Справа № 420/403/20
22 липня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши в загальному позовному провадженні у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОУКРАЇНА" до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, третя особа на стороні позивача фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги (припису) № 105777 від 13.01.2020 р. про демонтаж елементу вуличної торгівлі,-
І. Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОУКРАЇНА", звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, третя особа на стороні позивача фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в якому просило:
Визнати протиправним та скасувати вимогу (припис) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради №105777 від 13 січня 2020 року про демонтаж елементу вуличної торгівлі.
ІІ. Аргументи сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Вимогою (приписом) відповідач №105777 від 13.01.2020 р. зобов'язав позивача демонтувати елемент вуличної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 власними силами за власний рахунок.
Вимога (припис) вручена позивачу який є власником пристрою зарядного для автомобілів типів УЗЭ 10 та УЗЭ 20 як побутовим приладом, який є частиною електромережі нежитлових приміщень які позивач використовує згідно з договором від 13.08.2019 р. з власником нерухомого майна ФОП ОСОБА_1 .
Позивач, вважає вимогу (припис) протиправною та такою, що належить до скасування, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є власником 13/1000 нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування №526 від 24.04.2018, який внесено до Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В., реєстраційний номер нерухомого майна 880325051101, Загальна площа (кв.м): 10973.3, опис: об'єкт в цілому складається з: літ. "А" - контора їдальня; літ. "Б" - адміністративний корпус та матер. склад; літ. літ. "G, g, Е"- склади; літ. "Г"- вагова, літ. "Ж" - склад - магазин; літ. " g 1" - навіс; літ. "Й"- адміністративна будівля"; літ. "Z"- камера пилу; літ. "М"- трансформаторна підстанція; літ. '"L" - будівля артезіанської свердловини; літ.літ. "Q, П, п" - цех; літ. "Р" -ділянка ТЗІЛ; літ. С- будівельна ділянка; літ. "Т"- туалет; літ. "Ф" - гараж; літ. літ. "X, Ч, Я, 'Ь" - адміністративні будівлі.
13.08.2019 року позивач та ФОП ОСОБА_1 уклали договір про співпрацію за умовами, якого ФОП ОСОБА_2 надав частину твердого покриття для встановлення пристрою за адресою АДРЕСА_1.
Позивач зазначив, що за всіма зовнішніми ознаками та у відповідності до визначення поняття «елемент вуличної торгівлі» спірний об'єкт - пристрій зарядний для автомобілів типів УЗЭ 10 та УЗЭ 20 не є елементом вуличної торгівлі. Не є окремо розташованим, є складовою частиною електромережі нерухомого майна, яке слід ідентифікувати як електроустаткування будівель тобто сукупність електротехнічних пристроїв, які, будучи встановленими в будівлі, забезпечують - комфорт для діяльності людей. Сюди відносять побутові електричні прилади, все, що відноситься до штучного освітлення, всі пристрої, які уможливлюють роботу ліфтів, системи вентиляції, опалення, водопостачання, зарядження акумуляторних батарей та іншого, відповідно на нього не розповсюджується компетенція відповідача.
Отже, позивач вважає, що з вказаних технічних характеристик пристрою та технічних характеристик нерухомого майна, вбачається, що останні не можуть бути віднесені до малих архітектурних форм та тимчасових споруд, елементів вуличної торгівлі, тому підстав для їх демонтажу немає, оскільки знесення - об'єктів нерухомого майна, у разі здійснення самочинного будівництва, здійснюється у порядку передбаченому ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 376 ЦК України виключно на підставі рішення суду.
21.01.2020 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 12.02.2020 р.
20.03.2020 р. ухвалою суд здійснив перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне та призначив підготовче судове засідання.
Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.
Від представника позивача, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
13.07.2020 р. ухвалою суд залучив в якості третьої особи на стороні позивача фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
18.02.2020 р. від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він у задоволенні позову просив відмовити, з підстав викладених у відзиві.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що 12.01.2020р., працівниками відповідача проведено обстеження елементу торгівлі - електрозарядної станції за адресою прив'язки: АДРЕСА_1, за результатами якого встановлено, що елемент вуличної торгівлі розміщений без погодження з районною адміністрацією та укладеного з відповідачем договору на право розміщення елементів вуличної торгівлі, про що зазначено в акті обстеження. Тобто, елемент вуличної торгівлі мав ознаки протиправно розміщеного.
