Справа № 420/6835/19
23 липня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач просить:
визнати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №858529 від 10 квітня 2019 року, та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.02.2020 р. № 858529, про відмову у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, протиправними;
визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.03.2020 р. № 951060858529 про відмову у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. та у зв'язку зі зміною грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді - протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, здійснити перерахунок, нарахування та виплату у розмірі 90 % суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 15 березня 2019 року № 47 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 05 грудня по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру винагороди 98287, 20 гривень, яка складається з посадового окладу в сумі 61 429,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 49143,60 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, здійснити перерахунок, нарахування та виплату у розмірі 90 % суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 15 березня 2019 року № 48 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року, виходячи з розміру суддівської винагороди 110167,20 гривень, яка складається з посадового окладу в сумі 68 854,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 41312,20 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, здійснити перерахунок, нарахування та виплату у розмірі 90 % суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року № 06- 21/39/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року, виходячи з розміру суддівської винагороди 124687,20 гривень, яка складається з посадового окладу в сумі 77729,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 46757,70 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, здійснити перерахунок, нарахування та виплату у розмірі 90 % суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року № 06-21/270/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, виходячи з розміру суддівської винагороди 210 200 гривень, яка складається з посадового окладу в сумі 131 375 гривень та доплати за вислугу років в сумі 78825 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Ухвалою від 20.11.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст. 263 КАС України.
28.11.2019 року (вх. № 44862/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
03.12.2019 року (вх. № 45722/19) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Ухвалою від 19.12.2019 року зупинено провадження у справі.
24.06.2020 року (вх. № 24230/20) позивачем до канцелярії суду подано заяву про зміну позовних вимог.
02.07.2020 року (вх. № 25448/20) позивачем до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
Ухвалою від 23.07.2020 року поновлено провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
21.03.2019 року позивач звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою № 1776 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надала довідки Одеського апеляційного суду № 47 та № 48 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 3723 грн. з 04.12.2018 року та 4173 грн. з 01.01.2019 року.
Однак, рішенням № 858529 від 10.04.2019 року позивачу було відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, 10.03.2020 року позивач отримала довідку № 06-21/270/2020 Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання за вказаною довідкою, однак відповідач 16.03.2020 року прийняв рішення № 951060858529 про відмову в перерахунку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зокрема, зазначено, що згідно Закону України від 15.02.2018 року № 2415, яким внесено зміни до пункту з розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016р. № 1774 (зі змінами) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. За таких обставин, відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Одесі, яке на даний час приєднано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі довідки Одеського апеляційного суду від 15.03.2019 року № 47 про суддівську винагороду - належне ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягає перерахунку з 04.12.2018 року, виходячи з розміру суддівської винагороди 98287,20 грн., яка складається з посадового окладу в сумі 61429,50 грн. (3723 грн. х 15 мінімальних заробітних плат х коефіцієнт 1,1), доплати за вислугу років в сумі 36857,70 грн. (а.с. 46).
На підставі довідки Одеського апеляційного суду від 15.03.2019 року № 48 про суддівську винагороду - належне ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягає перерахунку з 01.01.2019 року, виходячи з розміру суддівської винагороди 110167,20 грн., яка складається з посадового окладу в сумі 68854,50 грн. (4173 грн. х 15 мінімальних заробітних плат х коефіцієнт 1,1), доплати за вислугу років в сумі 41312,70 грн.(а.с. 48).
21.03.2019 року позивач звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою № 1776 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та надала довідки Одеського апеляційного суду № 47 та № 48 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру мінімальної заробітної сплати 3723 грн. з 04.12.2018 року та 4173 грн. з 01.01.2019 року, однак, рішенням № 858529 від 10.04.2019 року позивачу було відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 50).
21.01.2020р. Одеським апеляційним судом видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-21/39/2020, згідно якої станом на 01.01.2020р. його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 124687,20 грн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці №858529 від 03.02.2020р. позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Одеським апеляційним судом № 06-21/39/2020 від 21.01.2020р.
10.03.2020р. Одеським апеляційним судом видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-21/270/2020, згідно якої станом на 01.01.2020р. його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 210200,00 грн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці №951060858529 від 16.03.2020р. позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Одеським апеляційним судом № 06-21/270/2020 від 10.03.2020р.
В оскаржуваному рішенні відповідачем, зокрема, зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. у справі №1-15/2018/(4085/16) визнано неконституційним п. 25 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проте на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням вказаного Рішення.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Положеннями ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з чч.1, 2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч. 1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12.02.2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016р. у справі №4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічні положення також містяться у ч.4 ст.142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Абзацами 1 та 2 п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Конституційним Судом 04.12.2018 року прийнято рішення №11-р2018, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 3 статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»). Це положення підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.01.2011 - 6 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2012 - 8 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2013 - 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2014 - 12 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2015 -15 мінімальних заробітних плат».
Також, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якого «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України від 02.06.2016 №1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами.
В частині 3 резолютивної частини рішення також вказано, що положення частин 3 та 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453- VI «Про судоустрій і статут суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192- VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Конституційний Суд України в наведеному рішенні відновив права суддів на отримання посадового окладу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з 01.01.2015 року, а також зазначив, що положення частини 3 статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону №192) звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Таким чином, положення частини 3 статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону №192) суперечить частинам 1 та 2 статті 26 Конституції України.
Також, Конституційний Суд України вказав, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону № 2453 (у редакції Закону №192) є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Таким чином, саме з 04.12.2018 р. втратили чинність положення ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, та відновили свою дію положення цієї статті в її первинній редакції, а саме «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом», а отже саме з 04.12.2018 року збільшився розмір суддівської винагороди працюючих суддів за рахунок збільшення розміру посадового окладу.
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) зазначив, що виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів, а тому у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 мотивувальної частини).
Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного грошового утримання суддів у відставці) зазначивши, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині 1 статті 55 Конституції України (абзац 1 пункту 3 мотивувальної частини).
Таким чином, Конституційний Суд України неодноразового наголошував на тому, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
Також, відповідно до 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 р., перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Положення вказаного нормативного акту визначають період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок. При цьому дата, з якої у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в спірному випадку, не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набув права на такий перерахунок.
В спірному випадку не змінилися розміри складових суддівської винагороди, а внаслідок визнання неконституційними окремих положень Закону відновлено право суддів на отримання суддями місцевих судів посадового окладу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у позивача виникло з 04.12.2018 р., з прийняттям рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) та з моменту підвищення грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, що відповідає вимогам Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також абз.2 п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 року становить 3723 грн., а з 01.01.2019 року - 4173 грн.
Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 р. становить 1921,00 грн., що в свою чергу призвело до збільшення посадового окладу судді за відповідною посадою.
З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у зв'язку із зміною посадового окладу судді апеляційного суду з 04.12.2018 р., 01.01.2019 р., раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці, підлягає перерахунку.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону №1402-VІІІ, чинного на час їх виникнення.
За таких обставин, відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06-21/39/2020 від 21.01.2020р.
Статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Отже, поняття суддівської винагороди є комплексним, а перелік зазначених її складових є вичерпним.
Відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.
Застосування норм ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Отже, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 334/3253/17, від 15 липня 2019 року у справі № 740/1894/17.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (зі змінами) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати 10740 гривень.
Суд звертає увагу, що наведені вище положення, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ПФУ в Одеській області є правонаступником Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 858529 від 10.04.2019 року; зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського апеляційного суду № 47 та № 48 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 р.
Відповідно до ч. 3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді З 1 січня 2020 року становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч. 1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з тим, «Прикінцевими та перехідними» положеннями Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пп.1 п. 24 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019 р., виключено п.п. 22, 23 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011, зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
Суд акцентує увагу, що Конституційним Судом України 18.02.2020 р. ухвалено Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22,23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.
Зокрема, даним рішенням було визнано, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України вважав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
За таких умов, був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ, яким визначалось, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Суд враховує, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013р. № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци 5, 6 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013).
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.
Відповідно до положень Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» від 1998 р. рівень винагороди за виконання суддями професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку і, таким чином, вплинути на їхню незалежність та неупередженість.
У Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи від 13.10.1994 р. № (94)12 та від 17.11.2010 р. №(2010)12 передбачено, що кожна держава має забезпечити узгодженість між статусом, винагородою суддів і гідністю їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Тому суддівську винагороду необхідно розглядати і як «запобіжник» вчинення корупційних правопорушень суддями.
Крім того, Монреальською універсальною декларацією про незалежність правосуддя від 1983 р. установлено, що строк перебування суддів на посадах, їхня незалежність, соціальні гарантії, адекватна оплата і умови праці гарантуються законом і не можуть скорочуватися.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. № 294-IX установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2102 грн.
Таким чином, з 1 січня 2020 року змінилась складова суддівської винагороди.
Відповідно до пп. 1 п.24 розділу ХІІ «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII, розмір посадового окладу судді для судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно п. 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 р., перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивачем до заяви від 21.03.2019р. було надано органу Пенсійного фонду України видану Одеським апеляційним судом довідку № 06-21/39/2020 від 21.01.2020р., що оформлена у відповідності з вимогами зазначеного вище Порядку.
Крім того, 10.03.2020р. Одеським апеляційним судом видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-21/270/2020, яку позивачем було подано відповідачу.
Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці №858529 від 03.02.2020р., №951060858529 від 16.03.2020р. позивачу протиправно відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок, виданих Одеським апеляційним судом № 06-21/39/2020 від 21.01.2020р., № 06-21/270/2020 від 10.03.2020р., в зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування.
Довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання (у даному випадку довідки, видані Одеським апеляційним судом № 06-21/39/2020 від 21.01.2020р., № 06-21/270/2020 від 10.03.2020р.) згідно вищевказаного Порядку є підставою для здійснення такого перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 .
Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020р., положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, перерахунок, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі № 2-р/2020.
Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув саме з 01.01.2020р., та 19.02.2020 р.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі виданої Одеським апеляційним судом довідки № 06-21/270/2020 від 10.03.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020р., оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені п. 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № №1402-VIII, якими визначалось, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005р. №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та законом про статус суддів.
Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 8.06.2016р. за №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Суд акцентує увагу на тому, що запровадження Законом №1402-VIII правила, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці покликана забезпечити єдність статусу судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя, зі статусом судді у відставці.
Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень ст.ст. 126, 130 Конституції України, ст. 142 Закону №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності порядку проведення перерахунку, оскільки підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що підтверджене відповідною довідкою, яку надав позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач вийшов у відставку з посади судді у 2016р. та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та останнє має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, а також, враховуючи рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 р., суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці №№ 858529 від 10.04.2019 р., є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно виданих Одеським апеляційним судом довідок № 06-21/39/2020 від 21.01.2020р., № 06-21/270/2020 від 10.03.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 01.01.2020р. та 19.02.2020 р. відповідно.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про здійснення перерахунку, нарахування та виплати судді у відставці ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі 90%, оскільки це не було предметом розгляду УПФУ в Одеській області та є передчасними позовними вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 858529 від 10.04.2019 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського апеляційного суду №47 та № 48 від 15.03.2019 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 р.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці № 858529 від 03.02.2020 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, здійснити перерахунок, нарахування та виплату суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року № 06-21/39/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 951060858529 від 16.03.2020 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Одеським апеляційним судом № 06-21/270/2020 від 10.03.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 р.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2020 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.