23 липня 2020 року м. Житомир справа № 280/1411/16-а
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Черноліхова С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання незаконними та протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Коростишівського районного суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком з урахуванням для обчислення розміру пенсії довідки встановленого зразка №146 від 10 жовтня 2016 року про заробітну плату, яка видана СТОВ "Племзавод "Коростишівський" за період роботи 1984-1988 роки, та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії за віком з урахуванням вказаної довідки.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що на своє звернення до відповідача про призначення пенсії з врахуванням довідки СТОВ "Племзавод "Коростишівський" №146 від 10 жовтня 2016 року отримав відмову, мотивовану відсутністю первинних документів, на підставі яких вона складена. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вона протирічить нормам пенсійного законодавства.
Постановою Коростишівського районного суду від 21 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.
Однак, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року вказані судові рішення скасовані, а справа № 280/1411/16-а направлена до Коростишівського районного суду на новий розгляд.
На підставі ухвали Коростишівського районного суду від 02 квітня 2020 року справа № 280/1411/16-а передана до Житомирського окружного адміністративного суду для розгляду.
На підставі автоматизованого розподілу від 27 травня 2020 року головуючим суддею у даній справі визначено суддю Черноліхова С.В.
Ухвалою суду від 03 червня 2020 року справа прийнята до провадження і вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також замінено вибувшого відповідача на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з врахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої зарплати первинними документами. Оскільки відомості про зарплату позивача за певний період до 01 липня 2000 року не збереглися, тому відсутні підстави для нарахування песії за віком на підставі довідки СТОВ "Племзавод "Коростишівський" №146 від 10 жовтня 2016 року. Отже, відповідачем правомірно відмовлено в нарахуванні пенсії на підставі вказаної довідки.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, до якої додав довідку СТОВ «Племзавод Коростишівський» №146 від 10 жовтня 2016 року про заробітну плату для обчислення пенсії.
Відповідачем листом від 18 жовтня 2016 року №4894/02 позивачу було повідомлено, що застосувати вказану довідку не має можливості, так як в організації відсутні первинні документи, тобто, заробітна плата щомісячно.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Таким чином, у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01 липня 2000 року, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов'язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.
Правління Пенсійного фонду України постановою від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердило Порядок № 22-1, який регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Поряд з цим, Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 919 (далі - Порядок № 919), запроваджено механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування, виплату підприємствами заробітної плати.
Так, відповідно до Порядку № 919 за період роботи до 01 січня 1998 року заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за наявності підприємства, де працювала особа, або його правонаступника - виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на такому підприємстві, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).
Чинним законодавством, яким врегульовано порядок ведення бухгалтерського обліку визначено, що первинним документом для фіксування господарської операції з нарахування заробітної плати є розрахункова відомість, а для фіксування операції з виплати заробітної плати у готівковій формі - платіжна відомість (відомість на виплату грошей або видаткова відомість). Вони є підставою для бухгалтерського обліку відповідних операцій - нарахування та виплати заробітної плати (частина перша статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Особовий рахунок використовується для акумуляції інформації про заробітну плату кожного працівника установи. На підставі первинних документів з обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і вищевказаних документів на різні види виплат дані щодо кожного працівника фіксуються щомісячно в його особовому рахунку. Окрім зазначеної інформації в особовому рахунку здійснюється фіксація утримань, відрахувань та внесків із заробітної плати. В особовому рахунку також відмічається сума заборгованості працівників установи. В особовий рахунок вноситься інформація про відпустки та переміщення працівника. Особовий рахунок має характер накопичувального реєстру і відкривається на рік. На підставі даних минулого місяця, що внесені в особовий рахунок, та даних первинного обліку поточного місяця формується розрахунково-платіжна відомість.
Як видно з матеріалів справи, довідка від 10 жовтня 2016 року № 146, видана СТОВ «Племзавод Коростишівський» на підставі особових рахунків, містить інформацію про загальний розмір заробітної плати позивача за період з січня 1984 року по грудень 1988 року та про розмір заробітної плати з розбивкою по місяцях.
Отже, суд дійшов висновку, що подана позивачем довідка повністю відповідає вимогам Порядку № 22-1, а відмова відповідача в призначенні пенсії за віком з урахуванням для обчислення розміру пенсії цієї довідки є протиправною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком з урахуванням вказаної довідки, суд зазначає наступне.
Питання призначення і виплати пенсії належить до дискреційних повноважень відповідача за наслідками розгляду поданих особою заяви і документів та з дотриманням встановленої процедури.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію.
Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Підставами для визнання протиправними дій чи скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчинив ці дії чи прийняв рішення. При цьому обов'язковою умовою оскарження дій, рішень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи викладене, з метою відновлення порушеного відповідачем права ОСОБА_1 на пенсію суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 18 жовтня 2016 року з прийняттям відповідного рішення з врахування висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання незаконними та протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні пенсії за віком на підставі довідки СТОВ «Племзавод Коростишівський» №146 від 10 жовтня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18 жовтня 2016 року з прийняттям відповідного рішення з врахування висновків суду, викладених в цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов