Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 липня 2020 р. справа № 520/3446/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Пузіковій А.С.,
за участі:
представника позивача - Ходаківський О.О.,
представника відповідача - Гаспарян А.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" (код ЄДРПОУ 40514620, 61166, м.Харків, вул.Новгородська, буд.11) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми “Ш” №0036955604 від 02 березня 2020 року, яким ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" нараховано штраф у розмірі 227040,29 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми “Ш” №0036945604 від 02 березня 2020 року, яким ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" нараховано штраф у розмірі 45353,10 гривень.
16.07.2020 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, згідно якої позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми “Ш” №0036955604 від 02 березня 2020 року, яким ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" нараховано штраф у розмірі 227040,29 гривень;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми “Ш” №0036945604 від 02 березня 2020 року, яким ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" нараховано штраф у розмірі 44846,40 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 28.01.2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та ст. 76 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) проведено камеральну перевірку ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" з питання термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2018 року, березень 2018 року, лютий 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт №349/20-40- 56-04-05/40514620 від 28.01.2020 року «Про результати камеральної перевірки ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" з питання дотримання термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2018 року, березень 2018 року, лютий 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року». Відповідно до Акту перевірки відповідач вважає, що ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" несвоєчасно сплатив узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2018 року від 16.03.2018 року № 9046638997, податковою декларацією з ПДВ за березень 2018 року від 18.04.2018 року №9071288166, податковому повідомленню-рішенню від 12.02.2019 року №201411, податковою декларацією з ПДВ за вересень 2019 року від 16.10.2019 року №9242028164, податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2019 року від 19.112019 року №9274827674, чим порушено вимоги п.п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, в результаті чого контролюючим органом нарахований штраф відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України. За результатами перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення - рішення форми “Ш” №0036955604 від 02 березня 2020 року, яким ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" нараховано штраф у розмірі 227040,29 гривень та податкове повідомлення - рішення форми “Ш” №0036945604 від 02 березня 2020 року, яким ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" нараховано штраф у розмірі 45353,10 гривень. Представник позивача вказав, що ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" виконуючи припис п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України повністю та у встановлені законодавством строки належним чином виконало всі свої податкові зобов'язання по поданим податковим деклараціям з ПДВ. При цьому, грошові кошти, які призначались на сплату поточних грошових зобов'язань за перевіряємий період, відповідач спрямував на погашення податкового боргу за минулий період. Наслідком таких дій контролюючого органу стало те, що затримка у сплаті суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у минулому періоді, перевищила встановлені терміни, у зв'язку з чим контролюючий орган на підставі п.126.1 ст.126 ПК України застосував до ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" штрафні санкції у розмірі 10 та 20 відсотків від суми погашеного податкового зобов'язання. На думку позивача, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п.9 ст.87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашений податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Отже, у випадку погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу товариства за рахунок своєчасно сплачених ним грошових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» є дією відповідача, а не товариства, а тому в діях ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" у випадку застосування п.87.9 статті 89 ПК України відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» за відповідні періоди, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України за несвоєчасну сплату таких зобов'язань. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Через канцелярію суду 23.04.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийняті за наслідками камеральної перевірки, якою встановлено несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Представник відповідача зазначив, що Податковий кодекс України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у адміністративному позові.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та ст. 76 Податкового кодексу України 28.01.2020 року проведена камеральна перевірка ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" з питання дотримання термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2018 року, березень 2018 року, лютий 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт №349/20-40- 56-04-05/40514620 від 28.01.2020 року «Про результати камеральної перевірки ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" з питання дотримання термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2018 року, березень 2018 року, лютий 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року», яким встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" несвоєчасно сплатив узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2018 року від 16.03.2018 року №9046638997, податковою декларацією з ПДВ за березень 2018 року від 18.04.2018 року №9071288166, податковому повідомленню-рішенню від 12.02.2019 року №00000201411, податковою декларацією з ПДВ за вересень 2019 року від 16.10.2019 року №9242028164, податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2019 року від 19.112019 року №9274827674, чим порушено вимоги п.п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, в результаті чого контролюючим органом нарахований штраф відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.
