ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" липня 2020 р. справа № 300/2654/19
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Долинської міської ради Івано-Франківської області Гаразда Володимира Степановича про визнання протиправним розпорядження, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Голови Долинської міської ради Івано-Франківської області Гаразда Володимира Степановича про визнання протиправним, нечинним та скасування розпорядження Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області № 152 від 16.10.2019 "Про зупинення рішення міської ради", визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання виконати рішення Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області № 103-6/2019 від 10.10.2019 "Про звільнення заступника міського голови".
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що головою Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області Гараздом Володимиром Степановичем було прийнято розпорядження № 152 від 16.10.2019 "Про зупинення рішення міської ради", яким зупинено рішення Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області № 103-6/2019 від 10.10.2019 "Про звільнення заступника міського голови". Вважає, що відповідачем таке розпорядження прийнято всупереч вимогам пункту 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 7 статті 18 Регламенту Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади з порушенням встановленого п'ятиденного строку для зупинення рішення міської ради. Таким чином, вважає, що оскаржуване розпорядження Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області № 152 від 16.10.2019 "Про зупинення рішення міської ради" є незаконним, а рішення Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області № 103-6/2019 від 10.10.2019 "Про звільнення заступника міського голови" є чинним, однак протиправно не виконується відповідачем. Позивач зазначив, що він як депутат міської ради представляє інтереси своїх виборців та позицію більшості депутатів міської ради, є безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникають під час здійснення діяльності Долинської об'єднаної територіальної громади, а тому має право оскаржувати в судовому порядку рішення суб'єкта владних повноважень які виникають в процесі діяльності громади. Зважаючи на викладене, просив позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву повернуто позивачу, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 03.01.2020.
22.04.2020 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у справі №300/2654/19, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.06.2020 (а.с. 147-153). У поданому відзиві відповідач зазначив, що ні оскаржуване розпорядження № 152 від 16.10.2019 "Про зупинення рішення міської ради", ні рішення міської ради № 103-6/2019 від 10.10.2019 "Про звільнення заступника міського голови" не впливають на права, свободи та інтереси позивача. Також зазначив, що ОСОБА_1 не уповноважений громадою міста чи депутатами місцевої ради на представництво їх інтересів у суді. На переконання відповідача, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, тому просив у його задоволенні відмовити.
03.07.2020 позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що він як депутат міської ради має право на оскарження її рішень у суді. Зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, є помилковими та просить їх не брати до уваги, а позов задовольнити (а.с. 163-166).
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, суд встановив такі обставини.
Долинська міська рада об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області прийняла рішення № 103-6/2019 від 10.10.2019 "Про звільнення заступника міського голови", відвідно до пункту 1 якого звільнено з 10.10.2019 ОСОБА_3 з посади заступника міського голови на підстві пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (а.с. 129).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням міської ради, голова Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області Гаразд Володимир Степанович виніс розпорядження № 152 від 16.10.2019 "Про зупинення рішення міської ради", яким зупинив рішення Долинської міської ради від 10.10.2019 № 103-6/2019 "Про звільнення заступника міського голови" та скликав сьому позачергову сесію Долинської міської ради сьомого скликання, на розгляд якої виніс питання "Про звільнення заступника міського голови" в порядку повторного розгляду рішення міської ради від 10.10.2019 № 103-6/2019 із доданими зауваженнями міського голови (а.с. 130-131).
Депутат Долинської міської ради ОСОБА_1 , вважаючи розпорядження голови Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області Гаразда Володимира Степановича № 152 від 16.10.2019 "Про зупинення рішення міської ради" таким, що суперечить вимогам пункту 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 7 статті 18 Регламенту Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади, а бездіяльність міського голови щодо невиконання рішення Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області № 103-6/2019 від 10.10.2019 "Про звільнення заступника міського голови" протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 7 Основного Закону в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР).
Так, відповідно статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина 1).
Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частина 2).
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради (частина 3).
Пунктом 5 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Судом встановлено, що 10.10.2019 Долинською міською радою об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області прийнято рішення № 103-6/2019 "Про звільнення заступника міського голови", відвідно до пункту 1 якого звільнено з 10.10.2019 ОСОБА_3 з посади заступника міського голови на підстві пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (а.с. 129).
Відповідно до частини 4 статті 59 Закону №280/97-ВР рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Аналогічне право міського голови передбачено і пунктом 7 статті 18 Регламенту Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади сьомого скликання, затвердженого рішенням Долинської міської ради Івано-Франківської області № 16-2/2019 від 31.07.2019 (https://dolyna.if.ua/doc/rishennya-sesiji//pro-rehlament-dolyns-koi-mis-koi-rady-ob-iednanoi-terytorial-noi-hromady-s-omoho-sklykannia/).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Долинської міської ради, голова Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області Гаразд Володимир Степанович виніс розпорядження № 152 від 16.10.2019 "Про зупинення рішення міської ради", яким зупинив рішення Долинської міської ради від 10.10.2019 № 103-6/2019 "Про звільнення заступника міського голови" та скликав сьому позачергову сесію Долинської міської ради сьомого скликання, на розгляд якої виніс питання "Про звільнення заступника міського голови" в порядку повторного розгляду рішення міської ради від 10.10.2019 № 103-6/2019 із зауваженнями міського голови (а.с. 130-131).
