справа №1.380.2019.002193
16 липня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грень Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,
представника позивача Оприска М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ1522/1402/АВ/ФС від 25.10.2018
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області Мітіним В.С. 24.09.2018 складено акт інспекційного відвідування та припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1522/1402/АВ/П, у якому зазначено, що в порушення вимог ст. 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 мав місце неодноразовий допуск працівника до виконання трудової функції без видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу та не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником робити. Зокрема, вказано, що в ході інспекційного відвідування за виконанням трудової функції о 15:10 год 21.09.2018 виявлено наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 25.10.2018 Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О.О. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ 1522/894/АВ/ФС.
Позивач не погоджується з висновками відповідача, стверджуючи, на час інспекційного відвідування (24.09.2018) за фактичною адресою: АДРЕСА_3 здійснювали господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 . В трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 на вказаний час перебували та виконували на час інспекційного відвідування свої посадові обов'язки: ОСОБА_7 - кухар (трудовий договір від 30 2018 року, наказ № Л2-0000000003 від 30.03.2018) та ОСОБА_8 (трудовий договір від 06.09.2018 року) - адміністратор. Вказаного в Акті інспекційного відвідування не зазначено. ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір ФОП ОСОБА_1 про виконання певного об'єму робіт, який за своєю правовою природою не є трудовим договором. Наведене підтверджується цивільно-правовим договором, специфікаціями, актами приймання-передачі, претензією (копії додаються). Не відбувалося допуску до виконання роботи в якості найманого працівника і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Позивач зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відсутні трудові правовідносини та ФОП ОСОБА_1 не здійснював фактичного допуску вказаних осіб до роботи. Відповідно, у посадових осіб ТУ Держпраці у Львівській області були відсутні приводи та підстави, передбачені законом для винесення постанови про притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП, відтак, вважає оскаржувану постанову протиправною.
Окрім того, позивач вказує, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.12.2018 провадження у справі №461/7591/18 про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.
Вказаною постановою встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відсутні трудові правовідносини та ФОП ОСОБА_1 не здійснював фактичного допуску вказаних осіб до роботи. Відповідно, у посадових осіб ГУ Держпраці у Львівській області були відсутні приводи та підстави, передбачені КУпАП для заведення адміністративної справи та складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ФОП ОСОБА_1 за ч.3 статті 41 КУпАП.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що за результатами інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи) яка використовує найману працю ФОП ОСОБА_1 зафіксовано порушення ним вимог ч.1, ч. 3 ст.24 КЗпП України, ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", а саме допущення до роботи ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, під час інспекційного відвідування інспектором відібрано пояснення у ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в яких зазначено, що ОСОБА_3 стажується, ОСОБА_4 , ОСОБА_10 стажується, ОСОБА_5 працює за цивільно-правовим договором. Відповідач вказує, що в даному випадку працівники, що нібито проходили стажування не є студентами вищого або учнями професійно-технічного навчального закладу, з якими укладено договір про проходження стажування з Підприємцем, також було відсутнє направлення на стажування від центру зайнятості, а тому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не можуть вважатись стажистами у відповідності до вимог чинного трудового законодавства. Стосовно твердження про те, що ОСОБА_4 працює на посаді повара, то інспекційне відвідування підприємця завершилося 24.09.2018 о 17 год 45 хв, разом з тим, Підприємцем подано повідомлення про прийняття ОСОБА_4 на роботу 24.09.2018 о 20 год 19 хв, тобто вже після закінчення інспекційного відвідування. Відповідач зазначив, що жодного цивільно-правового договору в ході проведення інспекційного відвідування підприємцем надано не було, а тому порушення виявлені в ході проведення інспекційного відвідування підприємця встановлено правомірно, з урахуванням всіх наявних доказів та фактичних обставин справи.
Ухвалою від 07.05.2019 судді залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 28.05.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 23.01.2020 витребувано додаткові докази у справі.
Ухвалою від 25.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та просив позов задовольнити. Крім того, відкликав позовну вимогу про стягнення витрат на правову допомогу а також клопотання про виклик свідків та просив їх не розглядати.
