справа №380/2737/20
14 липня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грень Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,
представника позивача Шокала В.С.,
представника відповідача Тістечка Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СММ Груп” до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-
09.04.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю СММ Груп до Галицької митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості: від 05.11.2019 року № UA 209000/2019/201721/2; від 12.11.2019 року № UA 209000/2019/201762/2; від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201797/2; від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201796/2; від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201800/2; від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201801/2; від 20.11.2019 року № UA 209000/2019/201807/2; від 26.11.2019 року № UA 209000/2019/201844/2; від 27.11.2019 року № UA 209000/2019/201855/2; від 28.11.2019 року № UA 209000/2019/201860/2; від 04.12.2019 року № UA 209000/2019/201896/2; від 03.12.2019 року № UA 209000/2019/201894/2; від 10.12.2019 року № UA 209000/2019/210017/2; від 10.12.2019 року № UA 209000/2019/210018/2; від 16.12.2019 року № UA 209000/2019/210040/2; від 19.12.2019 року № UA 209000/2019/210050/2; від 19.12.2019 року № UA 209000/2019/210049/2; від 27.12.2019 року № UA 209000/2019/210104/2; від 27.12.2019 року № UA 209000/2019/210095/2; від 27.12.2019 року № UA 209000/2019/210101/2; від 27.12.2019 року № UA 209000/2019/210103/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.07.2018 між Компанією P.P.H.U. «DELFIN» S.C., що іменується Продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «СММ Груп», що іменується Покупець укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати Покупцю продукцію (товар) згідно з Фактурою, у якій зазначається кількість та ціна товару.
На підставі вказаного контракту, позивачем ввезено товар з описом: «одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися» по 38 митних деклараціях
У всіх митних деклараціях вартість товару за один кілограм позивач задекларував в розмірі 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття (по курсу долара США до гривні).
Позивач зазначає, що жодного разу з боку контролюючих чи правоохоронних органів не виникало зауважень та запитань щодо рівня заявленої позивачем митної вартості товарів та документів, що її обґрунтовують, адже по жодній з цих митних декларацій відповідач не проводив коригування митної вартості. Тобто Львівська митниця ДФС завершувала митне оформлення включно до кінця 2018 року по заявленій позивачем митній вартості.
Також позивач зазначає, що приписи ст.ст. 53, 54 МК України зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Аналіз наведених статей свідчить, що митниця у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначення декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою. При цьому у розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, на думку позивача, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. При цьому вичерпний перелік таких підстав визначений Митним кодексом України. Зазначених вимог чинного законодавства України відповідачем не дотримано. Окрім того, позивач зазначає, що митниця не дотримала встановленого порядку визначення митної вартості товару, передбаченого статтею 57 Митним кодексом України. Згідно з положеннями даної статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 Митного кодексу України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Митного кодексу України. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості. Надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Більш того, в жодному з випадків прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не проводились консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості, адже в ході цих консультацій брокером були б надані представнику митниці документи, щодо ідентичних товарів, які оформлені у митному відношенні по ціні 1,2 дол. США (одяг), 1,22 дол. США (взуття), і відповідач, якщо і вважав, що потрібно коригувати заявлену вартість, то за другим чи третім методом визначення митної вартості повинен був встановити ціну товару саме 1,2 - 1,22 дол. США.
Позивач зазначає, що для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товарів за основним методом і переходу до резервного. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність обґрунтованих сумнівів пов'язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Натомість наведені митним органом сумніви для витребування у декларанта додаткових документів не відповідають наведеним критеріям. Також позивач вказав на те, що органом доходів і зборів, в порушення визначеної митним законодавством процедури, не наведено обґрунтованих підстав для неможливості визначення митної вартості товару шляхом послідовного застосування основного методу.
Таким чином, позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, вважає, що митні декларації містили усі необхідні відомості та обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, до них були додані усі необхідні документи, а тому оскаржені рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач позов не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву долученому до матеріалів справи. Зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст.64 Митного кодексу України та Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року". У ДМВ вказувалось джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, яке є неактуальне за часовими параметрами: у ДМВ в гр. 8 зазначена МД UА209140/2019/101874 від 14.01.2019. Використання таких даних не відповідає вимогам Тлумачних приміток до ст. 7 Угоди. В гр.2 МД - відправником являється польська фірма TELL-TEX GMBH, інформація щодо заявленого відправника відсутня у зовнішньоекономічному контракті. У фактурах зазначено умови поставки DAP-Львів, а в контракті в п.3 (CPT-Львів), контракті в п. 14.1 та 14.3 зазначено, що всі зміни та доповнення вважаються дійсними, якщо вони виконані в письмовій формі. Про жодні зміни в умовах поставок не повідомлялося. У гр.3 CMR не уточнено місто розвантаження товару, хоча умови поставки, зазначені у гр.. 20 МД, DAP м. Львів. Тобто, за маршрутом Львів-Чернівці-Рівне-Ужгород-Житомир-Луцьк-Івано-Франківськ-Берегове, мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. У графі 4 СМR не уточнено місто завантаження, лише вказана країна, в багатьох випадках у гр.4 (місце та дата завантаження) зазначено Szwajcaria та дата, що співпадає з тією, що в гр.21 (місце та дата складання CMR) в Tarnobrzeg (існують сумніви, щодо часових параметрів доставки).
