічні роботи та загальнобудівельні роботи на об'єкті: "Житлово-офісний комплекс з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, 37/1 в Печерському районі м. Києва"), але відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів кількість працівників складала 1 особа, що є недостатньо для здійснення фінансово-господарських операцій.
Зазначені обставини, на думку контролюючого органу, не дають змоги підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.
У акті перевірки вказано, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних контрагентом ТОВ "Компанион" було придбано монтажні та будівельні роботи у ТОВ "Мінос Центр". Подальшим аналізом діяльності ТОВ "Мінос Центр" встановлено, що у платника відсутні наявні трудові ресурси та основні засоби для здійснення вищевказаних послуг, останній не звітує та свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.02.2018.
Також, з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень відповідачу стало відомо про те, що ТОВ "Компанион" фігурує у кримінальному провадженні № 32016100090000097.
Наведені у сукупності обставини, на думку відповідача, свідчать, що операції, здійснені ТОВ "Компанион" не мали реального характеру, відповідно, у позивача не було правових підстав для бухгалтерського обліку останніх.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
ввезення товарів на митну територію України;
вивезення товарів за межі митної території України;
постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, фактична оплата придбаних товарів/послуг, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Перевіряючи дотримання позивачем наведених норм при формуванні податкового кредиту у лютому 2017 року, судом встановлено наступне.
26.12.2016 між ТОВ "Канзас.ЮА" (Генпідрядник) та ТОВ "Компанион" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 26/12-2016, за умовами якого Субпідрядник зобов'язується за завданням та за кошти Генпідрядника власними та/або залученими силами і засобами, виконати загальнобудівельні роботи в житлово-офісному комплексі з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, 37/1 в Печерському районі м. Києва, які зазначені в додатковій угоді до даного договору (том 1 а.с. 166-175).
До указаного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод.
У лютому 2017 року ТОВ "Компанион" на виконання умов вказаного договору та відповідних додаткових угод виконало для ТОВ "Канзас.ЮА" роботи, що підтверджується актами прийому-передачі робіт від 15.02.2017 № 1 (том 1 а.с. 182), № 2 (том 1 а.с. 248-250), № 3 (том 2 а.с. 26-28), № 4, (том 2 а.с. 58-61), № 5 (том 2 а.с. 93-96).
Згідно повідомлень від 28.02.2017 ТОВ "Компанион" відступило ТОВ "Профешинал Ріал Груп" право вимоги за договором субпідряду від 26.12.2016 № 26/12-2016 (том 1 а.с. 186, том 2 а.с. 3, 30, 63, 98).
Оплата позивачем придбаних у ТОВ "Компанион" робіт підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 28.02.2017 № 154, № 150, № 151, № 152, № 153 (том 1 а.с. 241, том 2 а.с. 19, 50, 85, 117).
За фактом виконаних робіт, ТОВ "Компанион" на адресу позивача було виписано податкові накладні від 15.02.2017 № 25, 26, 27, 28, 29 (том 2 а.с. 133-137). Указані податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, позаяк останні спростовані за змістом акта перевірки.
Так, умовами договору субпідряду від 26.12.2016 № 26/12-2016 передбачено, що субпідрядник зобов'язується за завданням та за кошти генпідрядника власними та/або залученими силами і засобами, виконати загальнобудівельні роботи.
Актом перевірки підтверджено, що у перевіреному періоді ТОВ "Компанион" було придбано монтажні та будівельні роботи у ТОВ "Мінос Центр", відтак, доводи відповідача у цій частині спростовуються.
При цьому, матеріалами справи підтверджено рух матеріалів, придбаних позивачем у інших контрагентів для виконання ТОВ "Компанион" взятих на себе зобов'язань за договором субпідряду від 26.12.2016 № 26/12-2016.
Суд критично оцінює доводи відповідача, що неподання податкової звітності контрагентом позивача свідчить про відсутність у останнього наміру реального виконання робіт, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.
Також суд критично оцінює посилання відповідача на наявність відкритого кримінального провадження, у якому фігурує ТОВ "Компанион", з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.
Так, об'єктивний критерій полягає у встановленні в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.
Обставини щодо того, що ТОВ "Компанион" фігурує у декількох кримінальних провадженнях, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Згідно з нормами ПК України, статей 6, 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", статей 4, 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис" юридичні особи формують та підписують фінансову та податкову звітність, а також електронні податкові накладні, за допомогою електронного цифрового підпису.
Електронний цифровий підпис може видати лише податковий орган на підставі укладеного між сторонами договору. При цьому при укладенні договору представник підприємства (директор) подає копію свого паспорту, податкового номеру, витяги про державну реєстрацію підприємства, заповнює заяву та надає зразки свого підпису.
Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні у спірний період підписані керівником ТОВ "Компанион" з використанням електронного цифрового підпису, що не заперечується відповідачем.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин.
Суд також враховує долучений до матеріалів справи висновок судового експерта Величко Н.О. (свідоцтво № 1968 від 30.11.2018), яким встановлено, що висновки акта перевірки № 920/26-15-14-04-05/38557120 від 20.09.2018 щодо заниження ТОВ "Канзас.ЮА" податку на додану вартість у сумі 272756,00 грн документально і нормативно не підтверджуються (том 2 а.с. 149-168).
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС від 12.10.2018 № 0052101404 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕН БУД" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 13, офіс 7, ідентифікаційний код 38557120) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) від 12.10.2018 № 0052101404.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЕН БУД" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 13, офіс 7, ідентифікаційний код 38557120) 6137,01 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко
Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2020 року.