На підставі того, що елемент вуличної торгівлі мав ознаки протиправно розміщеного, працівниками відповідача видано припис № 105777 від 13.01.2020р. про демонтаж елемента вуличної торгівлі власними силами в строк до 19.01.2020р. В приписі зазначено «суб'єкт господарювання невідомий», оскільки жодної офіційної інформації про власника (користувача) ЕВТ арі на елементі, ані фізичними особами за адресою розміщення ЕВТ не надано.
Таким чином, представник відповідач вважає, що діяв згідно з встановленими органами місцевого самоврядування нормами та вимога (припис) про демонтаж елементу вуличної торгівлі є цілком правомірною.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З'ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши письмові докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.
ІІІ. Обставини, встановлені судом.
Так, суд встановив, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 08.06.2018 р., номер запису №107310200000377368.
Основні види діяльності позивача: код КВЕД 27.90 - виробництво іншого електричного устаткування; код КВЕД 27.11 - виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; код КВЕД 27.12 - виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; код КВЕД 27.20- виробництво батарей і акумуляторів; код КВЕД 43.21 - електромонтажні роботи; код КВЕД 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, код КВЕД 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; код КВЕД 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; код КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 33.12 - ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; код КВЕД 33.13 - ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; код КВЕД 33.14 - ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; код КВЕД 33.20 - установлення та монтаж машин і устаткування; код КВЕД 35.11 - виробництво електроенергії (основний); код КВЕД 35.12 - передача електроенергії; код КВЕД 35.13 - розподілення електроенергії; код КВЕД 35.14 - торгівля електроенергією, що підтверджується детальною інформацією про юридичну особу (а.с.17-20).
ОСОБА_1 є власником 13/1000 нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування №526 від 24.04.2018, який внесено до Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В., реєстраційний номер нерухомого майна 880325051101, Загальна площа (кв.м): 10973.3, опис: об'єкт в цілому складається з: літ. "А" - контора їдальня; літ. "Б" - адміністративний корпус та матер. склад; літ. літ. "G, g, Е"- склади; літ. "Г"- вагова, літ. "Ж" - склад - магазин; літ. " g 1" - навіс; літ. "Й"- адміністративна будівля"; літ. "Z"- камера пилу; літ. "М"- трансформаторна підстанція; літ. '"L" - будівля артезіанської свердловини; літ.літ. "Q, П, п" - цех; літ. "Р" -ділянка ТЗІЛ; літ. С- будівельна ділянка; літ. "Т"- туалет; літ. "Ф" - гараж; літ. літ. "X, Ч, Я, 'Ь" - адміністративні будівлі (а.с.9-12).
13.08.2019 року позивач та ФОП ОСОБА_1 уклали договір про співпрацю за умовами, якого ФОП ОСОБА_3 надає частину твердого покриття та забезпечує підведення до місця розташування станцій зарядки для електромобілів точки підключення, встановлення лічильника активної енергії для встановлення пристрою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-16).
12.01.2020р., працівниками відповідача проведено обстеження елементу торгівлі - електрозарядної станції за адресою прив'язки: АДРЕСА_1, за результатами якого встановлено, що елемент вуличної торгівлі розміщений без погодження з районною адміністрацією та укладеного з відповідачем договору на право розміщення елементів вуличної торгівлі, про що зазначено в акті обстеження. Тобто, елемент вуличної торгівлі мав ознаки протиправно розміщеного.
13.01.2020 р. відповідач видав вимогу (припис) №105777про демонтаж елемента вуличної торгівлі власними силами в строк до 19.01.2020р. В приписі зазначено «суб'єкт господарювання невідомий», оскільки жодної офіційної інформації про власника (користувача) за вказаною адресою розміщення ЕВТ не надано.
Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.
IV Джерела права та висновки суду.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого; комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами,
Згідно з ч.3 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Відповідно до пп.1.1. п.1 Положення про управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради у новій редакції, затвердженого рішенням Одеської міськради № 4184-VII від 30.01.2019 р., Управління є виконавчим органом Одеської міської ради і створено відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до пп.2.2.21. пп.2.1. п.2 цього положення завданнями є Управління здійснення заходів з демонтажу тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі, встановлених без улаштування фундаментів, заглиблених у землю.
Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Одесі, затверджені рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013р. № 3961-VI.
Згідно з п. 1.1 Правил розміщення тимчасових споруд торговельного, бутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі (далі - Правила) розроблені на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 28 Законну України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011р «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» та врегульовує питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі, також - ТС) та елементів вуличної торгівлі (далі, також - ЕВТ) на території міста Одеси.
Пунктом 1.2 передбачено, що Правила регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі.
Пунктом. 1.4 Правил встановлено, що Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради є уповноваженим органом, визначеним Одеською міською радою для регулювання діяльності з дотримання фізичними та юридичними особами Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі.
Вказаним пунктом Правил передбачено, що елементи вуличної торгівлі - це окремо розташовані торговельні автомати, лотки, ємності, торговельне обладнання, низькотемпературні прилавки, інші пристрої для роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності, платіжні термінали, паркомати, споруди соціально-культурного чи іншого призначення, що не відносяться до ТС, відкриті (літні) майданчики, у складі яких відсутні помости, огорожі, намети, шатри.
Відповідно до копії сертифікату відповідності у рядку «Продукція» визначено - «Пристрій зарядний для електромобілів типів УЗЗ-10 та УЗЗ-20».
В п.п 1.1 розділу І Договору про співпрацю №ОД 13/08/2019-1 зазначено: «Сторони домовилися спільно діяти з метою отримання фактичних результатів у вигляді прибутку від спільної господарської діяльності, для цього Сторона 1 надає частину твердого покриття, забезпечує підведення до місця розташування станцій зарядки для електромобілів точки підключення, встановлення лічильника активної енергії, а Сторона 2 встановлює на ньому станції зарядки для електромобілів та бере на себе витратну частину».
В п.п 1.2 даного розділу вказано, що станція зарядки належить Стороні 2 на праві власності.
Таким чином, враховуючи технічну характеристику спірного об'єкта відповідно до його сертифікату та мети укладення, процитованого вище договору про співпрацю (отримання фактичних результатів для отримання прибутку), суд не погоджується з аргументами позивача, що даний об'єкт є електроустаткуванням будівлі, який забезпечує комфорт для діяльності людей. На думку суду, спірний об'єкт є пристроєм для роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності та підпадає під визначення терміну - «елемент вуличної торгівлі».
Відповідно до ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
Пунктом 13.13 Правил встановлено, що у разі порушення порядку встановлення, розміщення та експлуатації елементів торгівлі Уповноважений орган, звертається до власника (користувача) елемента торгівлі із вимогою (приписом) про усунення порушень у визначений строк. У разі невиконання власником (користувачем) елемента торгівлі вимоги (припису) Уповноваженого органу про усунення порушень, демонтаж, елементів торгівлі здійснюється Уповноваженим органом у відповідності до розділу 16 цих Правил, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що у приписі про демонтаж об'єкту вуличної торгівлі №105777 від 13.01.2020 року окрім адреси, за якою знаходиться спірний об'єкт відсутні будь-які ідентифікуючі дані елементу вуличної торгівлі. Адже відповідно до змісту позовної заяви та доданих до нього документів позивач сам визнає той факт, що об'єкт, зазначений у приписі, належить йому на праві власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача не належать до задоволення.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
6. Позивач- Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОУКРАЇНА», адреса: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 66/1, код ЄДРПОУ: 42210549.
Відповідач - Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, адреса: 65074 м. Одеса, вул. Косовська, буд 2-А код ЄДРПОУ 25830731.
Третя особа - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1
Суддя: О.Я. Бойко
.