Також, відповідач вказав, що документ під назвою «прайс-лист» насправді не є комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для нього. Митна декларація країни відправлення не надана. Висновок експертного товарознавчого дослідження №19/1/058 від 27.02.2019 стосується іншої партії товару, а ціни, зазначені у висновку є актуальними протягом лютого 2019 року. Також експерт здійснював дослідження без огляду майна і наголосив, що ця обставина є фактором обмеження достовірності висновку щодо даного майна. За іншими деклараціями висновок на вимогу не надходив. Виписка з банківського рахунку не містить жодної інформації, яка дозволила б ідентифікувати проведені транзакції з конкретними партіями товару, та визначити таким чином ціну проданих товарів. Дані платіжні доручення датовані груднем 2018 року.
Представником позивача подано відповідь на відзив у якій зазначено, що у ДМВ в гр. 8 зазначена МД UА209140/2019/101874 від 14.01.2019, оскільки це остання оформлена відповідачем митна декларація без зауважень. Саме вона і є джерелом, керуючись яким визначалась митна вартість за аналогічних обставин і за ціною договору. Рішення про коригування митної вартості Львівської митниці ДФС були оскаржені та в подальшому скасовані в судовому порядку. І після подання аркушів коригування до митних декларацій саме вони можуть бути в подальшому джерелом інформації. На твердження відповідача, що фірма польська, позивач зазначав, що вона зареєстрована у Швейцарії, а у графі 2 вказується інформація про відправника та експортера. Так відправником і є швейцарська фірми TEL-TEX GMBH, а експортером польська Компанія P.P.H.U. «DELFIN» S.C. яка попередньо купує товар у Швейцарії та в подальшому продає позивачеві. Оскільки правовідносини існують між TEL-TEX GMBH та Компанією P.P.H.U. «DELFIN» S.C., то позивачем і не подаються документи про них до митного контролю. Натомість подається СМR, де відображено місце завантаження - Швейцарія. Тобто декларація країни відправлення була подана. Щодо твердження відповідача, що в контракті та в окремих інвойсах вказані різні умови поставки, незважаючи на те, що контракт визначає необхідність внесення всіх змін у письмовій формі, необхідно зазначити, що окремі інвойси і є цією письмовою формою змін по окремих поставках. Термін DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. В наведених твердженнях відповідач наводить хибне трактування умов поставки INCOTERMS-2010. Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19 травня 1956) (далі - Конвенція КДПВ). CMR - це міжнародна товарно-транспортна накладна, це бланк, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися. Правила та коментарі щодо заповнення типової форми міжнародної транспортної накладної (CMR): Графа 3. Вказуються адреса місця вивантаження (склад одержувача). Графа 4. Вказуються адреса місця відвантаження товару і дата завантаження. В усіх поданих до митного контролю CMR вказувалася країна завантаження, дата завантаження і місце вивантаження. Під місцем завантаження відправник вважає саме країну, а не місто, оскільки вказівки Конвенція КДПВ не вказує необхідність зазначати саме місто завантаження.Графа 5. Вказується перелік документів, що додаються. Вписуються номера інвойсів (рахунків - фактур, рахунків - проформ), номер книжки МДП (TIR), якщо є номери сертифікатів (ветеринарного, фітосанітарного, відповідності, тощо). До переліку можливих документів, що додаються, належать: Рахунок-фактура (invoice); Відвантажувальна специфікація (Shipping Spesification); Сертифікат якості, якщо вантажі мають промислове походження; Ветеринарний сертифікат, якщо вантажі мають тваринне походження; Карантинний сертифікат, якщо вантажі мають рослинне походження; Сертифікат про походження (certificate of origin); Акт завантаження. У зовнішньо-економічних операціях, по яких винесені оскаржувані рішення у CMR зазначалася всі наявна інформація. Графа 22. Вказуються фактичний час прибуття під завантаження та вибуття з-під завантаження і завіряються штампом. Графа 23. Вказуються номер подорожнього листа, прізвище водія і штамп підприємства перевізника.Таким чином не було жодного порушення, адже не було ні одного випадку завантаження товару до моменту складання CMR.
