справа №380/1585/20
21 липня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,
з участю представників: позивача Бабій І.М., відповідача Рак З.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Галицька митниця), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 03.02.2020 №UA209000/2020/700018/2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в інтересах позивача до Галицької митниці Держмитслужби подано електронну декларацію від 20.01.2020 №UA209180/2020/008242 для здійснення митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу «TOYOTA AVENSIS» 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1798 см куб., із зазначенням ціни у розмірі 8 700 євро, що відповідає ціні договору (рахунок-фактура). Під час здійснення митного оформлення позивачем подано усі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують митну вартість товару. Натомість Галицька митниця в порушення норм Митного кодексу України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості імпортованого позивачем автомобіля.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації у Галицької митниці виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому митна вартість імпортованого автомобіля вказана 8700 євро, а статистична вартість 9200 євро. З посиланням на статті 337, 361 Митного кодексу України з метою поглибленої перевірки документів та відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України відповідач зобов'язав декларанта надати додаткові документи. У зв'язку із ненаданням декларантом запитуваних документів Галицька митниця 03.02.2020 відмовила у митному оформленні (випуску) транспортного засобу, про що прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 №UA209000/2020/700018/2, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 14 380 євро. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Ухвалою від 28.02.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 30.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання.
Галицькою митницею 23.04.2020 (вх.№21092) подано відзив на позовну заяву.
Представником позивача 28.04.2020 (вх.№3364ел) подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантину, пов'язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).
Судом відкладено судове засідання до 02.07.2020.
Ухвалою суду від 02.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.07.2020.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 14.01.2020 придбав у нерезидента ТзОВ «Сильвія Регула» (Німеччина) транспортний засіб: легковий автомобіль марки «Toyota» модель «Avensis» 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1 798 см куб.
Відповідно до рахунку від 14.01.2020 №1123 автомобіль придбано за ціною 8 700 євро.
Декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Галицької митниці подано електронну декларацію від 20.01.2020 №UA209180/2020/008242 для здійснення митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу. Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість за ціною договору, а саме 8 700 євро.
Для проведення митного оформлення транспортного засобу та на підтвердження ціни товару декларантом надано наступні документи: рахунок від 14.01.2020 №1123; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209040/2020/002653; додатковий аркуш до акта про проведення митного огляду товарів №UA209040/2020/002653; експортну декларацію від 14.01.2020 №MRN20DE800420835177E6; паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_2 ; закордонний паспорт серія та номер НОМЕР_3 .
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості автомобіля відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 №UA209000/2020/700018/2, відповідно до якого митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом визначено у розмірі 14 380 євро.
У рішенні про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 №UA209000/2020/700018/2 причинами прийняття рішення вказано те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку із невідповідністю вимогам пунктів «а» та «б» статті VII ГАТТ. У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких буде визнана митна вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу України. У зв'язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу даного ТЗ на інтернет-сторінці(сайт) «https://www.mobile.de/ru/%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C/Toyota-avensis-vhc:car,srt:price,sro:asc,ms1:24100_4_,frn:2016,frx:2016,ful:petrol,mln:50000,mlx:200000,dmg:false» наявна інформація щодо найдешевшої пропозиції до продажу транспортного засобу ідентичної марки, моделі, схожої комплектації, з порівнянним пробігом за ціною 14 380 євро. Коригування не здійснювалося. Визначена митна вартість - 14 380 євро.
Вважаючи протиправними рішення відповідача від 03.02.2020 №UA209000/2020/700018/2 про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним позовом в суд.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері визначення митної вартості товару при митному оформленні, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу;
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з частиною третьої статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, пунктом 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Саме така правова позиція в подібних правовідносинах сформована Верховним Судом в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення.
Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами.
Посилання відповідача на спрацювання системи управління ризиками, як на підставу для витребування додаткових доказів, судом не враховуються, адже митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього - у разі виявлення підстав - може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому ці виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити.
Посилання відповідача на те, що зазначена в поданому позивачем рахунку від 14.01.2020 №1123 сума не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Вказані докази підтверджують достовірність заявленої позивачем у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення.
При цьому, відповідач не надав суду жодних доказів того, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу), а саме: подряпини лакофарбового покриття; забруднено салон автомобіля.
Слід зазначити, що в Галицької митниці була реальна можливість перевірити задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок від 14.01.2020 №1123 містить відомості про юридичну особу продавця, її адресу та номер телефону, однак відповідачем не вживалися заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару.
Щодо тверджень відповідача, що вартість імпортованого позивачем транспортного засобу не підтверджена документально, тому використана інформація з мережі Інтернет щодо вартості аналогічного автомобіля 14 380 євро, то такі, на переконання суду, є безпідставним та такими, що не ґрунтуються на жодному з методів визначення митної вартості. Згідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а та від 02.04.2019 у справі №809/784/16, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Стосовно доводів відповідача, що в експортній декларації в графі 46 зазначено вартість транспортного засобу 9 200 євро, а декларантом задекларовано 8 700 євро, суд зазначає, що зазначена у експортній декларації №MRN20DE800420835177E6 вартість автомобіля 9 200 євро є статистичною вартістю товару із врахуванням витрат експортера на митне оформлене товару.
Позивач не поніс витрат на транспортування, оскільки імпортований транспортний засіб, переміщувався на належних позивачу легкового автомобіля з причепом (д.н.з. НОМЕР_7/ НОМЕР_5 ), що підтверджується долученими копіями технічних паспортів на них та відображено у експортній та митній деклараціях.
Наведене дозволяє дійти висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування відповідачем митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого рішення.
Судом враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17 щодо аналогічних правовідносинах.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття Галицькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 №UA209000/2020/700018/2.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку рішенню відповідача, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 №UA209000/2020/700018/2 не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача при його прийнятті та порушують право позивача на митне оформлення транспортного засобу у заявленій ним митній вартості, тому його слід визнати незаконними та скасувати, задовольнивши позов повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 1 529 грн 98 к., сплаченого за квитанціями №48304101від 10.03.2020 та №5349-C344-HMXK-9T40 від 23.02.2020.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711) про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 №UA209000/2020/700018/2.
Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43348711) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 1 529 грн (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн 98 к. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 липня 2020 року.
Суддя О.П. Хома