справа№380/3090/20
23 липня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача від 30 червня 2020 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 380/3090/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині незарахування до трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 02.10.1989 по 31.12.1990 року у Виробничому кооперативі «Оснастка» та з 02.01.1991 по 03.05.1993 у МП «Майстер»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 02.10.1989 по 31.12.1990 року у Виробничому кооперативі «Оснастка» та з 02.01.1991 по 03.05.1993 у МП «Майстер»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію з урахуванням періоду роботи з 02.10.1989 по 31.12.1990 року у Виробничому кооперативі «Оснастка» та з 02.01.1991 по 03.05.1993 у МП «Майстер»;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ненараховану та невиплачену пенсію за період з 11.12.2011 року до моменту ухвалення рішення;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2100 (дві тисячі сто) гривень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02 жовтня 1989 року по 31 грудня 1990 року у Виробничому кооперативі «Оснастка» та з 02 січня 1991 року по 03 травня 1993 року у МП «Майстер».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до трудового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 02 жовтня 1989 року по 31 грудня 1990 року у Виробничому кооперативі «Оснастка» та з 02 січня 1991 року по 03 травня 1993 року у МП «Майстер».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 12 березня 2020 року з урахуванням періодів роботи з 02 жовтня 1989 року по 31 грудня 1990 року у Виробничому кооперативі «Оснастка» та з 02 січня 1991 року по 03 травня 1993 року у МП «Майстер» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2100 (дві тисячі сто) гривень суд у рішенні зазначив, що позивачем не додано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували їх понесення, а тому підстави для їх розподілу відсутні.
21 липня 2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява від 30 червня 2020 року про ухвалення додаткового рішення у справі.
Вказана заява мотивована тим, що 18 червня 2020 року суд ухвалив рішення у справі № 380/3090/20 про задоволення позову ОСОБА_1 частково. Однак, суд не здійснив розподіл судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 2100,00 грн., у зв'язку з ненаданням позивачем підтверджуючих документів.
Зауважує, що зазначив у позовній заяві про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи становлять 2100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а про намір долучити докази, які підтверджують розмір зазначених витрат вказав у відповіді на відзив.
Крім того, звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантинні обмеження на всій території України. Зазначає, що відповідно до роз'яснення Верховного Суду щодо продовження процесуальних строків під час дії карантину, процесуальні строки продовжуються на час його дії.
Враховуючи вищенаведене просить суд:
- визнати строк на подання документів, що підтверджують сплату за професійну правничу допомогу таким, що пропущений з поважних причин та поновити його;
- ухвалити додаткове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат.
Вирішуючи подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення у справі суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи положення статей 134 та 139 КАС України сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
Водночас, законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18.
У позовній заяві позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 2100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, у відповіді на відзив, позивач, з посиланням на частину сьому статті 139 Кодексу адміністративного судочинства вказав про те, що документи, які підтверджують понесені судові витрати будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішення суду у цій адміністративній справі ухвалене 18 червня 2020 року. Водночас, заява про ухвалення додаткового рішення у справі та документ про підтвердження понесених витрат на правничу допомогу (квитанція № 47739186 від 11 лютого 2020 року) подані позивачем до суду (здані на пошту для скерування в суд, що підтверджується копією конверта та відомостями сервісу відстеження поштових відправлень Укрпошти, трек-номер 7900824947186) 16 липня 2020 року.
Отже, позивач пропустив імперативно встановлений частиною сьомою статті 139 КАС України п'ятиденний строк на подання доказів, які підтверджують розмір витрат, сплачених ним за надання правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи, що є підставою для залишення без розгляду заяви позивача від 30 червня 2020 року про ухвалення додаткового рішення.
Щодо клопотання про визнання строку на подання документів, що підтверджують сплату за професійну правничу допомогу таким, що пропущений з поважних причин та його поновлення суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання документів, що підтверджують сплату за професійну правничу допомогу позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою встановлено карантинні обмеження на всій території України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», (з наступними змінами та доповненнями) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 до 31 липня 2020 на всій території України встановлено карантин.
Разом з тим, 30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) (чинний, на момент звернення позивача із заявою до суду про ухвалення додаткового рішення у справі), яким розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Суд звертає увагу на те, що вказаним законом не передбачено продовження передбаченого частиною сьомою статті 139 КАС України п'ятиденного строку на подання доказів, які підтверджують розмір витрат, сплачених за надання правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи під час дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою встановлено карантинні обмеження на всій території України, як на підставу для визнання строку на подання документів, що підтверджують сплату за професійну правничу допомогу таким, що пропущений з поважних причин та його поновлення є необґрунтованими.
Жодних інших поважних причин пропуску п'ятиденного строку на подання доказів, які підтверджують розмір витрат, сплачених за надання правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи позивач не зазначає.
Крім того, суд звертає увагу на те, що долучена позивачем квитанція № 47739186 про оплату за надання юридичних послуг датована 11 лютого 2020 року. Згідно вказаної квитанції платником є позивач - ОСОБА_1 . Наведене дає підстави вважати, що зазначена квитанція була наявна у позивача, як під час розгляду справи, так і після ухвалення судом рішення у справі. Водночас, будь-яких об'єктивних чинників, які перешкоджали б поданню такої квитанції до суду у строк, передбачений частиною сьомою статті 139 КАС України, позивачем не вказано.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За таких обставин, оскільки суд не знайшов поважності причин пропуску позивачем строку на подання доказів, які підтверджують розмір витрат, сплачених за надання правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи, у задоволенні клопотання позивача від 30 червня 2020 року про визнання строку на подання документів, що підтверджують сплату за професійну правничу допомогу таким, що пропущений з поважних причин та його поновлення належить відмовити.
Керуючись ст.ст.132, 139, 248, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання позивача від 30 червня 2020 року про визнання строку на подання документів, що підтверджують сплату за професійну правничу допомогу таким, що пропущений з поважних причин та його поновлення - відмовити.
Заяву позивача від 30 червня 2020 року про ухвалення додаткового рішення у справі залишити без розгляду.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України, з урахуванням строків, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 23 липня 2020 року.
Суддя Клименко О.М.