Щодо твердження відповідача, про те, що документ під назвою «прайс-лист» насправді не є комерційною пропозицією необмеженому колу осіб, а листом на адресу покупця, який констатує факт відпускних цін продавця для нього, позивач зазначив, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у Постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18: «До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.»
Щодо висновку експертного товарознавчого дослідження, то позивач стверджував, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 327 МК України, орган доходів зборів наділений правом залучати спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного оформлення. У статті 13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена можливість проведення рецензування звіту про оцінку майна, а саме рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Щодо того, що виписка з банківського рахунку не містить жодної інформації, яка дозволила б ідентифікувати проведені транзакції з конкретними партіями товару, та визначити таким чином ціну проданих товарів, а дані платіжні доручення датовані груднем 2018 року, позивач зазначив, що положення зовнішньоекономічного контракту не передбачають передоплату. Як наслідок по кожній поставці, по якій подано товар до митного контролю та прийнято рішення про коригування митної вартості з об'єктивних причин не подано документи, які свідчать про оплату саме цієї партії товару. Однак, зважаючи на систематичність отримання товарів, декларантом позивача до митного контролю подано докази оплати за попередні партії товару. Аналізом вказаних документів можна встановити, що розмір оплати повністю збігається із сумами, вказаними у виставлених рахунках-фактурах.
Щодо проведення консультацій з декларантом, позивач зазначив, що жодних консультацій не було проведено. Посилався на частину 4 статті 57 Митного кодексу України, яка регламентує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Тобто кожен учасник консультацій повинен надати наявну у нього знеособлену інформацію про митні оформлення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, чи товарів, які не є ідентичними чи подібними (аналогічними), однак співпадають по опису та коду товару згідно УКТЗЕД. І за результатами таких консультацій та обміну інформацією вже і приймається рішення. Однак відповідачем не було надано декларанту відомості про наявну у митного органу інформацію, що нівелює саму процедуру консультацій.
Щодо тверджень позивача, що послідовно розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості митниця встановила неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів, позивач стверджує, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Посилається на Постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а та Постанову Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №821/1617/17.
Ухвалою судді від 14.04.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою судді від 19.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
20.07.2018 між Компанією P.P.H.U. «DELFIN» S.C., що іменується продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» (далі - ТОВ «СММ Груп»), що іменується покупець укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2 (далі контракт №1/2), відповідно до якого продавець зобов'язується передати покупцю продукцію (товар) згідно з фактурою, у якій зазначається кількість та ціна товару.
Відповідно до вказаного контракту товариством було ввезено товар з описом одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися, у всіх митних деклараціях вартість товару за один кілограм позивач задекларував в розмірі 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття (по курсу долара США до гривні).
До митних декларацій позивач додав всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товарів.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу;
-надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто зазначена стаття Митного кодексу України не містить норм про контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей саме в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2)другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно із частинами 3-7 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з частинами 4-5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин 1, 2, 4 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Судом встановлено, що декларантом із митними деклараціями подавалися відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.
Однак, Галицькою митницею Держмитслужби скеровувалась вимога щодо необхідності подання позивачем додаткових документів для підтвердження вартості товару.
Суд звертає увагу на те, що в силу ч. 1 ст. 55 МК України митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 809/784/16 (№ К/9901/17149/18).
Законодавством визначений чіткий перелік підстав за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Представником відповідача не доведено та не встановлено судом, які з перелічених обставин слугували підставою для витребування від позивача додаткових документів, оскільки ним було надано документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Дані обставини свідчать про те, що витребовуючи від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, вимог Митного кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що як встановлено під час судового розгляду, позивачем 14.01.2019 ввозився аналогічний товар з описом одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися, по іншому контракту, а 29.12.2018 по цьому ж контракту, який розмитнювався по ціні за кілограм 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття.
Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19.05.1956) (далі Конвенція КДПВ). CMR це міжнародна товарно-транспортна накладна, це бланк, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися.
Правила та коментарі щодо заповнення типової форми міжнародної транспортної накладної (CMR):
Графа 3.Вказуються адреса місця вивантаження (склад одержувача).
Графа 4.Вказуються адреса місця відвантаження товару і дата завантаження.
В усіх поданих до митного контролю CMR вказувалася країна завантаження, дата завантаження і місце вивантаження. Під місцем завантаження відправник вважає саме країну, а не місто, оскільки вказівки Конвенція КДПВ не вказує необхідність зазначати саме місто завантаження.