ТОВ "Торговий дім "Фідлайф", не погоджуючись з висновками акту перевірки, надала свої письмові заперечення №210 від 17.02.2020 року, які були розглянуті відповідачем та листом від 27.02.2020 року №7620/10/20-40-56-04-16 повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення - рішення форми “Ш” №0036955604 від 02 березня 2020 року, яким ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" нараховано штраф у розмірі 227040,29 гривень та податкове повідомлення - рішення форми “Ш” №0036945604 від 02 березня 2020 року, яким ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" нараховано штраф у розмірі 45353,10 гривень.
При цьому, позивачем визнано правомірність нарахування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 506,70 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2018 року від 16.03.2018 року №9046638997 та податковою декларацією з ПДВ за березень 2018 року від 18.04.2018 року №9071288166, визначені у податковому повідомленні - рішенні форми “Ш” №0036945604 від 02 березня 2020 року.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0036955604 від 02 березня 2020 року та №0036945604 від 02 березня 2020 року в частині нараховування штрафу у розмірі 44846,40 гривень, позивач звернувся до суду.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено статтею 76 вказаного Кодексу.
За приписами пунктів 76.1 та 76.2 вказаної статті, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
При цьому, 1 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.
Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено другим абзацом, яким передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності формування податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема, своєчасність сплати грошових зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №820/2244/17.
Згідно положень пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За приписами статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що позивачем самостійно задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковою декларацією з ПДВ за вересень 2019 року від 16.10.2019 року №9242028164 у розмірі 345850,00 грн., сплату по якій затримано на 54 дні, та податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2019 року від 19.112019 року №9274827674 у розмірі 102614,00 грн., сплату по якій затримано на 23 дні.
Окрім цього, позивачем несвоєчасно здійснено розрахунок за податковим повідомленням - рішенням №00000201411 від 12.02.2019 року.
Судом встановлено, що вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі №520/1769/19 адміністративний позов ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" до Головного управління ДФС у Харківській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення був задоволений, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення форми «Р» №00000201411 від 12.02.2019 року. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року по справі №520/1769/19 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми «Р» № 00000201411 від 12.02.2019 року.
Відповідно до приписів ч.1 ст.325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Згідно з приписами абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням - рішенням №00000201411 від 12.02.2019 року набуло статус узгодженого саме 13.08.2019 року, однак сплата вказаного податкового зобов'язання відбувалась несвоєчасно та частинами, що було зафіксовано актом камеральної перевірки.
Судом встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Фідлайф" мало наявний податковий борг, що підтверджено даними з облікової картки позивача.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
За приписами пункту 87.9 цієї ж статті, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність прийняття ГУ ДПС у Харківській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань на підставі статті 126 ПК України, оскільки сплачувані позивачем суми грошових зобов'язань, визначені останнім самостійно в податкових деклараціях з ПДВ та узгоджені за наслідками судового оскарження, контролюючим органом правомірно у відповідності до пункту 87.9 статті 87 ПК України зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно з черговістю його виникнення.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.04.2020 року у справі №640/914/19, від 05.11.2019 року у справі №825/3410/15-а.
Відносно посилань представника позивача на необхідність застосування в межах даної справи правових висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 21.07.2016 року по справі №2а-10115/12/1370, суд зазначає наступне.
Поставою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2020 року у справі №2а-10115/12/1370 заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2016 року задоволено. Скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016. Залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2013.
Таким чином, застосування правових висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 21.07.2016 року по справі №2а-10115/12/1370, є неможливим через скасування вказаної ухвали.
При цьому, в постанові від 20.05.2020 року у справі №2а-10115/12/1370 Верховний Суд зазначив, що за правилами абзацу першого пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Згідно абзацом другим пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.
Відтак сплата Підприємством податкового зобов'язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов'язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статті 126 Податкового кодексу України у залежності від терміну затримки.
При цьому, санкція норми статті 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України стаття 126 цього Кодексу не містить.
Аналогічну позицію щодо застосування положень статті 87 та статті 126 Податкового кодексу України викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 813/3722/17, від 22 квітня 2019 у справі №804/15898/15.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.
З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДПС у Харківській області податкових повідомлень - рішень №0036955604 та №0036945604 від 02 березня 2020 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" (код ЄДРПОУ 40514620, 61166, м.Харків, вул.Новгородська, буд.11) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 23.07.2020 року.
Суддя Біленський О.О.