Справа № 420/5386/20
22 липня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 23 червня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050006279 від 03.06.2020 про відмову в призначенні пенсії;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи з 21.09.1989 по 15.12.1997 у ПКФ «Автосервіс» до страхового стажу роботи ОСОБА_1 ;
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення, а саме з 27.05.2020 довічно.
Ухвалою суду від 30 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком протиправно не включено періоди роботи з 21.09.1989 по 15.12.1997 у ПКФ «Автосервіс» до страхового стажу роботи.
14 липня 2002 року до суду від відповідача за вх. №27382/20 надійшов відзив (а.с.63-66), у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував вказавши, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 21.09.1989 по 15.12.1997 у ПКФ «Автосервіс» у зв'язку з відсутністю ідентифікаційного коду підприємства на печатці, якою засвідчено підпис посадової особи, яка внесла запис у трудову книжку про звільнення.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами та з відзивом на позов відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27 травня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.37).
До вказаної заяви позивачем було додано наступні документи:
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.46);
- паспорт серії НОМЕР_1 (а.с.41-45);
- трудову книжку НОМЕР_4 (а.с.55-62) та №761 (а.с.52-54);
- військовий квиток НОМЕР_6 від 17.10.1978 року (а.с.47, 48);
- диплом НОМЕР_7 від 29.07.1983 року (а.с.49, 50).
Рішенням Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050006279 від 03.06.2020 року (а.с.35) відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (27 років). В рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 21.09.1989 року по 15.12.1997 року на посаді контролера в ПКФ «Автосервіс» у зв'язку з відсутність коду ЄДРПО підприємства на печатці.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої права та охоронювані інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Отже, передумовою застосування статті 26 Закону №1058-IV є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.
Змістом частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.1).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).
Судом встановлено, що підставою відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є не врахування до загального страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 21.09.1989 року по 15.12.1997 року.
Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 вбачається, що протягом вказаного періоду останній працював в ПКФ «Автосервіс» (кооператив «Надежда 2» до реорганізації), про що внесено відповідний запис.
Однак, відповідач не вважає такий запис у трудовій книжці достовірним через відсутність коду ЄДРПОУ підприємства на печатці, якою засвідчено підпис посадової особи, яка внесла запис у трудову книжку про звільнення.
Оцінюючи такі посилання відповідача, суд зазначає наступне.
У відповідності до абз.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на час звільнення позивача з ПКФ «Автосервіс»), підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.
Вимог щодо зазначення на печатці ідентифікаційного коду юридичної особи зазначений Закон не містив.
Опис печаток і штампів був визначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року № 643 (далі - Інструкція № 643).
Однак, Інструкція № 643 не містила такої вимоги до печаток суб'єктів господарювання як обов'язкове зазначення коду ЄДРПОУ підприємства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 було затверджене Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (далі - Положення № 276), яким вперше встановлено вимогу щодо зазначення номеру, що присвоюється суб'єкту господарювання під час його державної реєстрації.
Так, у відповідності до абз. 3 п. 11 Положення № 276 (у первісній редакції) на печатках і штампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
У зв'язку з прийняттям вказаного Положення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 1994 року № 379 були внесені зміни до Інструкції № 643. Зокрема, п. 4.2 вказаної інстанції було доповнено новим абзацом, який передбачав, що на печатках і штампах суб'єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію.
Разом з тим, зазначені нормативно-правові акти не передбачали визнання недійсними раніше виданих печаток та не встановлювали для суб'єктів підприємницької діяльності обов'язку здійснити заміну печатки у зв'язку із встановленням новим вимог до її оформлення.
З 01 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України, відповідно до ч.7 ст.58 якого на печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта включено до державного реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.
Положеннями п.4 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було установлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Отже, фактично на час роботи позивача в ПКФ «Автосервіс» законодавцем не ставились вимоги щодо обов'язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства.
При цьому, ані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ані Порядком №637 не встановлено критерію оцінки оформлення трудової книжки при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком. Встановлення такого критерію відповідачем у даному випадку не обумовлено жодним нормативно-правовим актом, а тому пенсійний орган діяв поза межами правового регулювання, що суперечить ст. 19 Конституції України.
Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 зробив висновок, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050006279 від 03.06.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи з 21.09.1989 року по 15.12.1997 року у ПКФ «Автосервіс» до страхового стажу роботи ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд зазначає, що у рамках даної справи судом досліджувалося виключно питання щодо підстав для включення періоду з 21.09.1989 року по 15.12.1997 року до загального страхового стажу, оскільки саме з цих обставин виник спір, проте питання щодо загального страхового стажу та включення до нього інших періодів у урахуванням заявлених позовних вимог та наявних у суду доказів наразі не вирішується.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком з моменту звернення до пенсійного фонду довічно, суд вважає її передчасною, оскільки розрахунок страхового стажу для призначення пенсії з урахуванням періоду роботи в ПКФ «Автосервіс» має здійснити саме відповідач, з огляду на що, суд вбачає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти відповідне рішення за заявою ОСОБА_1 від 27.05.2020 року з урахуванням висновків суду у даній справі. Саме таким способом, на думку суду, права та інтереси позивача будуть забезпечені у належний правовий спосіб в межах предмету та підстав позову.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції про сплату №38625 від 22.06.2020 року (а.с.7) за одну вимогу немайнового характеру.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи задоволення основної вимоги позивача суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050006279 від 03.06.2020 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи з 21.09.1989 року по 15.12.1997 року у ПКФ «Автосервіс» до страхового стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2020 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя O.A. Вовченко