Графа 5.Вказується перелік документів, що додаються. Вписуються номера інвойсів (рахунків - фактур, рахунків - проформ), номер книжки МДП (TIR), якщо є номери сертифікатів (ветеринарного, фітосанітарного, відповідності, тощо).
До переліку можливих документів, що додаються, належать:
Рахунок-фактура (invoice);
Відвантажувальна специфікація (Shipping Spesification);
Сертифікат якості, якщо вантажі мають промислове походження;
Ветеринарний сертифікат, якщо вантажі мають тваринне походження;
Карантинний сертифікат, якщо вантажі мають рослинне походження;
Сертифікат про походження (certificate of origin);
Акт завантаження.
У зовнішньо-економічних операціях, по яких винесені оскаржувані рішення у CMR зазначалася всі наявна інформація.
Графа 22.Вказуються фактичний час прибуття під завантаження та вибуття з-під завантаження і завіряються штампом.
Графа 23.Вказуються номер подорожнього листа, прізвище водія і штамп підприємства перевізника.
Таким чином не було жодного порушення, адже не було ні одного випадку завантаження товару до моменту виписання CMR.
Твердження про порушення, на думку відповідача заповнення CMR не свідчать про наявність у поданих до митного контролю документах розбіжностей, адже розбіжність повинна бути між декількома документами, чи про наявність у цих документах ознак підробки, адже відсутнє рішення відповідного органу, що свідчило б про підробку документів. Також не вказано, яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Твердження відповідача, що в контракті та в окремих інвойсах вказані різні умови поставки, позивач спростовує тим, що окремі інвойси є письмовою формою змін по окремих поставках.
Суд критично ставиться до зауважень відповідача щодо форми та змісту прайс-листа, адже законодавством не передбачено встановленої форми останнього.
Також, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що поданий позивачем Висновок експертного товарознавчого дослідження від 27.02.2019 за №19/1/058 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом лютого 2019 року, оскільки такі не містять жодних зауважень по суті дослідження, а твердження про те, що ціни на ідентичні товари змінювалися, жодним чином не підтверджені.
Крім того, висновок експертного товарознавчого дослідження замовлявся позивачем на вимогу митниці при перших поставках товару у 2019 році, а саме коли відповідачем вживалися заходи по підняттю митної вартості. Проте, з часу його видання жодних змін по зовнішньоекономічному контракту у позивача не відбулося.
Дана обставина жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням ч. 3 ст. 53 Митного кодексу, отже, не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
Щодо правомірності визначення митної вартості товару відповідачем за шостим (резервним) методом суд зазначає наступне.
Законодавцем встановлений чіткий алгоритм яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що відповідач застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному. Також, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
Згідно з вимог ч.2 ст.64 МК України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 даної статті, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.
Суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, згідно з якою, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
Дані обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідач не дотримався порядку визначення митної вартості товару, передбаченого ст.57 МК України, як наслідок ним було порушено принцип належного урядування відповідно до якого у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) від 20.10.2011).
За таких обставин, відповідачем було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.64 МК України, чим порушено необхідний баланс між приватним інтересом особи з одного боку та інтересом держави з іншого.
Зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості встановлено, що причиною їх прийняття та застосування шостого (резервного) методу слугувала неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
При цьому, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені ст.53 МК України, не подані декларантом; які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів.
Таким чином, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів правомірності спірних рішень, а відтак оскаржувані рішення Галицької митниці Держмитслужби є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості: від 05.11.2019 року № UA 209000/2019/201721/2; від 12.11.2019 року № UA 209000/2019/201762/2; від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201797/2; від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201796/2; від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201800/2; від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201801/2; від 20.11.2019 року № UA 209000/2019/201807/2; від 26.11.2019 року № UA 209000/2019/201844/2; від 27.11.2019 року № UA 209000/2019/201855/2; від 28.11.2019 року № UA 209000/2019/201860/2; від 04.12.2019 року № UA 209000/2019/201896/2; від 03.12.2019 року № UA 209000/2019/201894/2; від 10.12.2019 року № UA 209000/2019/210017/2; від 10.12.2019 року № UA 209000/2019/210018/2; від 16.12.2019 року № UA 209000/2019/210040/2; від 19.12.2019 року № UA 209000/2019/210050/2; від 19.12.2019 року № UA 209000/2019/210049/2; від 27.12.2019 року № UA 209000/2019/210104/2; від 27.12.2019 року № UA 209000/2019/210095/2; від 27.12.2019 року № UA 209000/2019/210101/2; від 27.12.2019 року № UA 209000/2019/210103/2.
Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби місцезнаходження:79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43348711, за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СММ Груп” місцезнаходження:79018, м. Львів, вул. Залізнична, 24, ЄДРПОУ 40746310 судовий збір в сумі 7348 (сім тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.07.2020.