20 липня 2020 року Справа № 808/4151/17 Провадження №ВО/280/33/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії
головуючого судді Батрак І.В.,
судді Киселя Р.В.,
судді Семененко М.О.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
розглянув у письмовому проваджені матеріали заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Чекістів, буд.6, код ЄДРПОУ 03193117)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік відповідно до положень статті 13 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту»;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу неоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік в сумі 6 084,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2018, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
19 червня 2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. №28708) про перегляд рішення суду від 23.03.2018 в адміністративній справі №808/4151/17 за виключними обставинами у справі. Заяви обґрунтована тим, що 27 лютого 2020 року Конституційним Судом України винесено Рішення у справі 1-247/2018(3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 рік, № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Ухвалою суду від 24.06.2020 відкрите провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 , судове засідання призначене на 20 липня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явився, у поданій заяві просить розглянути її без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 03.07.2020 до суду направив відзив (вх. № 30671) на заяву про перегляд рішення суду у зв'язку з виключними обставинами.
У відповідності до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести судове засідання без участі учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали справи судом встановлено наступне.
Так, у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами заявник порушує перед судом першої інстанції питання застосування:
1) статті 152 Конституції України та статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 2136-VIII від 13.07.2017, відповідно до яких закони або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення:
- як таких, що не можуть звужувати право заявника на перегляд судового рішення за виключними обставинами, у тому числі у період чинності неконституційного закону, оскільки Держава виконує свій обов'язок поновити права, які вона сама й порушила, ухваливши акт, який став об'єктом судового конституційного контролю і визнаний неконституційним;
2) пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, згідно із яким підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане:
- оскільки у позові відмовлено, таке рішення не виконується (і не може виконуватись з об'єктивних причин). Воно не може бути «ще не виконаним». З огляду на це, перегляд судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позову, за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України можливий в усіх випадках.
При цьому, 14.05.2020 ухвалою Верховного Суду у справі № 808/1628/18 суд касаційної інстанції, ставлячи на меті формування єдиної правозастосовчої практики, вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, викладеного в судових рішеннях, раніше ухвалених Касаційним адміністративним судом у складі колегій суддів з інших палат, у зв'язку із чим вирішив справу № 808/1628/18 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Постановляючи ухвалу про передачу справи № 808/1628/18 на розгляд об'єднаної палати, суд касаційної інстанції виходив із наступного:
- ключовим правовим питанням у справі є застосування частини другої статті 152 Конституції (статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України») у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четверної статті 361 КАС України (пункт 28);
- Верховний Суд неодноразово розглядав справи, в яких вирішувалося це питання (пункт 29);
- існує неоднаковий підхід до застосування пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України (пункт 37);
- виключні обставини, зокрема такі, як неконституційність закону, застосованого під час вирішення справи, є, на думку колегії суддів, саме тими безспірними підставами, які повністю узгоджуються з публічним інтересом (пункт 51);
- у постанові від 17.12.2019 у справі № 808/2492/18 сформульовано висновок про те, що не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС, рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки воно не передбачає примусового виконання (пункт 58);
- таке тлумачення призводить до того, що особа, якій у задоволенні позову відмовлено (позивач), фактично позбавляється права на перегляд рішення з підстав визнання неконституційним закону, застосованого в її справі. Це стосується навіть позивача, який пройшов усі інстанції в судах загальної юрисдикції, звернуся з конституційної скаргою до Конституційного Суду України і домігся визнання закону неконституційним - за такого підходу він не може розраховувати на перегляд рішення. Інститут перегляду справи за виключних обставин фактично перестає діяти і втрачає практичне значення (пункт 59);
- за загальним правилом наслідки неконституційності застосовуються лише до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після оголошення рішення Конституційного Суду України. Такий підхід слід застосовувати до осіб, які не звертались до суду з метою відновлення порушеного права. В таких ситуаціях відновлення права (наприклад на перерахунок пенсії) можливе з моменту ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України (пункти 65-66);
- негативні наслідки порушення Конституції України не будуть адекватно усунені тільки констатацією невідповідності положень нормативного акта Конституції і не можуть бути виправлені в інший спосіб, окрім як за допомогою повторного судового провадження (пункт 71).
Таким чином, хоча у справі № 808/1628/18 позивачем порушено питання про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яке пов'язано з іншим рішенням Конституційного суду України - від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», спір у правовідносинах, який розглядається судом першої інстанції є подібним, оскільки стосується застосування одних і тих самих норм права.
Пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України встановлено право суду зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Таким чином, на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду передано справу № 808/1628/18, у якій, під час прийняття остаточного судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги на судові рішення попередніх інстанцій, буде висловлено правовий висновок стосовно застосування пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, та вирішено питання щодо наявності підстав для відступу від правових висновків, викладених у раніше ухвалених Верховним Судом постановах.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У пункті п'ятому та шостому вказаної норми визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож, оскільки позивач (заявник) порушує перед судом першої інстанції питання застосування норм права, яке передано на розгляд об'єднаній палаті Верховного Суду, суд дійшов висновку, що перегляд у справі № 808/1628/18 відбуватиметься у подібних правовідносинах (в іншій справі), що є підставою для зупинення провадження за виключними обставинами відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України у справі № 808/942/17.
Керуючись ст.ст.236, 241, 248, 256, 291 КАС України, суд
Зупинити провадження за виключними обставинами у справі №808/4151/17 Провадження ВО/280/33/20 за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням об'єднаної палати Верховного Суду у справі №808/1628/18.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала, постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, у відповідності до ч. 2 ст. 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.В Батрак
Суддя Р.В. Кисіль
Суддя М.О.Семененко