Справа № 420/3168/20
22 липня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Тригубенко Ю.Г.;
позивача - ОСОБА_1 ;
представника позивача - Березовського А.А.;
представника відповідача - Чабан О.О.;
представника третьої особи - Шишлюк В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ», про визнання дій протиправними, скасування дозволу, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ», про визнання дій протиправними, скасування дозволу, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ», про визнання дій протиправними, скасування дозволу, зобов'язання вчинити певні дії та зупинено дію дозволу на виконання будівельних робіт ОД 112182280858, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» та будь-яким іншим особам здійснювати підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:39:008:0003 площею 0,1594 га та земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:39:008:0002 площею 0,1 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1.
До суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову. У вказаному клопотанні представник третьої особи просить суд: скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року по справі № 420/3168/20.
В обґрунтування поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявник вказує, що в ухвалі суду першої інстанції не зазначено у чому полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, не вказується у чому будуть полягати дії, які спрямовані на відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, та які значні витрати може понести саме позивач у зв'язку з відновленням порушених його суб'єктивних прав. Про відсутність факту відсутності порушень екологічних норм та відсутності негативного впливу на навколишнє середовище вказують відомості Експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1» від 22 червня 2018 року за № 7-255-17-ЕП/КО. Застосування забезпечення позову у вигляді зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт ОД 112182280858, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» та будь-яким іншим особам здійснювати підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:39:008:0003 площею 0,1594 га та земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:39:008:0002 площею 0,1 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 порушить майнові права численних інвесторів, а також майбутніх власників нежитлових приміщень пансіонату-профілакторію, що уже перерахували значний обсяг коштів. Зважаючи на багатомільйонні витрати на будівництво, подальше відновлення майнових прав вказаних осіб фактично виключається.
Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч.2 ст.157 КАС України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Відповідно до ч.3 ст.157 КАС України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» про скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд: визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт ОД 112182280858 об'єкта будівництва «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1» та скасувати його; зобов'язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради вести відомості до реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування дозволу на виконання будівельних робіт ОД 112182280858 об'єкта «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1».
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 08.04.2020 року ОСОБА_1 з відкритих джерел стало відомо, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради сприяє у незаконній забудові рекреаційної зони, що вже завдало значної шкоди його інтересам, як мешканцю м. Одеси, шляхом надання замовнику будівництва дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим порушуються екологічні норми, знищуються землі рекреаційного призначення, за своїм цільовим призначення, які спрямовані для повсякденного відпочинку населення, таких як парки, сквери, та інші озеленені території, що активно використовуються населенням для відпочинку дітей.
Після отримання дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва: «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1» за ОД 112182280858, замовник будівництва мав будуватись пансіонат за вказаною адресою, про що міститься інформація на офіційному сайті Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та із змісту реєстру дозвільної документації розміщеного на сайті Державної архітектурно будівельної інспекції України.
Із змісту офіційного сайту Замовника будівництва вбачається, що замість Пансіонату будується будинок з апартаментів «Aura Apart» на 15-ть поверхів. Замовник будівництва на офіційному сайті зазначає, що найкращі в Одесі квадранті метри розташовані саме в «Aura Apart», та закликає заробляти разом шляхом придбання апартаментів за 43500 у. е.
Відповідно до генерального плану міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 6489-VI від 25.03.2015 р., будівництво «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1», розташоване в рекреаційній зоні із цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для проектування та будівництва пансіонату-профілакторію сімейного (код 07.01). Відповідно до плану зонування території (зонінг) міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1316-VІІ від 19.10.2016 р., будівництво «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1», розташоване в зоні установ відпочинку та туризму КВТ.
Отже, ані положенням генерального плану міста Одеси, ані положенням плану зонування території (зонінг) міста Одеси не передбачено будівництво 15-ти поверхового житлового будинку апартаментів, які «Aura Apart» закликає покупців до придбання їх для подальшого заробітку.
Позивач вказує, що предметом оскарження у даній справі є дозвіл ОД 112182280858, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на виконання будівельних робіт об'єкта будівництва «Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1», на земельних ділянках рекреаційного призначення у прибережній захисній смузі. Із змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається очевидна протиправність дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт ОД 112182280858, а відтак і очевидна протиправність самого дозволу.
Відповідно до експлікації до генерального плану міста Одеси зона під будівництво маркована за номером 99 із визначенням «ПРИМОРСЬКИЙ РЕКРЕАЦІЙНИЙ (ПАРКОВИЙ) ЦЕНТР». Земельні ділянки розташовані в рекреаційній зоні та мають рекреаційне призначення.
Згідно із статтею 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, яка перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель, а отже не допускається розміщення будівель, споруд і комунікацій, які не передбачені для відпочинку, занять спортом і обслуговування лісового господарства.
Позивач стверджує, що Одеська міська рада не приймала рішення про зміну функціонального призначення території під забудову, а отже і діяльність, яка перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням забороняється. Будівництвом 15-ти поверхового будинку з апартаментів наноситься невідворотна шкода екосистемі узбережжя м. Одеси та навколишньому середовищу. Факти щоденного будівництва підтверджуються численними статями ЗМІ в Інтернет виданнях, фотозйомкою та відео записом проведення будівельних робіт.