Депутат Долинської міської ради ОСОБА_1 , вважаючи розпорядження голови Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області Гаразда Володимира Степановича № 152 від 16.10.2019 "Про зупинення рішення міської ради" таким, що суперечить вимогам пункту 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 7 статті 18 Регламенту Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади, оскаржив його в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу, що стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, міститься офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Також вказано про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Стосовно порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Враховуючи наведене, суд вважає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд зазначає, що згідно позовної заяви, ОСОБА_1 як депутат міської ради представляє інтереси своїх виборців та позицію більшості депутатів міської ради, є безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникають під час здійснення діяльності Долинської об'єднаної територіальної громади, а тому, на думку позивача, має право оскаржувати в судовому порядку рішення суб'єкта владних повноважень які виникають в процесі діяльності громади.
Частиною 2 статті 2 Закону № 280/97-ВР, визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 280/97-ВР, громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР).
Частиною 1 статті 45 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради (частина 1 статті 46 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до норм Закону № 280/97-ВР, жителям територіальних громад надано право реалізовувати своє право на участь у місцевому самоврядуванні безпосередньо та шляхом виборів, зокрема, депутатів міської ради. У свою чергу, обрані депутати, шляхом голосування на пленарних засіданнях міської ради реалізують надані їм повноваження та здійснюють від імені територіальної громади та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Враховуючи вимоги пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів, вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів, розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
Отже, індивідуальний акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів, регулює конкретну життєву ситуацію (певні правовідносини), дія такого акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Таким чином, на думку суду, оскаржуване розпорядження є актом індивідуальної дії, в розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте головою Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області на виконання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та не є нормативним актом, оскільки не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а передбачає індивідуальні приписи щодо зупинення рішення міської ради від 10.10.2019 № 103-6/2019 від 10.10.2019 "Про звільнення заступника міського голови", яке, в свою чергу, стосується та створює правові наслідки для заступника міського голови, тобто адресоване виключно вказаній особі. Крім цього, не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на виникнення чи припинення конкретних правовідносин між Долинською міською радою об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області і заступником міського голови Гаврилків Русланою Ігорівною.
Отже, право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Тобто захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Оскаржувані рішення та бездіяльність відповідача не стосуються позивача й відповідно не порушують його прав, свобод та інтересів, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх оскарження ОСОБА_1 .
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб'єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови ВП ВС від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18).
Також відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Також суд не вбачає підстав для ініціювання ОСОБА_1 судового провадження як депутатом міської ради, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 2 Закону України від 11.07.2002 №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон №93-IV) передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Згідно із статтею 3 Закону №93-IV депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.
Відповідно до статті 11 Закону №93-IV у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.
Статтею 15 Закону №93-IV визначено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.
У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Зі змісту позовної заяви убачається, що депутат Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування розпорядження міського голови цієї ж ради.
Позивач наполягає на тому, що вказане рішення було прийнято з порушенням пункту 4 статті 59 Закону №280/97-ВР та пункту 7 статті 18 Регламенту Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади, адже відповідачем пропущено п'ятиденний строк, встановлений для зупинення міським головою рішення ради.
Правовий статус депутата місцевої ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом №280/97-ВР та Законом України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад», відповідно до положень яких депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю.
Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.
Отже, зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу, як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Таку позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 26.02.2020 у справі №320/740/16-а, від 16.07.2020 у справі №П/811/589/16.
Також відсутні підстави для представництва інтересів територіальної громади у суді, оскільки саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно із статтею 10 Закон №280/97-ВР, є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом №280/97-ВР та іншими законами, а, отже, й наділені в силу закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.
Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) у суді може бути реалізоване шляхом представництва. Водночас депутат місцевої ради не уповноважений представляти в судах інтереси такої ради або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
Аналогічну правову позицію було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №803/413/18 і в постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 20.03.2020 в справі №454/1522/16-а.
Зважаючи на все викладене вище, суд дійшов висновку, що в даній адміністративній справі з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги (неналежний позивач), що є підставою для відмови в задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено, а також відсутні підстави для звернення позивача в інтересах інших осіб.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Голови Долинської міської ради Івано-Франківської області Гаразда Володимира Степановича про визнання протиправним розпорядження, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій не підлягає задоволенню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Голови Долинської міської ради Івано-Франківської області Гаразда Володимира Степановича про визнання протиправним розпорядження, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - ОСОБА_1 : ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - голова Долинської міської ради об'єднаної територіальної громади Івано-Франківської області Гаразд Володимир Степановича: код ЄДРПОУ 04054317, просп. Незалежності, 5, м. Долина, Івано-Франківська обл., 77504.
Суддя Главач І.А.