Справа № 420/3168/20
22 липня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Тригубенко Ю.Г.;
позивача - ОСОБА_1 ;
представника позивача - Березовського А.А.;
представника відповідача - Чабан О.О.;
представника третьої особи - Шишлюк В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ», про визнання дій протиправними, скасування дозволу, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ», про визнання дій протиправними, скасування дозволу, зобов'язання вчинити певні дії.
До суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Своє клопотання представник третьої особи мотивував тим, що позов подано на поновлення права позивача на безпечне для життя і здоров'я довкілля, яке належить до основних (фундаментальних), природних прав і закріплене в ст.50 Конституції України. Якщо порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані з поновленням порушеного права у сфері екологічних відносин (охорони навколишнього природного середовища), то такі спори відносяться до захисту цивільних (екологічних) прав, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень, тобто відповідача. Ураховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері екологічних відносин та забезпечення права на безпечне для життя та здоров'я довкілля, можна дійти висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня та 03 жовтня 2018 року (справи № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18) та № 757/37024/15-а (провадження № 11-760апп18) відповідно). Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, суд прийшов до висновку, що в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» про закриття провадження у справі необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну «встановлений законом» у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Згідно з ч.6 ст.5 КАС України відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд: визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт ОД 112182280858 об'єкта будівництва «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_2» та скасувати його; зобов'язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради вести відомості до реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування дозволу на виконання будівельних робіт ОД 112182280858 об'єкта «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_2».
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 08.04.2020 року ОСОБА_1 з відкритих джерел стало відомо, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради сприяє у незаконній забудові рекреаційної зони, що вже завдало значної шкоди його інтересам, як мешканцю м. Одеси, шляхом надання замовнику будівництва дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим порушуються екологічні норми, знищуються землі рекреаційного призначення, за своїм цільовим призначення, які спрямовані для повсякденного відпочинку населення, таких як парки, сквери, та інші озеленені території, що активно використовуються населенням для відпочинку дітей. Після отримання дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва: «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_2» за ОД 112182280858, замовник будівництва мав будуватись пансіонат за вказаною адресою, про що міститься інформація на офіційному сайті Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та із змісту реєстру дозвільної документації розміщеного на сайті Державної архітектурно будівельної інспекції України. Наразі, із змісту офіційного сайту Замовника будівництва вбачається, що замість Пансіонату будується будинок з апартаментів «Aura Apart» на 15-ть поверхів. Замовник будівництва на офіційному сайті зазначає, що найкращі в Одесі квадранті метри розташовані саме в «Aura Apart», та закликає заробляти разом шляхом придбання апартаментів за 43500 у. е. Відповідно до генерального плану міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 6489-VI від 25.03.2015 р., будівництво «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_2», розташоване в рекреаційній зоні із цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для проектування та будівництва пансіонату-профілакторію сімейного (код 07.01). Відповідно до плану зонування території (зонінг) міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1316-VІІ від 19.10.2016 р., будівництво «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_2», розташоване в зоні установ відпочинку та туризму КВТ. Отже, ані положенням генерального плану міста Одеси, ані положенням плану зонування території (зонінг) міста Одеси не передбачено будівництво 15-ти поверхового житлового будинку апартаментів, які «Aura Apart» закликає покупців до придбання їх для подальшого заробітку.
Суд зазначає, що предметом адміністративної справи є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень (дозвіл на виконання будівельних робіт), яке порушує право позивача та інших осіб на належні та безпечні умови життя, в тому числі, шляхом доступу до місць загального відпочинку населення, таких як парки, сквери тощо, яке гарантовано державою України позивачу положеннями ст.2 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року та ст.3 Конституції України.
Вказане й обумовлює суспільний інтерес, який підлягає захисту під час розгляду цієї справи, що виключає можливість визначення даного спору як приватноправового.
Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 року по справі № 822/450/16 зазначив, що порушення права особи на безпечне навколишнє середовище та комфортні умови проживання, яке порушено внаслідок протиправних рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які призвели до недотриманням суб'єктом містобудівної діяльності будівельних норм та стандартів, вимог містобудівної документації на місцевому рівні, дає право такій особі звернутися до адміністративного суду для захисту порушеного права.
Тобто, посилання заявника, що позов направлено на поновлення прав позивача у сфері екологічних відносин та забезпечення права на безпечне для життя та здоров'я довкілля, тому цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, вказаний спір належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства Одеським окружним адміністративним судом.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 6, 19, 238, 239, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ», про визнання дій протиправними, скасування дозволу, зобов'язання вчинити певні дії.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Повний текст ухвали складено 23 липня 2020 року.
Суддя М.М. Кравченко