з питань забезпечення позову
23 липня 2020 року м. Рівне №460/3788/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді С.А. Борискін, розглянувши клопотання позивача по справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив:
-визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-21242-17 від 27.02.2019, скасувати нарахування єдиного внеску за 2017 рік, 2018 рік в сумі 18276,72 грн. та зобов'язати Головне управління ДПС у Рівненській області привести у відповідність дані в інтегрованій картці платника.
Ухвалою суду від 23.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справі по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 23.07.2020 на 14:30 год.
22.07.2020 позивачем через ВДЗ (канцелярію) суду подано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області від 27.02.2019 №Ф-21242-17.
Заява мотивована тим, що державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову від 19.02.2020 №61018486, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , який отримує дохід у ТОВ "Компанія РСТ", у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 20304,39 грн. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, до ухвалення рішення в адміністративній справі. Оскільки правомірність (неправомірність) прийняття вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області від 27.02.2019 №Ф-21242-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн. буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду адміністративної справи №460/3788/20, то стверджувати на даний час про це неможливо, а тому позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке звернено стягнення при примусовому виконанні відповідної постанови. З наведеного, позивач просив заяву задовольнити та вжити заходів забезпечення позову.
За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для його розгляду, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
В силу вимог ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З системного аналізу вказаної норми права судом встановлено, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю; 3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; 4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист; 5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. При чому, кожна з наведених обставин є самостійною.
Згідно із абз.2 п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності труднощів виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, судом встановлено, що 27.02.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області винесено вимогу про сплату податкового боргу (недоїмки) №Ф-21242-17 на суму 18276,72 грн.
Вважаючи її протиправною та такою, що прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб визначений Конституцією та законами України, позивач звернувся до суду з позовною заявою про скасування такої вимоги.
Судом також встановлено, що державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Данічкіною Антоніною Леонідівною 19.02.2020 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №61018486. Зазначена постанова винесена при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-21242-17 У від 27.02.2019, виданої Головним управлінням ДПС у Рівненській області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Рівненській області заборгованості в сумі 18276,72 грн. Постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Компанія РСТ". Зазначено про необхідність здійснення відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача Головного управління ДПС у Рівненській області у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 20304,39 грн.
Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
З аналізу вказаних норм права, судом встановлено, що виключно у випадку узгодження суми боргу (недоїмки), яка визначена у вимозі, у контролюючого органу виникає право на звернення її до примусового виконання.
Разом з тим, позивачем оскаржено у судовому порядку вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2019 №Ф-21242-17 про стягнення з нього недоїмки (боргу) з єдиного внеску у сумі 18276,72 грн.
Оскільки органом державної виконавчої служби звернуто стягнення на доходи позивача, на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2019 №Ф-21242-17 У, то позивачем в обґрунтування заяви наведено достатні аргументи на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Примусове стягнення з позивача сум недоїмки зі сплати єдиного внеску, у разі оскарження до суду вимоги про сплату такої недоїмки, свідчить, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, внаслідок втручання у його право власності.
Як було зазначено судом, позивач оскаржує у судовому порядку вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2019 №Ф-21242-17, яка є виконавчим документом.
На переконання суду, наслідком продовження примусового виконання органом ДВС за вказаною вимогою, надісланою до органу ДВС як узгодженою, при її судовому оскарженні, може бути те, що відновлення порушених прав боржника (заявника), у випадку визнання в подальшому такої вимоги судом протиправною та її скасування, виявиться істотно ускладненим, з огляду на фактичне стягнення коштів з заявника, а, відтак, наявні підстави для зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Сукупність наведених обставин вказує на існування об'єктивної необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, так як невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача.
За правилами ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Таким чином, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом: зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2019 №Ф-21242-17 У на суму заборгованості 18276,72 грн., прийнятої Головним управлінням ДПС у Рівненській області, - до набрання рішенням суду у справі №460/3788/20 законної сили.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2019 №Ф-21242-17 У на суму заборгованості 18276,72 грн., - до набрання рішенням суду у справі №460/3788/20 законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повну ухвалу суду складено 23.07.2020
Суддя С.А. Борискін