про залишення позовної заяви без руху
22 липня 2020 року м. Рівне№460/5251/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.П. Зозуля, перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив суд:
1. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за втрату частини пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 47 748,88 грн., які були виплачені у жовтні 2019 року ;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити, згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з липня 2011 року по жовтень 2019 року, на суму пенсії 47 748,88 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 ст.161 цього Кодексу також передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як встановлено судом, позивач оскаржує дії відповідача стосовно не проведення виплати компенсації за втрату частини пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, за період з липня 2011 року по жовтень 2019 року на суму пенсії 47 748,88грн., які були виплачені у жовтні 2019 року.
У позовній заяві позивач також посилається на те, що у постанові від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пенсія стає "нарахованою" в момент призначення і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни. Тобто, пенсія є нарахованою не з моменту її нарахування відповідачем на виконання судового рішення, а з моменту її призначення. Також, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зважаючи на те, що невиплата пенсії відбулася з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Висновки Великої Палати Верховного Суду є застосовними і щодо статей 122 та 123 КАС України.
З приводу вказаних обґрунтувань, суду необхідно вказати наступне.
У п. 63 постанови від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку та вказала, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством (п. 65, 66).
Необхідно зазначити, що у справі № 815/1226/18 предметом спору є відмова пенсійного органу у відновленні виплати пенсії особі, яка виїхали на постійне місце проживання за кордон, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на виплату якої, гарантовано Конституцією України.
Однак, у вказаній справі позивач оскаржує дії відповідача стосовно не проведення виплати компенсації за втрату частини пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, за період з липня 2011 року по жовтень 2019 року на суму пенсії 47 748,88грн., яка була виплачена у жовтні 2019 року.
Відтак, на вказані правовідносини не поширюються правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18.
Зважаючи, що позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити виплату компенсації за втрату частини пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка виплачена у жовтні 2019 року, а позов надійшов до суду лише 17.07.2020, то суд дійшов висновку, що позовну заяву подано з порушенням строку звернення до суду з дня, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. А тому твердження позивача про те, що позов подано з дотриманням строку звернення до суду - не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно із ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст. 169 КАС України).
За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху.
Позивачу недоліки позовної заяви слід усунути у спосіб , який передбачає подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Д.П. Зозуля