Справа № 420/7776/19
17 липня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вул.Гоголя,19,оф.1, м.Одеса, 65082), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул..Лєскова,9, м.Київ, 01011) про визнання протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 06 вересня 2019 року щодо стягнення з боржника основної винагороди, винесеної у виконавчому провадженні №55491724, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вул.Гоголя,19,оф.1, м.Одеса, 65082), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул..Лєскова,9, м.Київ, 01011), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 06 вересня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди, винесеної у виконавчому провадженні № 55491724.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В., перебувало виконавче провадження № 55491724 з примусового виконання виконавчого листа №2-1239/09, виданого 07.12.2017 року Малиновським районним судом м Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором № 014/0058/74/73965 від 27 квітня 2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі начальник; Київського відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, - у загальному розмірі 824173, 25 грн - солідарно.
В подальшому, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.08.2019 року виконавчий лист № 2-1239/09, виданий 07.12.2017 року Малиновським районним судом м. Одеси, повернено стягувачу без виконання.
4 листопада 2019 року до місця проживання позивача прийшов чоловік, який представився приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М., та повідомив про намір здійснити продаж належного ОСОБА_1 , нерухомого майна, за рахунок реалізації якого планує задовольнити вимоги виконавчого документу, який перебуває у нього на виконанні.
З Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадженні позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження № 60004131, що перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляком В. М., зі стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В.
В зв'язку з чим, позивач звернувся до приватного виконавця із заявою про ознайомлення і матеріалами виконавчого провадження та про надання копій виконавчого документу, на підставі якого здійснюється примусове стягнення з ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 60004131.
11 грудня 2019 року внаслідок ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження 60004131 стало відомо про те, що 06 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г. В., по виконавчому провадженню № 55491724 винесене постанову про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої з ОСОБА_1 стягнуто на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської област Парфьонова Г. В., основну винагороду приватного виконавця в розмірі 82417, 33 грн.
ОСОБА_1 , повністю не погоджується з винесеною приватним виконавцем постановою про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 55491724 від 06 вересня 2019 року, оскільки вважає, що відсутні законні підстави для винесення приватний виконавцем оскарженої постанови, у зв'язку з чим позивач звернулась даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.3493/20 від 27.01.2020 року в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши що відповідно до ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем. Оскільки відповідач є приватним виконавцем положення зазначених статей щодо виконавчого збору до нього застосовуються обмежено лише в частині що не суперечить ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" яка регулює порядок стягнення основної винагороди.
Відповідно до ч.7 ст.31 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Приймаючи постанову про стягнення основної винагороди, при відкритті виконавчого провадження, приватний виконавець не знає і не може знати яку суму йому вдасться стягнути фактично. За таких обставин він у повній відповідності до ч.3 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає свою винагороду виключно у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню.
Вказане саме по собі виключає протиправність постанови про стягнення основної винагороди від 06.09.2019 а відповідно виключає і підстави для задоволення заявленого позову.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримуючи доводи викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
09.01.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55491724 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1239/09 виданого 07.12.2017 року, виданого Малиновським районним суду м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 328351, код ЄДРПОУ 23876031 суму заборгованості за кредитним договором №014/0058/74/73965 від 27 квітня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі начальника Київського відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, - у загальному розмірі 824 (вісімсот двадцять чотири) тисячі 173 (сто сімдесят три) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок-солідарно.
Від стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонову Г.В. надійшла заява про повернення виконавчого документа за заявою стягувача відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та залишити виконавчий лист без виконання.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. від 22.08.2019 року, керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою від 06.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В.стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 82 417, 33 грн.
Вважаючи протиправною постанову від 06 вересня 2019 року №55491724 про стягнення виконавчого збору в розмірі 82417,33 грн. з позивача, позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади те органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідне до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження», внконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншим законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковою виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості т об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 5 частини 1 статті 3 вищевказаного Закону передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документі, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною 1 статті 5 вищевказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконанню судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час прийняття спірної постанови), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закон заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Відповідно до пунктів 5 та 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадженні», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно частин 1 та 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державно бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків сум що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконали судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до приписів частин 2 та 3 статті 31 вказаного Закону винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні встановлюється у вигляді: фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно частини 5 статті 31 вказаного Закону, якщо суму, передбачену в частині 4 цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до Фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 7 статті 31 зазначеного Закону передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Приписами частини 11 статті 31 вказаного Закону закріплено, що стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.
Як передбачено частиною 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Приписами статей 40, 42 «Про виконавче провадження» передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Так частиною 3 статті 40 вказаного Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
За приписами частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5^ у разі виконання рішення приватним виконавцем: 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Як встановлено частинами 1 та 2 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: І) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувана на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувана; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувана та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Відповідно до приписів пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року № 643. приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку. встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Тобто, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів, є здійснення приватним виконавцем дій з фактичного виконання рішення.
Проте, у спірних правовідносинах приватним виконавцем не забезпечено ані повного, ані часткового виконання виконавчого документа майнового характеру.
Як зазначалося вище, приватним виконавцем повернено виконавчий лист стягувачу без виконання за заявою стягувана та постановою від 22.08.2019 року повернуто виконавчий документ останньому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, у приватного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, а тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Судові витрати розподілити у відповідності до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вул.Гоголя,19,оф.1, м.Одеса, 65082), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул..Лєскова,9, м.Київ, 01011) про визнання протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 06 вересня 2019 року щодо стягнення з боржника основної винагороди, винесеної у виконавчому провадженні №55491724 - задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича від 06 вересня 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди, винесеної у виконавчому провадженні № 55491724.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вул.Гоголя,19,оф.1, м.Одеса, 65082) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.07.2020 року.
Суддя К.С.Єфіменко
.