справа №380/5709/20
з питань вжиття заходів забезпечення позову
22 липня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні заяву державного реєстратора Мостиської районної Державної адміністрації ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за її позовом до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та Департаменту нотаріату та державної реєстрації, про визнання протиправним та скасування наказу,
на розгляд суду надійшла позовна заява державного реєстратора Мостиської районної Державної адміністрації ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в якій позивачка просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.07.2020 № 2285/5 «Про задоволення скарги» Головного управління ДПС у Львівській області.
Ухвалою судді від 22.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" та Департамент нотаріату та державної реєстрації.
Одночасно із позовною заявою, позивачкою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.
Необхідність застосування вказаного заходу забезпечення позову мотивовано тим, що невжиття такого призведе до безпідставного, за твердженням позивачки, анулювання державному реєстратору Мостиської районної Державної адміністрації ОСОБА_1 доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У свою чергу, зупинення дії оскаржуваного наказу забезпечить, на думку позивачки, відновлення її порушених прав на здійснення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивачка вважає, що у разі задоволення позову для відновлення її прав необхідно буде докласти значних зусиль.
Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, вирішуючи питання щодо доцільності задоволення заяви про забезпечення позову, керується таким.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС).
З врахуванням викладеного, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду може бути істотно ускладено або унеможливлено; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 03.07.2020 № 2285/5 «Про задоволення скарги» позивачка покликається на те, що у такий спосіб буде відновлено її порушені права на здійснення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі невжиття такого заходу забезпечення позову, у випадку задоволення позову для відновлення її прав необхідно буде докласти значних зусиль.
При цьому позивачка не наводить переконливих доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернувся.
На переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не ускладнить чи не унеможливить виконання рішення суду, адже у разі скасування рішенням суду спірного наказу, доступ державного реєстратора до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань буде відновлено.
Більше того, з позиції суду, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову фактично буде вирішено спір без розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, що суперечить принципам законності, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи, та є, з погляду суду, неприпустимим та передчасним.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначила, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Судом також не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів позивача при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість таких, відтак не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у задоволенні заяви державного реєстратора Мостиської районної Державної адміністрації ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за її позовом до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та Департаменту нотаріату та державної реєстрації, про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до або через суд першої інстанції, який постановив таку ухвалу.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Сидор Н.Т.