Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 липня 2020 р. справа № 520/3378/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,
представника позивача - Прокопченко К.А.,
представника відповідача - Саєнко П.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування вимоги та рішення, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги та рішення - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000513306 від 19.12.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00005793306 від 19.12.2019, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1158 (одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн 30 коп.
У судовому рішенні від 24.06.2020 не вирішувалось питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
Клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12500 грн заявлено до судових дебатів, 30.06.2020 до суду надано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №ЗОВ від 26.11.2019.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлене клопотання та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що участь у судових засіданнях, призначених на 17.06.2020 та 24.06.2020, не витрачено часу по 1 годині, судові засідання тривали менше часу, про що свідчать протоколи судових засідань, а також складання клопотання про надання додаткових доказів не потребувало витрат часу 1 година, оскільки не є складною роботою. Представник відповідача також наголошував, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову тривалістю у 4 години та вартістю таких послуг у розмірі 6000 грн. за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Приписами ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Представником позивача надано до суду копії договору про надання правової допомоги №ЗОВ від 26.11.2019, рахунку-фактури на оплату №0503 від 05.03.2020 (передплата юридичних послуг), оригінал платіжного доручення про оплату послуг №38 від 11.03.2020 (12500 грн), копію акту приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2020 до договору про надання правової допомоги №ЗОВ від 26.11.2019.
Судом встановлено, що відповідно до п.2.1 договору вартість послуг за цим Договором вказується в Актах виконаних робіт (наданих послуг), які складаються сторонами по мірі необхідності за результатами наданих послуг. Замовник авансує сплату вартості послуг або сплачує вартість послуг впродовж 10 календарних днів після підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис, обсяг та вартість наданих послуг (п.5.3).
Судом встановлено, що позивач сплатив авансом своєму адвокату суму 12500 грн.
При цьому у акті приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2020 до договору про надання правової допомоги №ЗОВ від 26.11.2019 при розрахунку вартості послуг вартість однієї години роботи адвоката визначена в розмірі 1 500,00 грн. Так, відповідно до акту на підготовку позовної заяви, підготовки доказової бази, аналіз актуальної судової практики адвокатом витрачено 4 години (6000 грн), на правовий аналіз відзиву та підготування відповіді на відзив - 1 год. 20 хв. (2000 грн), складання клопотання про долучення документів та його направлення відповідачу - 1 год. (1500 грн), участь у судових засіданнях (з урахуванням часу на проїзд) 17.06.2020 та 24.06.2020 - по 1 год, (3000 грн).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що відповідачем з метою реалізації його обов'язку щодо доведення неспівмірності витрат надано аргументовану позицію щодо того, що складання клопотання про надання додаткових доказів не потребувало витрат часу 1 година, оскільки таке клопотання не є складним.
Додатково суд зауважує, що вказаним клопотанням до матеріалів справи долучено докази на підтвердження здійснення оплати за послуги, надані позивачеві ТОВ "Рестар компані", що за своєю суттю є доказовою базою при підготуванні позову та оплачено позивачем у складі витрат 6000 грн. Надання таких доказів окремим клопотанням (не з позовною заявою або відповіддю на відзив) не може слугувати у даному випадку підставою для прийняття рішення про обґрунтованість витрат на правничу допомогу в цій частині, оскільки підготування доказової бази здійснювалось адвокатом під час написання позовної заяви, про що вказано у акті, та оплачено у складі 6000 грн за 4 години роботи.
Щодо участі адвоката у судових засіданнях, суд зазначає, що судове засідання 17.06.2020 тривало 9 хв., 24.06.2020 - 19 хв., про що свідчать протоколи судових засідань. Виходячи із розрахунку витраченого адвокатом часу на перебування у судових засіданнях, суд приходить до висновку, що у цій частині підлягають задоволенню вимоги про стягнення витрат у розмірі 700 грн. (вартість 1 хв. часу - 25 грн * 28 хв.).
Загальновідомим є факт того, що проїзд до суду не є юридичною послугою та може відноситись до складу витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача.
Суд зазначає, що час на проїзд до приміщення суду не може вважатися правничою допомогою у тому числі ще з урахуванням того, що п.5.4 договору передбачено оплата позивачем інших витрат, що не пов'язані із наданням юридичних послуг (що є предметом договору, визначеному у п.1.1 договору), тобто, у даному випадку витрати часу на проїзд компенсуються позивачем його адвокату як інші витрати.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника контролюючого органу на наявність численної судової практики у даній категорії спорів як на підставу для визначення вартості послуг адвоката завищеною, оскільки сама по собі наявність судових рішень у інших справах не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими судовими рішеннями та складністю предмета даного спору, підготуванням тексту позовної заяви та доказів, тощо.
Щодо аргументів відповідача стосовно наявності спору у справі №520/4467/2020 та їх схожості за предметом спірних правовідносин, суд зазначає, що такі доводи не можуть слугувати підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу у даному спорі, оскільки з позовною заявою про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000513306 від 19.12.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00005793306 від 19.12.2019, адвокат звернувся до суду 12.03.2020, при цьому позовна заява у справі №520/4467/2020 надійшла до суду 03.04.2020, тобто, надання правничої допомоги позивачу щодо підготування позовної заяви у даній справі передувало наданню саме такого виду правничої допомоги у справі №520/4467/2020, про що свідчить, у тому числі, дата авансової оплати послуг. Правову оцінку розміру витрат на правничу допомогу у справі №520/4467/2020 надано судом у додатковому рішенні від 23.06.2020.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була співмірною зі складністю предмета спору, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8700 грн.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін, у тому числі і щодо наявності спору у справі №520/4467/2020, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду достатньо для ухвалення рішення щодо заяви позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 132-143, 241-246, 250, 252, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8700 (вісім тисяч сімсот) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове судове рішення у повному обсязі виготовлено 23 липня 2020 року.
Суддя О.Г. Котеньов