Оскільки вказана земельна ділянка знаходяться менше ніж 100 м до лінії урізу води, що є рекреаційною зоною, пляжною зоною, що є частиною прибережно-захисної смуги, то будівництво у будь-якому разі супроводжується непоправним втручанням в навколишнє середовище. Кожного дня будівельні роботи тривають, під час яких вже зруйновано шари ґрунту, заливається все бетоном, що спричиняє втрату рекреаційної зони у даній території.
Пансіонат-профілакторій сімейного типу не належить до жодного об'єкта, перелічених в ст.90 Водного кодексу України. Замовник вже здійснює продаж фізичним особам запланованої нерухомості та реалізує останню як апартаменти, що підтверджує відсутність оздоровчого призначення об'єкта.
На підставі зазначеного, позивач вважає, що приймаючи рішення про надання Дозволу на виконання будівельних робіт, посадові особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради діяли протиправно, в порушення ст.5, п.п.2, 3 ч.4 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва від 15 серпня 2019 року № 01-06/200 гранично допустима висота будівлі пансіонату - профілакторію сімейного типу згідно з наданими матеріалами складає біля + 49,900 м. При цьому, в процесі проектування висота будівлі підлягає уточненню з урахуванням забезпечення надійності стійкості берегових схилів, дотримання нормативного часу інсоляції прилеглої забудови та вимог таблиці 7.1 ДБН В. 1.1-12:2014 «Будівництво у сейсмічних районах України», ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», ДБН В.1.1-45:2017 «Будівлі і споруди в складних інженерно - геологічних умовах» та ДБН В, 1.2-5:2007 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів. Науково - технічний супровід будівельних об'єктів».
Вказаними містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об'єкта будівництва передбачено, що у складі проектної документації необхідно розробити заходи щодо забезпечення надійності стійкості берегових схилів, попередньо отримавши погодження та рекомендації щодо проведення берегозахисних заходів в управлінні інженерного захисту міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. А також передбачити заходи щодо організації відведення стічних вод з ділянки проектування та оточуючих територій з урахуванням природнього рельєфу місцевості попередньо отримавши технічні умови та погодження профільних інженерних служб.
Суд зазначає, що застосований засіб забезпечення позову є відповідним видом забезпечення позову по відношенню до позовних вимог, який направлений саме на фіксацію правового та фактичного стану спірного будівництва до вирішення спірних правовідносин по суті, водночас, не виключає можливість продовження будівництва після розгляду даної справи по суті (у випадку відмови в задоволенні позову).
Посилання заявника, як на підставу для скасування вжитих заходів забезпечення позову, що в ухвалі суду не зазначено у чому полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, не вказується у чому будуть полягати дії, які спрямовані на відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, та які значні витрати може понести саме позивач у зв'язку з відновленням порушених його суб'єктивних прав, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного провадження було підтверджено факт реалізації приміщень будівництва третім особам, зокрема, для ведення ними господарської діяльності, що також свідчить про обґрунтованість застосування заходів забезпечення позову, застосування яких унеможливить завершення будівництва (до розгляду справи по суті) та набуття третіми особами права власності на об'єкти спірного будівництва, з приводу якого немає правової визначеності щодо його законності.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XІІ, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського суду з прав людини, що визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справи «Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії» та «Libert проти Бельгії»).
У справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).
Вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів передбачена Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини: «Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі».
Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної і непоправної шкоди та ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованого статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також при необхідності забезпечити ефективну і доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. Відповідно, за даних обставин, невиконання Державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов'язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею. Вказівка Європейського суду з прав людини про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, але також упевнитися в тому, що захист, що надається заявнику Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику. Тимчасові заходи направлені на державу-відповідача. У деяких виключних випадках тимчасові заходи можуть бути направлені Судом і на заявника («Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia», «Савченко проти Росії»). У міждержавних справах рішення може бути направлене на обидві сторони («Україна проти Росії» (І, ІІІ).
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
На підставі вказаних обставин суд прийшов до висновку про необхідність вжиття попередніх тимчасових заходів у справі, що в даному випадку має метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті, які відповідають предмету позову та не тягнуть фактичного вирішення спору по суті.
У вказаному клопотанні про скасування заходів забезпечення позову представник третьої особи фактично висловлює свою незгоду з ухвалою суду про забезпечення позову.
Згідно з ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» про скасування заходів забезпечення позову є невмотивованим, оскільки не містить належного обґрунтування та правових підстав для скасування вжитих заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.4 ст.157 КАС України ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Згідно з ч.5 ст.157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.2, 6, 77, 150, 151, 154, 157, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ» про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ», про визнання дій протиправними, скасування дозволу, зобов'язання вчинити певні дії.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Повний текст ухвали складено 23 липня 2020 року.
Суддя М.М. Кравченко