Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 липня 2020 р. № 520/7622/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (м-н Конституції, буд.1,Палац Праці,3 під., 4 пов., м. Харків,61200) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського віддалення щодо припинення виплати ОСОБА_1 страхових виплат та скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м.Харкова №5 від 31.01.2018 р. та постанову №2012/27904/5562/27 від 10.07.2017 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення.
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з липня 2017 року шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Ощадбанк", МФО 351823), а також здійснити виплату ОСОБА_1 усієї суми заборгованості за страховими виплатами за період з липня 2017 року по липень 2020 року виключно однією сумою шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 відкритий у АТ "Ощадбанк" МФО 351823.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку у Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, як внутрішньо переміщена особа, згідно довідки №6326020009 від 08.11.2016 року, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Позивач зазначає, що він перестав отримувати призначені, але не одержані своєчасно виплати за період з 01.07.2017 року по липень 2020 року.
Вважає підставу для не виплати відповідачем страхових виплат незаконною, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 18.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Представник відповідача, у наданому до суду відзиві на позов, проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 01.11.2016р. Страхові виплати були призначені та виплачені за період з 01.11.2016 р. по 30.06.2017 р., згідно довідки ВПО від 08.11.2016 №6326020009. Страхові виплати було припинено з 01.07.2017 на підставі п.6 ч. 1 статті 46, ч.2 ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальні страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІУ.
Відповідач зазначає, що страхові виплати було припинено з 01.07.2017 року у зв'язку з не підтвердженням місця проживання на підставі постанови Відділення від 10 липня 2017 року №2012/27904/5562/27. Зазначає також, що суми соціальних виплат (в даному випадку з 01.07.2017 року), які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Вважає, що позивач не навів та не надав жодного доказу на підтвердження фактичного перебування за час спірного періоду за місцем обліку ВПО - м. Харків, а тому, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Також відповідач посилався на порушення позивачем строку звернення до суду, встановленого КАС України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як встановлено за матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 03 листопада 1998 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 15-20).
Також зі змісту позову вбачається, що позивач у зв'язку з втратою професійної працездатності на 20 %, що підтверджується Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги Серії 10 ААА №012974, виданої Перевальським МСЕК 27.08.2010 р. (а.с. 21-22) отримав право на отримання щомісячних страхових виплат, згідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції на території м.Перевальськ Луганської області, а також з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, ОСОБА_1 покинув своє постійне місце проживання та переїхав до м.Харкова, де і став на облік, як внутрішньо переміщена особа, про що було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.11.2016 за №6326020009.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку у Відповідача з 01.11.2016. Страхові виплати були призначені та виплачені за період з 01.11.2016 по 30.06.2017 згідно довідки ВПО від 08.11.2016 №6326020009.
Страхові виплати було припинено з 01.07.2017 на підставі п.6 ч. І статті 46, ч.2 ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальні страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІУ (далі Закон №1105-ХІУ).
При цьому, як вказано позивачем та підтверджено відповідачем, з 01.07.2017 р. страхові виплати позивачу були припинені у зв'язку із не підтвердженням місця проживання на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м. Харкова №5 від 31.01.2018 р.
10.07.2017 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення прийнято постанову №2012/27904/5562/27 "Про припинення щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 з 01 липня 2017 року (а.с. 14).
Листом № 15.02-14/3952 від 18.06.2019 року у відповідь на запит представника позивача - адвоката Грінченко В.М. Харківське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області повідомило, що здійснення щомісячних страхових виплат на користь ОСОБА_1 припинено постановою №2012/27904/5562/27 від 10.07.2017 на підставі пункту 6 частини першої статті 46, частини 2 статті 16 Закону від23.09.1999 №1105-ХГУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (а.с. 12-13).
Вважаючи вищевказані дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення - протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стосовно правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон N 1706-VII).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 вищевказаної статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").
Згідно статті 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Статтею 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" також визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Нарахування та проведення страхових виплат урегульовано у декількох нормативних актах:
1) статті 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;
2) статті 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку;
3) Законі України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII та має назву "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначає відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.5, 6 та 8 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.
