14 липня 2020 р. Справа №480/5433/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 18.10.2016 по 31.01.2019 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 18.10.2016 по 31.01.2019 року із встановленням для обчислення місяця підвищення (базового місяця) листопад 2016 року та з одночасною щомісячною виплатою фіксованої (встановленою раніше) суми індексації.
Свої вимоги мотивує тим, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2019 року №28 його звільнено з військової служби у запас, проти всупереч чинного законодавства йому не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 18.10.2016 по 31.01.2019 року. Він звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з питань виплати індексації грошового забезпечення та йому видана довідка від 30.10.2019 року №205/Ф та №206/Ф про те, що нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не проводились. Тому йому має бути виплачена індексація грошового забезпечення відповідно до ст.2,4,6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.1-1, 2,4-6 Порядку індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Ухвалою від 24.12.2019р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.01.2020р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.16-22), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців необхідно здійснювати з квітня 2018 року, а виплату індексації грошового забезпечення - за умови перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації в грудні 2018 року і становив 3,7 %. Тобто, право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настає в грудні 2018 року за індексом 3,7 %. Відповідно до роздавальних відомостей № 353 від 27.12.2018 та № 23 від 30.01.2019, банківських відомостей №249 від 28.12.2018 та № 21 від 31.01.2019 в грудні 2018 року та січні 2019 року індексація грошового забезпечення за грудень 2018 року та січень 2019 року позивачу нараховувалась та була виплачена. Зазначає, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року до лютого 2018 року у Міністерства оборони України не було. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Ухвалою від 24.03.2020р. розгляд справи вирішено проводити з повідомленням сторін.
29.04.2020р. та 17.06.2020р. судові засідання відкладені внаслідок неприбуття сторін у судове засідання та введення на усій території України режиму карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 зі змінами від 22.04.2020р. №291 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
В судовому засіданні позивач позовні вимог підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.67), надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.78).
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.10.2016 року № 243 старший лейтенант ОСОБА_1 зарахований на всі види забезпечення з 18.10.2016 року в військовій частині польова пошта НОМЕР_2 (на даний час - військова частина НОМЕР_1 ), а відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.10.2016 року № 245 справи та посаду прийняв та з 20.10.2016 року приступив до виконання службових обов'язків за посадою начальника розвідки штабу реактивного артилерійського дивізіону військово частини польова пошта НОМЕР_2 (а.с.23-25).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2019 року № 28 позивач виключений зі списків особового складу частини у зв'язку зі звільненням останнього в запас (а.с.9).
ОСОБА_1 вказує на те, що він звертався до командування військової частини з питань виплати індексації грошового забезпечення, внаслідок чого отримав довідки від 30.10.2019 року № 205/Ф та № 206/Ф, згідно з якими індексація грошового забезпечення за період з 18.10.2016р. до 31.01.2019р. йому не виплачувалась (а.с.10-11,44).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами «103».
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (зі змінами, далі - Порядок №1078).
Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
При вирішенні даного спору відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Як слідує з картки облікового рахунку позивача за період з листопада 2016 року до грудня 2017 року (а.с.59-60), ОСОБА_1 у період з грудня 2016 року до грудня 2017 року не виплачувалася індексація.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзацом 2 пункту I-1 Порядку №1078 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
З картки облікового рахунку позивача за період з листопада 2016 року до грудня 2017 року (а.с.59-60) вбачається, що в грудні 2016 року йому було підвищено посадовий оклад до 970грн.
Абзацом 1 пункту I-1 Порядку №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Отже, у зв'язку з тим, що величина індексу споживчих цін за вищевказані періоди перевищувала поріг індексації з травня 2017 року до березня 2018 року, тому відповідачем неправомірно за цей період індексація не нараховувалась та не виплачувалась, відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2017р. до 01.03.2018р. та в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2017р. до 01.03.2018р. підлягають задоволенню.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Посилання відповідача на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року до лютого 2018 року у Міністерства оборони України не було, як поважну причину не проведення її нарахування та виплати суд відхиляє, оскільки належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідна військова частина, такі кошти відсутні, суду не надано.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, вказані відповідачем у відзиві обставини не позбавляють його обов'язку провести нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Разом з тим, величина індексу споживчих цін за період з березня 2018 року до листопада 2018 року не перевищувала поріг індексації, тому відповідачем правомірно за цей період індексація не нараховувалась та не виплачувалась, відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Крім того, індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації в грудні 2018 року і становив 3,7%. Тобто, право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настає в грудні 2018 року за індексом 3,7 %. Відповідно до роздавальних відомостей № 353 від 27.12.2018 та № 23 від 30.01.2019, банківських відомостей №249 від 28.12.2018 та № 21 від 31.01.2019 в грудні 2018 року та січні 2019 року індексація грошового забезпечення за грудень 2018 року та січень 2019 року позивачу нараховувалась та була виплачена (а.с.28-29,74), тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, на підставі досліджених доказів, аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням, суд зазначає наступне.
Питання встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах регламентоване статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Як вбачається із матеріалів справи, судом при задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, ухвалено рішення зобов'язального характеру.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч.1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
З огляду на вище наведені норми законодавства, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень. Суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, після його прийняття, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про його виконання. Проте, таке рішення приймається судом у разі наявності відповідних підстав.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Крім того, суд зауважує, що у випадку невиконання судового рішення відповідачем у добровільному порядку, його виконання може бути забезпечене у примусовому порядку органами Державної виконавчої служби України.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку, що підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2017р. до 01.03.2018р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 9 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.05.2017р. до 01.03.2018р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 липня 2020 року
Суддя О.О. Осіпова