Представник відповідача у судове засіданні не прибув, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у задоволенні якого судом відмовлено.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
В період з 14 год 40 хв 21.09.2018 до 17 год 45 хв 24.09.2018 на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області №2201-П від 21.09.2018 та направлення №2012 від 21.09.2018 головними державними інспекторами праці Мітіним Віталієм Сергійовичем , Вовк Надією Ярославівною , Довгун Іриною Ігорівною проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт №ЛВ1522/1402/АВ від 24.09.2018, яким встановлено порушення вимог:
- ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413, зокрема у ході інспекційного відвідування встановлено, що за виконанням трудової функції о 15-10год 21.08.2018 виявлено наступних осіб: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (офіціант), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (повар), ОСОБА_5 (прибиральниця) з наданих письмових пояснень, що фіксувалися засобами фото-відеофіксації та долучені до матеріалів проведеного інспекційного відвідування, зазначені особи повідомили, що вони ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , стажуються у ФОП ОСОБА_1 на посаді повара, ОСОБА_5 працює на посаді прибиральниці згідно цивільно-правової угоди. Під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 не надано будь-яких підтверджуючих документів, які б свідчили про належне оформлення трудових відносин з вищезазначеними особами. Враховуючи вищенаведене, мав місце неодноразовий допуск працівника до виконання трудової функції без видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (на посаду) та повідомлення ДФС про новоприйнятих працівників;
-ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", зокрема роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи тане забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці за січень, вересень 2018 року, а саме: під час інспекційного відвідування не надано табелів обліку використання робочого часу, та будь яких документів, які б свідчили про нарахування та виплату заробітної плати.
У ході інспекційного відвідування були відібрані пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Крім цього, інспектором праці Мітіним В.С., складено припис №ЛВ1522/1402/АВ/П від 24.09.2018 про усунення порушень законодавства про працю.
25.10.2018 відповідач, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ1522/1402/АВ від 24.09.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1522/1402/АВ/ФС, якою за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413 на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 446760,00 грн.
Судом встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.12.2018 у справі №461/7591/18, справу про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення /а.с.31/.
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Доказами в адміністративному судочинстві є відповідно до ч.1 ст.72 КАС України будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).
Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.
Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 № 75 (далі - Положення № 75) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.
Згідно п.п. 1 п. 3 Положення № 75 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення № 75 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення № 96).
Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;
- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю на час проведення перевірки визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок №295).
Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:
- Держпраці та її територіальних органів;
- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.
Відповідно до п. 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Згідно приписів ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання має, зокрема, право перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу та, відповідно, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.
Згідно з п.19 та п.20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
З матеріалів справи судом встановлено, що акт перевірки №ЛВ2889/592/АВ складено 12.11.2018, в якому зафіксовано виявлені порушення законодавства про працю, а саме, ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.
Згідно з п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що оскаржуваною постановою накладено штраф на позивача за порушення вимог ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України - «ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. З наданих висьмових пояснень зазначені особи повідомили, що вони ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 стажуються у ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді повара, ОСОБА_5 працює на посаді прибиральниці згідно цивільно правової угоди. Під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 не надано жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про належне оформлення трудових відносин з вищезазначеними особами».
Разом з тим, позивачем до матеріалів справи долучена постанова Галицького районного суду м. Львова від 26.12.2018 у справі №461/7591/18 відповідно до якої, справу про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили. Постановою встановлено, що з пояснень представника ФОП ОСОБА_1 та представлених ним до суду доказів вбачається, що на час інспекційного відвідування (24.09.2018) за фактичною адресою: АДРЕСА_3 здійснювали господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 . В трудових відносинах із ОСОБА_1 на вказаний час перебували та виконували на час інспекційного відвідування свої посадові обов'язки: ОСОБА_7 - кухар (трудовий договір від 30.03.2018, наказ № Л2-0000000003 від 30.03.2018) та ОСОБА_8 (трудовий договір від 06.09.2018 року) - адміністратор. Вказаного в Акті інспекційного відвідування не зазначено. Із представлених представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності договорів вбачається, що із ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір про виконання певного об'єму робіт, який за своєю правовою природою не є трудовим договором. Не відбувалося допуску до виконання роботи в якості найманого працівника і ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Протилежного матеріалами інспекційного відвідування не підтверджено. Таким чином, суд дійшов до висновку, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 відсутні трудові правовідносини та ФОП ОСОБА_1 не здійснював фактичного допуску вказаних осіб до роботи. Відповідно, у посадових осіб ГУ Держпраці у Львівській області були вiдсутнi приводи та підстави, передбачені КУпАП для заведення адміністративної справи та складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ФОП ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП.
Згідно з ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки постановою Галицького районного суду м. Львова встановлено відсутність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , то з урахуванням вищенаведених норм ст. 78 КАС України, вказана постанова є обов'язковою для адміністративного суду в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.
Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами порушення законодавства про працю позивачем, оскільки не підтверджені належними та переконливими доказами.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ1522/1402/АВ/ФС від 25.10.2018.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області код ЄДРПОУ 39778297, місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8 за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 судовий збір в сумі 4467 (чотири тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.07.2020.