У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Крім того, статтею 46 Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
За положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" КМУ визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації).
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що також підтверджується довідками №6326020009 від 08.11.2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради.
Доказів скасування вказаної довідки відповідачем до суду не надано, а відтак, довідка є чинною.
Відповідач зазначає, що припинив страхові виплати позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, з 01.07.2017 року у зв'язку із не підтвердженням місця проживання на підставі рішення від 31.01.2018 р. комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м. Харкова №5 від 31.01.2018 р.
Згідно постанови від 10.07.2017 р. №2012/27904/5562/27, підставою для її прийняття зазначено на підставі п.6 ч. 1 статті 46, ч.2 ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальні страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІУ.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що ОСОБА_1 не навів та не надав жодного доказу на підтвердження фактичного перебування за час спірного періоду за місцем обліку ВПО - м. Харків, тобто, що позивачем не підтверджене місце проживання.
Між тим, судом зазначається, що жодних доказів того, що позивач не проживає у місті Харкові відповідачем не надано.
Крім того, перелік підстав припинення виплати страхових виплат є вичерпним і передбачає можливість припинення страхової виплати з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Поряд із цим, слід зазначити, що непідтверджене місце проживання не є передбаченою законом підставою для припинення страхових виплат.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах. Копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право (пункт 1.18 зазначеного Порядку).
01 жовтня 2014 року КМУ прийняв постанову № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якою установлено: особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення АТО або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду відповідно до пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.
11 грудня 2014 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийняло постанову № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.
Як зазначено в пункті 1 цього Порядку, він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №509, відповідно до Закону № 1706-VII.
Виходячи з вищевикладеного, постановами Кабінету Міністрів України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.
Таким чином, в силу положень вказаних вище законодавчих актів, на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення, на обліку в якому перебуває позивач, покладено обов'язок нарахувати та виплатити позивачу раніше призначені страхові виплати.
З приводу позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення щодо припинення ОСОБА_1 страхових виплат з 01.07.2017 року, суд зазначає, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. В даному випадку щодо припинення виплати суб'єктом владних повноважень були вчинені активні дії, шляхом прийняття відповідної постанови від 10.07.2017 №2012/27904/5562/27.
Стосовно вимог скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Шевченківського району м. Харкова №5 від 31.01.2018 р. суд зазначає, що припинення страхових виплат позивачу відбулось вже з липня 2017 року на підставі постанови відповідача від 10.07.2017 №2012/27904/5562/27, а також враховуючи те, що позивачем позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради заявлено не було, через що у позовній вимозі про скасування такого рішення - слід відмовити.
Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість зі сплати страхових виплат позивачу виникла, починаючи з 01 липня 2017 року по теперішній час страхові виплати позивачу не сплачуються . На підтвердження наявності заборгованості з виплати страхових виплат ОСОБА_1 за інший період до матеріалів справи не надано.
З огляду на висновки суду щодо скасування Постанови Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення від 10.07.2017 №2012/27904/5562/27 "Про припинення щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 з 01.07.2017 року, суд вважає, що належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення нарахувати та виплати страхові виплати ОСОБА_1 , починаючи з 01 липня 2017 року по теперішній час.
Щодо строків звернення позивачем до суду з вказаним позовом суд зазначає, що згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Окремо Верховний Суд зазначив, що неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав би судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяців.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання страхових виплат є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті, судовий збір, відповідно до вимог ст. 139 КАС України стягується з відповідача на користь державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під., 4 пов., м.Харків, 61200) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати Постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення від 10.07.2017 року №2012/27904/5562/27 "Про припинення щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 з 01.07.2017 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення (адреса: м-н Конституції, буд.1, Палац праці, 3 під'їзд, 4, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 41313928) нарахувати та виплати страхові виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ), починаючи з 01 липня 2017 року шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Ощадбанк", МФО 351823.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати страхової виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313328; м-н Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61200) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у. м.Києвї/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 липня 2020 року.
Суддя Бідонько А.В.