06 липня 2020 року Справа № 280/2652/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південо-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, буд.99, код ЄДРПОУ 34976173) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся із позовною заявою до до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 60943279 від 27.02.2020, винесену державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Буряк Наталією Сергіївною.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору без реального виконання рішення суду, що є неправомірним. На думку позивача, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи проводились. А оскільки в даному виконавчому проваджені заходи примусового виконання нездійснювалися, а акт державного виконавця від 24.02.2020 про виселення ОСОБА_1 складено неправомірно, то прийняття постанови про стягнення виконавчого збору суперечить положенням ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 18.06.2020 вх. №28535 посилається на те, що на примусовому виконанні державного виконавця перебував виконавчий лист, виданий Мелітопольський міськрайонним судом Запорізької бласті у справі № 320/877/17-ц. Вказує, що оскільки законодавець не відніс рішення про примусове виселення до категорії справ за які виконавчий збір не справляється, то державний виконавець зобов'язаний був в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначити про стягнення виконавчого збору у розмірі 9446 грн. Також зазначає, що 27.02.2020 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60943279 на підставі п.9 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» (повне фактичне виконання боржником зобов'язання за виконавчим документом), а постанову про стягнення виконавчого збору виведено в окреме виконавче провадження. На підставі викладеного вважає, що виконавцем дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 27.04.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 18.05.2020 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 280/2652/20 до 09 червня 2020 року.
Ухвалою суду від 09 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду на 19 червня 2020 року з викликом сторін.
За клопотанням позивача протокольними ухвалами суду від 19.06.2020 та від 30.06.2020 розгляд справи відкладено до 06.07.2020.
У судове засідання 06.07.2020 сторони чи їх представники не прибули.
Представник позивача подав заяву від 06.07.2020 про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Судом встановлено наступне.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.04.2019 у справі № 320/877/17-ц вирішено, зокрема, виселити ОСОБА_1 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (колишні адреси: АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.04.2019 у справі № 320/877/17-ц набрало законної сили 12.11.2019 та 26.11.2019 стягувачу видано виконавчий лист.
26.12.2019 ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про примусове виконання рішення суду у справі № 320/877/17-ц.
03.01.2020 державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південо-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №60943279 з примусового виконання виконавчого листа № 320/877/17-ц від 26.11.2019.
20.01.2020 державним виконавцем складається акт, яким встановлено, що при виїзді за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що будинок є багатоповерховим і встановити квартиру АДРЕСА_2 неможливо, щоб провести виконавчі дії відносно виселення ОСОБА_1 .
Згідно акту державного виконавця станом на 10.02.2020 при виїзді за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_1 не мешкає, особистих речей не виявлено.
11.02.2020 державним виконавцем направлено повідомлення, що 24.02.2020 року о 14:00 год. будуть проводитися виконавчі дії відносно виселення боржника ОСОБА_1 .
Також, 11.02.2020 року державним виконавцем винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ до проведення виконавчих дій щодо виселення боржника 24.02.2020 року.
24.02.2020 державним виконавцем складено акт про виселення ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . Майно ОСОБА_1 відсутнє. ОСОБА_1 заборонено користуватись цим приміщенням.
27.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №60943279 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, 27.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9446,00 грн.
Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору від 27.02.2020, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII від 03 липня 2018 року).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частин п'ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Відповідно до частини п'ятої статті 27 №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Відповідно до частини третьої статті 40 вказаного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.
Вказана правова позиція викладена ВС у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19.
Судом встановлено, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження згідно постанови №60943279 від 03.01.2020 та встановлено строк для виконання рішення суду - 10 робочих днів. Пунктом 3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 9446 грн. Супровідним листом від 03.01.2020 постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана боржнику за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_6 . Позивач до позову долучав копію вказаної постанови та не посилався на її неотримання. Відтак, суд доходить висновку про те, що позивач був обізнаний про відкриття щодо нього виконавчого провадження про виселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону №1404-VІІІ державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Частиною 2 ст. 66 Закону №1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.
Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.
Частиною 3 ст. 66 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
З метою виконання виконавчого документа органом державної виконавчої служби надсилались повідомлення про проведення виконавчих дій, складались акти від 20.01.2020, від 10.02.2020 та 24.02.2020. Також державним виконавцем винесена постанова від 11.02.2020 про залучення працівників органів внутрішніх справ.
Вказані дії державного виконавця свідчать про примусове виконання виконавчого документа.
Оскільки рішення в добровільному порядку боржником не виконано, а тому дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання позивача на те, що він взагалі не мешкав у приміщенні за адресою АДРЕСА_2 (колишні адреси: АДРЕСА_2 не підтверджені документально.
Натомість, суд виходить з того, що в рішенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.04.2019 у справі № 320/877/17-ц, яке набрало законної сили 12.11.2019 встановлений факт вселення позивача в спірну кімнату на підставі ордеру №2, виданого ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «РЕФМА», разом із своєю сім'єю, а також укладення з ним договору найму приміщення №18/2018 від 12.03.2018.
Також суд наголошує на тому, що доказів звільнення спірного приміщення ОСОБА_1 до відкриття виконавчого провадження № 60943279 позивачем не надано.
Не знаходять свого документального підтвердження і доводи позивача про те, що ним було повідомлено орган виконання про звільнення ОСОБА_1 спірного приміщення. Також залишається невідомим коли це відбулось.
Попри вказані посилання, суд дослідивши заяви представника позивача, подані до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного межрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), встановив, що у жодній із заяв представник ОСОБА_1 не посилався на те, що боржником добровільно, до примусового виконання (відкриття виконавчого провадження) виконано рішення суду та звільнено спірне приміщення. У вказаних заявах мова йшла про неможливість бути присутнім боржника під час виконавчих дій 24.02.2020 та прохання надати копію постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із встановленням актом від 10.02.2020 відсутності майна боржника у спірному приміщенні.
Тобто, жодного доказу на підтвердження власної позиції про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження позивачем суду не надано. Тому, відсутні підстави для того, щоб нестягувати судовий збір на підставі ч.9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ.
Доводи ж позивача про відсутність з боку органу виконання реально вчинених виконавчих дій з виселення позивача спростовуються наведеними вище обставинами.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
У зв'язку із відмовою у позові розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південо-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, буд.99, код ЄДРПОУ 34976173) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.07.2020
Суддя Л.Я. Максименко